• USD 27.3
  • EUR 32.6
  • GBP 38.2
Спецпроєкти

Тарас Чмут: У Німеччини немає зброї, яку Україна не могла б купити в іншому місці

Про те, яку зброю, у кого та на яких умовах купує Україна, "ДС" поговорила з керівником "Українського мілітарного центру" Тарасом Чмутом

Тарас Чмут
Тарас Чмут / Facebook.com
Реклама на dsnews.ua

«ДС» Днями міністр закордонних справ Дмитро Кулеба заявив, що немає жодної юридичної заборони в законодавстві Німеччини, яка не дозволяє продавати зброю Україні, проте вона досі цього не робить. Що за зброю ми могли б купити у німців, якої немає у інших постачальників?

Т.Ч. Принципово чогось унікального немає, бо можна купити в США, Франції, Ізраїлі, Кореї та інших країнах ті позиції, які нам потрібні. У німців є продукція, яка була б нам доречною, але вони її не продають з політичних міркувань. Якби нам вдалося зробити закупку в Берліні, було б, умовно, як з «Джавелінами», які не дуже потрібні для війни, але їх продаж нам з політичних міркувань — то був дуже потужний крок. У своєму запиті до німців ми просили легкі протикорабельні ракети, якими можна було б доозброювати малі платформи або ті плавзасоби, які у нас є.

«ДС» Чи дійсно німці твердо дотримуються позиції про заборону продажу зброї воюючим країнам?

Т.Ч. Це не позиція, це політика. Німеччина продає зброю не тільки воюючим країнам, а й навіть недержавним утворенням, як було в Сирії свого часу чи в деяких частинах Африки. Це все питання не законодавчих обмежень, а чиста політика.

Таке на нашому континенті зустрічається часто, тому що є наслідком ефективної роботи Російської Федерації в Європі і європейських стейкхолдерів з одного боку, а з іншого — відсутності подібної роботи з боку України.

«ДС» Є чітка лінія між тим, що члени НАТО можуть продавати тільки іншим членам НАТО, і тим, що можна продати, наприклад, нам? Яка це номенклатура озброєнь?

Т.Ч. Чіткого переліку немає, але є певні обмеження на деякі види продукції, яку можна продавати серед країн НАТО, і в іншій версії навіть того ж самого обладнання — партнерам поза НАТО. Це, в першу чергу, пов’язано зі стандартами зв’язку, захисту інформації. Умовно, навіть однакові моделі радіостанції Harris, яка йде для країн НАТО і поступає в Україну, будуть відрізнятися по частотуванню і по можливостях в роботі.

Реклама на dsnews.ua

«ДС» Якщо продукцію поділити на умовні категорії — ніколи не продадуть, продадуть пізніше, вже продають, — які зразки можна назвати?

Т.Ч. Тут можна згадати те, що ми вже купували і купуємо — наприклад, снайперську зброю, засоби зв’зку, радіолокації, гідроакустики, радіоелектронної боротьби, радіотехнічної розвідки, парашутні системи, стрілецьке озброєння, бронетехніку, в тому числі Saxon у Великобританії в 2014-му році. Або протитанкові засоби, ті ж «Джавеліни».

Водночас зараз ми ведемо переговори в посиленому режимі про нові літаки, які хотіли б отримати в найближчі роки. З Америкою, Францією, можливо Швецією — вибір у нас не такий великий. Є також переговори по бронетехніці, але у нас потреба швидше не в самій бронетехніці, а в якихось її складових для використання на українських розробках. Зокрема, в коробках передач Alysson на БТР-4 або німецько-британських корабельних ракетах для дооснащення нових катерів з Америки, або в німецькій гідроакустичній протидиверсійній станції для малих броньованих артилерійських катерів, яку ми вже закупили, чи німецьких приладах Rohde & Schwarz для «Гетьмана Сагайдачного» і «Сімферополя», на останньому їх встановлення затягнулось, але не з вини німецької сторони.

«ДС» Чи можна сказати, що практично всю потрібну номенклатуру критичного військового імпорту ми в достатньому обсягу отримуємо від наших партнерів?

Т.Ч. Нам багато чого не продають, з того, що, наприклад, ми хотіли б купити але не замовляємо, бо знаємо, що не продадуть. Тут навіть між однаковими виробами може бути велика різниця в зв’язку з їх різними версіями, обмеженнями, опціонами і так далі. Мова не йде про якісь танки, а про більш складні системи, які працюють трохи інакше, ніж одиночний виріб.

