Дивна річ. Нова влада ризикує поховати військове співробітництво з США
Принаймні, вже приватними точно - в тих же США грань дуже тонка - немає жодної компанії, яка могла б працювати без дозволу Держдепу, а тим більше експортувати товари та послуги подвійного призначення.
Мова йде про новому кримінальній справі, яка завела головна військова прокуратура спільно з СБУ (причому, судячи з усього, за ініціативою останньої) з-за постачання в 2016-2017 роках в Україну для потреб Державної прикордонної служби восьми систем раннього виявлення, попередження та ідентифікації цілей AEROS.
Варто нагадати, що перша з поставлених систем була встановлена в Маріуполі, і на її відкритті був присутній особисто тодішній президент України Порошенко. Що, мабуть, і стало умовної "червоною ганчіркою" для Баканова.
Продаж такого високотехнологічного обладнання стала можливою тільки через американську приватну компанію Worldwide Aeros Corp у співпраці з "Спецтехноэкспортом" і тільки завдяки особистому втручанню нині покійного сенатора Джона Маккейна. Та й як тут не згадати, що на відкриття першої станції приїжджала вельми представницька делегація відразу з трьох сенаторів - крім Маккейна ще Ліндсі Грем і Емі Клобушар, а також посол США в Україні Марі Йованович.
Досить абсурдно виглядає і звинувачення від СБУ - у прес-релізі воно позначене як "заволодіння грошовими коштами в сумі 6,7 млн доларів США" (а це повна сума контракту) і відсутність "особливої потреби" у постачанні американських станцій.
Варто нагадати ситуацію 2015-2016 роках, коли в Європі і США фактично діяло негласне ембарго - причому не тільки на постачання зброї і боєприпасів, але навіть товарів подвійного призначення для Збройних сил України. З масштабних закупівель того періоду за кордоном можна назвати тільки партію "беушних" поліцейських броньовиків "Саксон" з "правим кермом". Та навіть цьому були раді, так як бронеавтомобілів в армії була гостра нестача - до речі, не подолана і на шостий рік війни.
А тут - високотехнологічний продукт, причому вкрай необхідний для посилення наших можливостей на Азовському морі, де перевага росіян було і залишається повне. І от майже через три роки виявляється, що це була розтрата державних фінансів і закуповувати такі системи зовсім не було потрібно!
Цікавий і знову-таки досить дивний вибір контракту для перевірки з боку СБУ - з єдиною американською фірмою, яка системно працює з військовою промисловістю України. Її засновник - виходець із України Ігор Пастернак. Його фірма відома в певних колах в США як виробник сучасних дирижаблів і аеростатів. Він сам активно співпрацює з Держдепартаментом на ниві військових поставок.
Тому його вибір як партнера для продажу Україні технологічних новинок зовсім не випадковий. Незважаючи на політичну підтримку, принаймні в 2016 р. американські державні структури зовсім не поспішали співпрацювати, а особливо в передачі сучасних технологій.
Адже фактично зараз можна брати практично будь-яке вітчизняне ремонтне підприємство, що спеціалізується на бронетехніці або авіації і з ходу можна знайти проблемні моменти. Однозначно практично все для виконання державних контрактів були змушені шукати шляхи отримання російських комплектуючих за сірими схемами. З останнього, наприклад, - "люксембурзькі" деталі для Су-27.
Здавалося б, якщо хочете показати роботу "нової СБУ", тут неоране поле. Але ні - береться американський постачальник і практично єдиний контракт на високотехнологічне обладнання, який був на слуху.
Зрозуміло, що в незалежності від того, чим закінчиться кримінальна справа, про подальші плани, пов'язані з Worldwide Aeros Corp, можна забути. А саме Пастернак просував (і досить грамотно) іншого вкрай перспективний проект - по розгортанню виробництва в Україні вітчизняної локалізації американського автоматичного карабіна M4 - WAC-47 на базі збройової системи AR-15.
Цікаво, що це зброя модульної системи і може використовуватися як патрони 5,56х45 НАТО і найголовніше - після перестволизации в польових умовах радянські 7,62х39. Тобто це була ідеальна "машинка" на перехідний період, поки остаточно не виснажаться радянські патронні запаси і не запрацює патронний завод (який, цілком природно, будуть спочатку будувати під натівський боєприпас).
І ще один дуже неприємний результат таких непродуманих (або, навпаки, продуманих?) дій - тепер будь-яка західна збройова компанія кілька разів подумає, перш ніж починати співпрацю з такою непередбачуваною країною, як Україна. Адже в західному світі бізнесу в першу чергу репутація, а потім все інше.
Тим більше на тлі ще одного скандалу з фінським виробником бронестали Miilux, який тільки набирає обертів. З-за незрозумілих нікому претензій нині фактично припинена робота цеху по виробництву бронекорпусов на Житомирському бронетанковому заводі. У західних партнерів претензії української військової приймання викликають подив, так як з цієї сталі виробляються бойові машини в США, Німеччині, Бельгії, Польщі, Франції та інших країнах світу.
Підсумок - поки йде розгляд, наша армія не отримує так потрібні на фронті бронетранспортери БТР-4. А замість них наші військові продовжують використовувати зовсім вже стародавні БТР-60 та легкі бронетягачи МТЛБ як бронетранспорта.
Таким чином, можна говорити, що останні події навколо співпраці нашого військово-промислового комплексу, пов'язані з західними фірмами, явно не сприяють посиленню нашого військового потенціалу і навіть теоретично можуть призвести до повного заморожування відносин на цьому дуже важливому для країни напрямі. Чи Не цього домагаються певних осіб в оточенні президента, які прийшли до влади?
