Пекло та БДСМ: Журналіст емоційно розповів про поїздку на Драгобрат

Колонку Попадюка опублікувала "Українська правда", передає "ДС".

Поділитися криком душі його надихнула поїздка на гірськолижний курорт Драгобрат на початку січня 2020 року.

Журналіст зробив висновок, що туризм в нашій країні розвивається за слогану "Здохни або помри", а власники туристичного бізнесу в Західній Україні замість підтримки національних традицій масово підлаштовуються під відпочиваючих і популяризують російський шансон.

Більшу частину розповіді Попадюк присвятив подорожі в плацкартному вагоні, порівнявши його з "БДСМ-сесією", де "в ролі верхнього виступає "Укрзалізниця", яка карає тебе, змушує страждати і відчувати приниження".

"Скільки б разів я не їздив у плацкарті, я вже змирився з багатьох:

* що з тебе будуть вимагати паперовий квиток або з незадоволеним обличчям довго переписувати цифри з електронного;

* що в теплу пору року в якості кондиціонера там використовується пластикова пляшка, вставлена у вікно, а в холодну пору року вагон потрібно сприймати як сауну на колесах;

* якщо ти їдеш на верхній полиці і прокидаєшся вночі, ти можеш вирішити, що ти в труні, і почасти будеш прав;

* що замість столика може попастися шматок фанери, а у провідниць іноді такий вигляд, що здається, ніби замість чаю вона хоче запропонувати тобі виделкою в око або розчинна кава "три в одному" і ти не знаєш, що з цього гірше.

Я навіть створив концепцію плацкарта як пекла", - емоційно описав журналіст.

Друга частина "БДСМ-сесії, за його словами, починається в дорозі з Івано-Франківська на Драгобрат.

"Тобі потрібно відбитися від зграйки бомбив біля вокзалу, знайти касу, купити квиток на автобус, протрястись півтори години, вийти на якийсь незрозумілою станції, дочекатися наступного автобуса, забитого під зав'язку, проїхати ще годину, але вже стоячи, доїхати до Ясенів, сісти на убитий "пиріжок" без якої-небудь системи амортизації і ще півгодини протрястись по гірському бездоріжжю, попутно отримуючи легкі каліцтва внутрішніх органів", - продовжив Попадюк.

Що стосується самого курорту, в автора склалося враження, що "Драгобрат розвивається кудись не в той бік, якщо взагалі розвивається".

"Замість того, щоб робити упор на традиції, красиво подавати їх і загортати, залучати туристів карнавальностью та обрядністю, там ніби вирішили підлаштуватися під насилу понаехавшего туриста без претензії на традиційні вишукування і вести себе так, як йому буде комфортніше", - з сумом зазначає Попадюк.

Він також порівняв Драгобрат з курортами Азовського моря із-за тотальної русифікації.

"Ти точно не очікуєш, що в твоїх вухах Драгобрат буде віддаватися який-небудь Кирилівкою або Мелітополем. Тому що коли ти опиняєшся на самому верху, то чуєш як з практично будь-якого громадського харчування грає якщо не російськомовний реп, то російськомовний шансон. Якщо пощастить, можна почути американські різдвяні пісні з одного-двох хипстерских закладів, які зовні мало чим відрізняються від київських хипстерских закладів. За тим винятком, що у київських офіціанти тобі посміхаються, говорять з тобою українською, навіть якщо ти говориш російською, а кальянів там ніколи і не було. І якщо б не види на гори та ліси, епізодичні колиби з написом "Гуцульська кухня", рідкісні коломийки в дусі "Тьоща дай, дай на машину", і говір деяких місцевих, чий український іноді звучить як польський, то ти взагалі не здогадався б, що ти в Карпатах. Заміни море і на гори, і зиму на літо - і привіт, Бердянськ", - підсумував журналіст.