До прикладу, це УКХ радіостанція Harris. Ті її версії, які ми отримуємо, (це Falcon III), достатньо хороші, нові та якісні, але країни НАТО у випадку закупівлі цих радіостанцій для своїх ЗС отримують в цих приладах функції, доступні лише членам НАТО. Умовно, вони можуть працювати з американськими безпілотниками, використовувати їх як ретранслятор (в них є окреме кодування, ключі до якого є лише у членів НАТО). Щоб повністю переозброїти армію новим звʼязком нам необхідні десь 70-80 тис. радіостанцій УКХ-діапазону. Ціна питання приблизно $170 млн.

Все це недешеві речі, але питання ще й у нашій спроможності і готовності купувати. З іншого боку, продаж зброї — це переговорний процес, який може тягнутися 3-5 років. Ці переговори треба вміти вести, якщо ви дійсно хочете щось купити. Казати, що нам не продають, бо ми не просили – некоректно.

«ДС» Чи використовуємо ми при купівлі зброї, кредити, лізингові програми, інший інструментарій, який розширює можливості посилити свою обороноздатність?

Т.Ч. Скоріше як виняток, ніж правило. Зокрема це британська пропозиція на $1,7 млрд кредиту на ракетні катери або на інші плавзасоби, яку було озвучено минулого року. З іншого боку, це Франція і їхні угоди на вертольоти для нашого МВС, це 55 вертольотів, також йдеться про катери для Державної прикордонної служби з локалізацією їх виробництва в Україні.

Тут можна згадати й те, що озвучували французькі медіа про можливу пропозицію по винищувачах Rafale для України, або інші вироби. Наше МВС підписало велику угоду на французьку спецтехніку, пожежні машини, драбини, підйомники тощо. І це теж в рамках кредитних історій.Тобто, у МВС є бажання і вони знаходять можливість. Водночас, Європа готова по такій схемі працювати. Україна — великий ринок, ми перспективні для багатьох країн, які готові будуть сюди заходити.

«ДС» Чим важлива для нас продукція країн колишнього соцтабору, в першу чергу Болгарії і Чехії? Що ми у них купуємо?

Т.Ч. Це боєприпаси для гранатометів АГ-17, ГП-25, РПГ-7, артилерійські снаряди, мінометні міни, бронетехніка з розряду пострадянських машин, наприклад БМП-1, або 2С «Гвоздика». Техніка з країн колишнього соцтабору для нас знайома, ми можемо її ремонтувати і обслуговувати. Вона вписується в організаційно-штатні структури частин збройних сил, а боєприпаси до радянських і пострадянських систем озброєнь ми можемо без додаткової підготовки одразу використовувати. Виняток становить хіба що така номенклатура, як уламкові термобаричні постріли до РПГ-7, які є новими боєприпасами, в Союзі їх не було, але якоїсь проблеми в їх освоєнні теж немає

«ДС» Якими видами озброєнь, можливо не на сто відсотків, але великою мірою, ми можемо самі себе забезпечити?

Т.Ч. Треба розуміти, що коли ми виготовляємо свою продукцію, то її складові можуть бути, і як правило є не українськими. Умовно кажучи, на багатьох наших броньовиках може бути фінська або іншої європейської країни сталь. Мікросхеми, мікроплати, мікропроцесори, вся електроніка в цілому часто теж не українська, хоча кінцевий виріб наш. Загалом ми маємо хороші позиції і перспективи в бронетанковій галузі, радіолокації, виробництві протитанкових комплексів, засобів радіотехнічної розвідки і боротьби, спорядження, засобів індивідуального захисту. Можливо, і у випуску авіаційної безпілотної техніки.

Майже нульові позиції у нас в морському озброєнні, окрім «Нептуна», який поки що не є серійним зразком. Повністю відсутні ми в авіаційному сегменті — бойову авіацію не здатні робити. В транспортній авіації потенціал є, але кінцевого результату поки немає. В автотехніці, що легкій, що важкій, у нас були міцні позиції КРАЗу, але на сьогодні це банкрот, тому ми перейшли до Татри, засоби зв’язку УКХ-КХ діапазону абсолютно втрачені і теж безперспективні для нас наразі. 

    Реклама на dsnews.ua