Самогубство проєвропейських сил. До чого призведе політична криза в Румунії

Уряд Боложана трохи не дотягнув до року з часу формування. Після перемоги на президентських виборах Нікушора Дана, який зумів у другому турі виборів 18 травня 2025 року зробити неймовірне — відіграти у свого ультраправого суперника Джордже Сіміона понад 20% розриву — призначення прем’єр-міністром Боложана було очікуваним. З лютого 2025-го і до інавгурації Дана він виконував обов’язки тимчасового президента і зарекомендував себе хорошим адміністратором та управлінцем. Це була компромісна фігура, яку підтримала сформована проурядова коаліція з соціал-демократів (PSD), націонал-лібералів (PNL — її головою є Боложан), лібералів (USR) та Партії угорської меншини (UDMR).

5 травня за вотум недовіри уряду Боложана проголосував 281 депутат і сенатор (за Конституцією ця процедура відбувається на спільному засіданні обох палат парламенту — Палати депутатів і Сенату) із 233 необхідних, що стало антирекордом. Депутати й сенатори від PNL, USR, UDMR були присутні в залі, однак відмовилися від участі в голосуванні. Натомість PSD дала 130 голосів, AUR Сіміона 90, решту 61 — ще чотири невеликі опозиційні партії та групи й незалежні.

Чому уряд втратив підтримку депутатів

Перша причина — програма Боложана передбачала низку непопулярних кроків, які вже на старті робили його уряд командою камікадзе. Румунія має найвищий бюджетний дефіцит в Європейському Союзі, який перевищує 10%. Брюссель не перший рік наполягає на тому, щоб Бухарест відкоригував надмірний дефіцит. Уряд ухвалив рішення підвищити низку податків, у тому числі ПДВ, проти чого різко виступили місцеві популісти.

Крім цих змін Боложан ухвалив реформу державного управління, яка призвела до значних скорочень посад у державних та місцевих органах влади, до реструктуризації держкомпаній (таких в Румунії понад півтори тисячі), скасування надлишкових доплат чиновникам. Разом із тим вона торкнулася пенсійної системи — оскільки у структурах громадського порядку та оборони зарплати скорочувати не можна, уряд ухвалив рішення збільшити для цих категорій пенсійний вік.

Третя реформа торкнулася пенсійного забезпечення суддів та прокурорів. Ця привілейована каста в Румунії могла виходити на пенсію навіть не досягнувши 50 років, отримуючи мінімум 5 тис. євро пенсійних виплат, максимум 15 тис. Це при тому, що середня пенсія у Румунії становить 500-600 євро. За логікою, така реформа точно мала бути підтримана населенням, однак не варто забувати, що у згаданої категорії чиновників чимало можливостей впливу на політичні розклади.

Друга причина — перебування у коаліції традиційно політично хитких соціал-демократів, які до того ж мають найбільше представництво в парламенті (86 мандатів з 331 у Палаті депутатів і 36 міст в Сенаті зі 134). Саме з їхнього демаршу почалася урядова криза — есдеки вивели своїх членів з кабінету міністрів Боложана. Вони звинуватили главу уряду в несправедливому, на їхню думку, реформуванні державних компаній та бажанні зберегти вплив на стратегічні підприємства. Крім того, закидали уряду нечесний розподіл бюджетних коштів між регіонами. Як заявляв сам Боложан, есдеки від початку були в його уряді опозицією.

Тут слід нагадати, що есдеки і націонал-ліберали десятки років поперемінно очолювали урядові команди. Коли націонал-ліберали намагалися проводити політику затягування поясів, соціал-демократи відразу збурювали суспільство протестами. Їхній представник Марчел Чолаку майже два роки очолював кабінет міністрів до Боложана, на посаді змінив націонал-ліберала Ніколає Чуке. До Чуке також керували кілька націонал-лібералів, а перед ними — кілька соціал-демократів. Усіх перераховувати не будемо, зазначимо головне: хоча PSD і PNL обидві підтримують проєвропейський курс Румунії, проте внутрішній конфлікт між ними постійно спричиняє політичні кризи. Нинішня — не виключення.

