Чи варто виганяти зі збірної олімпійців-"ватников"
Зараз можна багато почитати емоційних заяв з приводу сюжету, знятого "Росія 24". У сюжеті члени української олімпійської делегації з посмішкою роздають коментарі ворожого ЗМІ, заступаються за росіян і навіть говорять про політичні мотиви відсторонення від Олімпіади багатьох атлетів. Так, наприклад, бігунка Наталія Погребняк вважає бан росіян проявом подвійних стандартів. А ще зізналася, що її хлопець, легкоатлет з Росії, і він не поїхав. Інша наша олімпійська надія, Єлизавета Бризгіна (у 2013 році також спіймана на вживанні допінгу), побачила в не допуск російських спортсменів політику. Шкода росіян і бігунці Вікторії Ткачук. Нічим від спортсменок не відрізняються і тренери. Вони теж з три короби наговорили "Росія 24".
В українських соцмережах закликають всіх балакунів або бити доларом по довгих мовам, або взагалі відкликати з Ріо, щоб іншим було неповадно. Мовляв, ці товариші нічим не відрізняються від професури, ездившей на наукову конференцію в окупований Крим. І якщо з роботи звільняють цих, справедливо вигнати і інших.
Безумовно, давати коментарі російським ЗМІ - несусвітня дурість. І названі спортсмени і тренери, які стали фігурантами скандалу, викликали справедливе обурення співгромадян. Проте є питання не тільки до олімпійцям-"ватникам". За словами російських журналістів, представники російської та української збірних летіли в Бразилію рейсом голландської авіакомпанії KLM. Чому спортсмени опинилися в одному літаку? Питання до Олімпійського комітету України і Міністерству спорту.
Давати чи не давати коментарі - справа кожного, однак очікувано вийшло, що спортсменів використовували, вмонтувавши їх висловлювання в загальну канву сюжету: відсторонення росіян це не справедливе покарання, а політичний жест, і це розуміють навіть українські олімпійці.
Цей скандал, на жаль, у черговий раз проявив серйозну проблему нашого суспільства: багато, дуже багато, не розуміють, що хороші відносини з росіянами - в минулому, що сьогодні не можна їздити в Росію на заробітки, не можна їздити відпочивати в Крим, не можна, нарешті, роздавати інтерв'ю російським ЗМІ. Щоб не виглядати по-ідіотськи.
Повинно бути внутрішнє розуміння, що таке добре, а що таке погано. Погано, це коли наші гламурні видання розповідають про життя московських зірок, ретранслюють їх скандали або любовні інтрижки. Що нам до всяких волочковых і їм подібних! Погано, це коли вітчизняні журналісти захищають своїх колег, акредитованих в ДНР і ЛНР. Їх не обходить, що документи на акредитацію відправляються з припискою "дякуємо за співпрацю". Дякуємо терористів? Погано, це коли користувачі соцмереж, сидячи в зручному кріслі, у всьому бачать "зраду".
Градус "ватности" у нас навіть за два роки війни залишається вкрай високим. Можна довго говорити про причини цього: безпроблемно працюють проросійські видання, на підконтрольній Україні частині Донбасу транслюють російські канали... Наша інформаційна політика - мозаична. Все, що поважають себе телеканали, роблять програми з пропагандистським акцентом, але державної стратегії досі не видно. Чи варто тоді дивуватися оскандалившимся олімпійцям, які не пройшли елементарний тест. Навіть не на патріотизм. Соромно, коли спортсмени твоєї країни, захищаючи російських колег, спійманих на допінгу, фактично виправдовують порушення олімпійських принципів.
