• USD 40.5
  • EUR 43.4
  • GBP 51.4
Спецпроєкти

За сталінським зразком. Чому Путін боїться проводити масові репресії

Український інститут майбутнього пояснює, чому репресії, до яких готуються в РФ, торкнуться не кількох мільйонів громадян, а кількох десятків тисяч

володимир путін
Реклама на dsnews.ua

З повним текстом публікації можна ознайомитися за посиланням.

В останні роки (особливо у 2022 р.) Кремль підготував відповідну інфраструктуру репресій:

  • внесені зміни до законодавства, зокрема у частині "дискредитації збройних сил". Це надзвичайно розширює поле для переслідувань, дозволяючи карати людину навіть за плакати на кшталт "миру — мир";
  • удосконалена (і розширюється) система моніторингу соціальних мереж, враховуючи монополізацію сегменту інтернет-медіа однією з "веж Кремля" — групою Грефа-Кірієнка;
  • мобілізація ув’язнених та відправлення їх на фронт "звільнила", як мінімум, кілька десятків тисяч місць у колоніях та в’язницях.

Ще однією умовою, що дає змогу ефективно запустити машину масових репресій, є монополізація силового компоненту, тобто концентрація повноважень в одному органі — певному аналогу НКВС чи МДБ. У російській системі, навпаки, є певна децентралізація: Мін’юст (та ФСВП), Слідчий комітет, Прокуратура, МВС, ФСБ, Росгвардія. У таких умовах запуск репресій, як державна політика, може призвести до "війни відомств", що лише посилить внутрішні суперечності та конфлікти у ключовій "вежі Кремля" – групі силовиків.

І, нарешті, масові репресії під час війни є надто ризикованими, оскільки безпосередньо впливають на настрої суспільства і можуть знизити рівень підтримки влади.

Але найголовнішою умовою для початку справді масових репресій є конструювання "образу ворога" — узагальненого уявлення про причини, що загрожують звичному способу життя. Наразі російська пропаганда трансформувала тезу "СВО проти українських нацистів" на тезу "СВО — війна з колективним Заходом за виживання Росії". Масштабування образу ворога, з одного боку пояснює відсутність видимих успіхів на фронті та затяжну війну, а з іншого — дозволяє почати просувати тезу про вітчизняну війну, тобто спробувати навіяти населенню страх за своє (особисте) майбутнє у разі поразки. Можна стверджувати, що перша складова вже є — формується конструкція зовнішнього ворога.

Однак поки що не сформовано конструкцію внутрішнього ворога. У разі війни з колективним Заходом логічним було б у якості такого призначити росіян, які мають зв’язки в країнах ЄС та США, починаючи від громадських активістів, закінчуючи тими, хто виїхав за кордон. Але цей підхід для Кремля виглядає ризикованим і невигідним з таких причин:

Реклама на dsnews.ua
  • більшість емігрантів, які продовжують жити в російському інформаційному полі, є природними провідниками і своєрідними лобістами російського порядку денного у країнах ЄС. Типовий приклад — ексцеси з підбитим танком у Німеччині, проросійські мітинги в інших країнах Західної Європи;
  • російський великий бізнес досить активно працює з партнерами з ЄС та США, незважаючи на санкції;
  • у значної частини російських чиновників родичі, діти живуть за кордоном, вони мають нерухомість у країнах ЄС, Ізраїлі, США. І оголосити всіх, хто живе за кордоном потенційними "ворогами" — це створити передумови для можливих переслідувань їх особисто;
  • російська ліберальна опозиція є маргінальною і не має широкої підтримки навіть серед емігрантів.

Отже навішування ярлика "західного шпигуна", що активно використовувалося за часів Сталіна, не підходить.

Таким чином, до репресій за сталінським зразком, коли під переслідування потрапили десятки мільйони людей, навряд чи можливі, РФ до цього не готова.

Залишається інший шлях — грати на страхах населення:

  1. Культивувати жах перед поразкою — створювати картину персональної загрози громадянину у разі провалу державної політики та зміни керівництва.
  2. Культивувати жах перед висловленням власної думки. Тут працює існуюча система переслідування за виступи, пости в соцмережах , коментарі та навіть "лайки".
  3. Культивувати страх перед інакодумством. І тут варто згадати історію "страт кувалдою". Причому обидва кейси, де перший був демонстрацією того, що з незгодним/зрадником можуть розправитися без суду будь-коли, та другий, де з’явився "розкаяний" демонструє правильну лінію поведінки — проси вибачення та гарантуй лояльність.

Отже, принаймні до кінця бойових дій РФ, навряд чи запустить маховик репресій сталінського зразка, для цього не склалися відповідні умови. Натомість Кремль, найімовірніше, піде шляхом жорсткої пропаганди та демонстративного переслідування "незгодних", створюючи картинку, яка лякає рядового росіянина. Або навмисне громадське судове переслідування (і великі строки), або позасудова розправа. За такого сценарію маховик репресій торкнеться не кількох мільйонів, а кількох десятків тисяч. І цього на даному етапі буде достатньо для утримання влади.

    Реклама на dsnews.ua