Третя причина полягає в тому, що есдеки знайшли собі здавалося б неприродних союзників — ультраправу партію AUR, яка має другу за чисельністю фракцію в парламенті (63 депутати). Але це тільки на перший погляд ліві і праці мають бути непримиренними ідеологічними ворогами. Засновники PSD мають бекграунд при режимі Ніколає Чаушеску, після його падіння вони перефарбувалися з комуністів на соціал-демократів. Експерти зауважують, що нині в партії есдеків панують не лівоцентристи, а праві популісти. Тому їхня злучка з AUR — не химерний союз, а логічний результат поправіння румунських есдеків.

Окрім цих двох партій в парламенті Румунії ще 28 мандатів має ультраправа S.O.S. Romania, "зірка" якої — депутатка Європарламенту Діана Шошоаке — 7 травня анонсувала процедуру імпічменту президента Дана. Ця політсила пливе у фарватері AUR Сіміона. Нагадаємо: наприкінці квітня Європарламент зняв імунітет із Шошоаке, в Румунії їй загалом висунули 11 звинувачень, тож тепер вона рятується кампанією за імпічмент нинішнього прозахідного президента.

Румунія стрімко мчить до катастрофи?

Без соціал-демократів створити нову коаліцію у парламенті неможливо, як і без націонал-лібералів. А ті вже оголосили про перехід в опозицію. Есдеки об’єдналися з ультраправими, щоб збити Боложана, проте подальший союз з AUR їм політично невигідний — можуть втратити лівих виборців. Тому ситуація перебуває в глухому куті. Відставний прем’єр та його міністри формально керуватимуть урядом 45 днів, коли ж за цей час домовленостей не буде, тоді — дочасні парламентські вибори. Головним їхнім бенефіціаром будуть ультраправі. Згідно з травневими опитуваннями, у партії Сіміона рейтинг стабільно тримається на рівні 33-34%, тоді як провокатори кризи есдеки стрімко втрачають підтримку, маючи нині близько 19%. У націонал-лібералів ще гірша картина. Виходить, соціал-демократи через власні амбіції вистрілили собі в ногу. 

Президент Дан висловив впевненість, що наступний уряд продовжить прозахідний курс країни, проте це може бути лише за умови, якщо нинішня коаліція збережеться, але з іншим прем’єром. Вона і далі буде хиткою, та це краще, аніж вибори Такий варіант можливий, однак він не знімає з румунської влади відповідальності за проведення реформ, від яких залежить фінансова допомога від Брюсселю. Можна скільки завгодно займатися соціальним популізмом, але бюджетний дефіцит від цього не зменшиться.

Також варіантом виходу з кризи може бути уряд меншості, який працюватиме без коаліції, шукаючи підтримку під кожне голосування. Однак це все одно тимчасовий вихід, адже ані есдеки, ані ультраправі не голосуватимуть за непопулярні рішення, спрямовані на скорочення державних витрат. Тільки з різних причин: есдеки гратимуться у захисників бюджетників, а опозиції на чолі з AUR просто вигідні дочасні вибори.

На ситуацію в Румунії здатні суттєво впливати зовнішні гравці, традиційно це Франція й Італія, а також американські трампісти і Кремль, котрі, як і на виборах в Угорщині, діятимуть спільно з метою розколу Євросоюзу. Активно в політичному дискурсі Румунії фігурує й Україна. Президенти Володимир Зеленський і Нікушор Дан у березні в Бухаресті підписали три важливих документи: про встановлення стратегічного партнерства, співпрацю в енергетичному секторі та спільне виробництво зброї. Згідно з рамковою угодою, Румунія забезпечить кошти для створення та функціонування підприємства з виробництва українського озброєння, передусім дронів, зокрема із залученням європейської програми SAFE. Без стабільного проєвропейського уряду навряд чи цей пункт домовленостей румунською стороною виконуватиметься.

Сюди слід також додати значну роль Румунії у логістиці постачання українського експорту через Дунай і Чорне море. Дуже важливу роль ця сусідня держава відіграє завдяки інфраструктурі НАТО, розміщеній на її території. В тому числі це стосується логістики військової допомоги Україні. Тож дочасні вибори в Румунії нам абсолютно невигідні. Насправді, невигідні вони й системним румунським партіям, які ризикують втратити багаторічну гегемонію, яка давала їм можливість позмінно керувати урядами. Тому більшість аналітиків сходяться в думці, що єдиним виходом із політичної кризи стане якийсь формат співпраці проєвропейських партій. Інша справа, чи залишатиметься українське питання в такому форматі серед ключових для Румунії.