Не Білий дім, а Межигір'я. Як чудили американські президенти

А сам обранець американців брутальним, невихованим, здавалося, таких президентів в Америці зроду не бувало. Втім, журнал Polytika переконує, що бувало й не таке. Більш того, брутальний (а часом просто-таки дивний) лідер-це чи не особливий шик американської демократії. У Європі так не прийнято. У всякому разі, не прийнято так все виставляти напоказ.

І якщо Дональд Трамп лише хвалився, як хапав жінок за найінтимніші місця, то наприклад Ліндон Джонсон (президентсвовал у 1963-1968 роках) був переконаний, що є власником найбільшого (і красивого) чоловічої гідності у всіх Сполучених Штатах. Про своїх красу він не соромився не тільки розповідати, але й не пропускав нагоди продемонструвати всі, навіть пресі. Коли настирливий журналіст дістав президента Джонсона питаннями про те, чому мовляв, США увійшли до В'єтнаму, р-н Джонсон розстебнув ширінку, дістав з широких штанин свій диво-орган і потрясаючи їм перед очманілим журналістом прокричав: "А ось чому!". Ясна річ, що з таким надбанням слава Джона Кеннеді як видатного ловеласа, просто-таки, обурювала президента Джонсона і він не соромився розповідати про те, що дівчат у нього в ліжку було більше, ніж у Кеннеді.

Загалом, відверто кажучи до Джонсона Трампу ще ой як далеко...
Втім, були в історії США і президенти, яким Трамп міг би з задоволенням потиснути руку. наприклад, Ендрю Джексон, знаменитий президент (1829-1837) популіст і ворог індіанців, ось він, напевно сподобався б Трампу. Хоча кажуть, що Джексон не вмів толком читати, зате був рішучим і ефективним президентом, правда, з репутацією корупціонера, шкуродера, атеїста і любителя брудної лайки. В молодості беручи участь в дуелі на пістолетах через любовних пригод і отримавши кулю поруч із серцем, застрелив суперника пострілом в пах, що м'яко кажучи, було не прийнято, навіть у ті суворі часи.

Зате треба зазначити, що Ендрю Джексон був спритним і сміливим людиною з нетривіальним мисленням. Наприклад, на президентських виборах 1829 року конкуренти з табору Джона Квінсі Адамса намагаючись підкреслити безграмотність конкурента використовували проти нього картинки з ослом, натякаючи, що конкурент неграмотний і взагалі, тупуватий. Джексон миттєво перевернув все з ніг на голову і зробив впертий, але волелюбна тварина своєю візиткою, символом кампанії, а потім і демократичної партії. Як не дивно, але поки жодна з українських політичних партій не використала образ такого чудесного тварини, яка завжди залишається при своїй думці в якості свого символу, адже впертості і волелюбності українським політикам не займати.

З Джексоном Трампа ріднить ще й любов до міцного слівця. Про кохання президента Джексона до брудної лайки знали і при житті, але те, що почав видавати його домашній попгай в церкві, куди птицю принесли з нагоди жалобній церемонії, шокувало політичну еліту тогочасної Америки. Такого витонченого богохульства і брудної лайки представники американського істеблішменту зроду не чули, хоча були серед них і люди бувалі.

Тим не менш, Ендрю Джексон, не єдиний президент з тих у кого була сумнівна репутація. Похмура слава переслідувала також президента Гровера Клівленда (президентствовал в 1885-1889 рр., а потім в 1893-1897 рр..). Прізвисько "кат з Баффало" причепилося до нього ще з тих часів коли він був шерифом і не тільки власноручно ловив злочинців, але і особисто їх вішав. Ось що значить суворий, але справедливий керівник!

На тлі тотальної політкоректності Трамп, звичайно виглядав, чи не расистом, хоча це як мінімум дивно для людини, у якого одна дружина чешка, друга словенка, а один із зятів єврей, але, як мовиться, тим не менш. Натомість, як пише Polityka Гаррі Трумену (президент в 1945-1953), дорогу в Білий Дім не закрило навіть членство в Ку-Клукс-Клан. У середині 20-х років минулого століття він набув расистську організацію за рекомендацією друзів. Але, як кажуть залишався там недовго, хоча і заплатив $10 членських внесків.

Були у американців і інші президенти з найрізноманітнішими дивацтвами. Наприклад, Бенджамін Гаррісон (1889-1893) панічно боявся електрики. Він не тільки не торкався в Білому домі до вимикачів, але і забороняв це своїй сім'ї. Втім, американці обирали в президенти не тільки тих хто боявся електрики, але і таких діячів, які вірили в інопланетян.

Наприклад, у тому, що бачили НЛО були впевнені Рональда Рейгана (1981-1989) і його попередник Джиммі Картер (1978-1981). Останній навіть обіцяв, що як тільки прийде до влади, так відразу, просто таки, моментально зробить надбанням громадськості всі матеріали про контакти з інопланетними цивілізаціями. Але, як зазначає Polityka, слова свого він з тих чи інших причин не дотримав. То, матеріалів не виявилося, то "люди в чорному", виявилися впливовішими президента...

Втім, любителі НЛО відстають по частині екзотичності від шанувальників живої природи в Білому домі. У свій час, Джон Квінсі Адамс тримав у ванній кімнаті президентської резиденції справжнього крокодила, якого отримав у подарунок від героя американської революції маркіза Лафайета. Переплюнули Адамса не скоро, лише через 100 років, коли Герберт Гувер (1929-1933) привіз в Білий дім відразу двох крокодилів. Синові президента зробили подарунок, робити було нічого і влітку тварини топталися на галявині перед президентською резиденцією, а взимку, вже за традицією, ніжилися в президентській ванній. Ідилія тривала недовго, через рік тварини так дістали першу леді, що їх вирішили відправити у почесне заслання, в зоопарк.

А ось, Тедді Рузвельт (1901-1909) у ванній крокодилів не тримав, але зате облаштував собі біля Білого дому справжній звіринець, де жили лев, койот, зебра, гієна і з десяток ящірок. Наш президент-утікач Віктор Янукович зі своїм звіринцем в Межигір'ї виглядає жалюгідним дилетантом, але в той же час, потрапляє в тренд. Навіть назви плюшевого ведмедика в англомовні країни зобов'язані президенту Рузвельту - Teddy Bear. У 1902 році президент на полюванні пощадив ведмедика, про вчинок розтрубила преса, ну, а підприємець Морріс Мітч з Брукліна зробив на історії бізнес почавши шити плюшевих ведмежат по імені Тедді.

Може бути підшукуючи тварина для Білого дому Дональд Трамп задовольниться звичайної собакою, але ось ім'я їй цілком може дати, за прикладом президента Джона Адамса, батька Джона Квінсі Адамса, песик якого носив кличку Сатана. Знаючи любов нового президента США до Китаю і Мексиці, цілком можна відшукати відмінний екземпляр чихуахуа і назвати його Грінго, уражає Polityka.

Втім, у прагненні бути кращим президентом, якого коли-небудь знала Америка Дональд Трамп цілком може поглянути на портрет Ліндона Джонсона і спробувати перевершити його.
Зі свого боку, з біса приємно усвідомлювати, що примхи українських президентів в частині лайки, любові до страусів і іншим тваринам, а також всіляких пригод, знаходяться на рівні світових стандартів. Хоча до Ліндона Джонсона поки ніхто не дотягнувся, у всякому разі, про це нічого не відомо.