У ніч на 3 листопада 1921 року в Харкові було розстріляно групу з десяти махновських командирів на чолі з Мефодієм Забудьком. Попри тогочасну банальність розстрілу ворогів як явища, ця подія виділялася на загальному тлі: стратили тих, хто склав зброю, повіривши в амністію

28 серпня 1921 року загін Нестора Махна, перепливши на рибальських човнах Дністер, залишив Україну. Хоча боротьба невеликих повстанських загонів певний час тривала і після цього, але фактично саме цим переходом завершилася історія Махновського руху в Україні

Наприкінці лютого 1921 року на теренах Центральної України перетнулися звивисті шляхи махновців та холодноярців. І ті, і інші воювали проти більшовиків під чорними прапорами, але з різними ідеями та гаслами

Грудень 1920-го ознаменувався новою спробою радянської влади знищити Махна. Операція не вдалася: повстанці безкарно розгромили Бердянськ і вирвалися з оточення, розбивши значно більші сили "червоних". Кульмінацією подій став бій в Андріївці 14 грудня

У ніч на 26 листопада 1920 року радянська влада розірвала союз з Махновським рухом. Раптового удару зазнали повстанські формування та організації анархістів. З останніми впоралися граючи, а ось "ліквідація Махна" зірвалася.