• USD 28
  • EUR 33.5
  • GBP 38.6
Спецпроєкти

Брат за брата. Як Раду з держпідтримки кіно перетворюють на серіал “Свати”

Голосування за новий склад Ради з державної підтримки кінематографії виявилося порожньою формальністю

Фото: favoritekherson.co
Фото: favoritekherson.co
Реклама на dsnews.ua

Схоже, скандали відтепер супроводжуватимуть культурну політику України на кожному повороті, вибухатимуть при кожному рішенні, конкурсі тощо.

Але скандал – це слово надто загальне, надто затягане в ЗМІ. Є просто скандали, а є ситуації, які з часом ставатимуть все токсичнішими й токсичнішими, справлятимуть усе більш руйнівний вплив на значне коло інституцій, проєктів та учасників культурного процесу.

Нещодавно був обраний новий склад Ради з державної підтримки кінематографії – у зв’язку з завершенням каденції попереднього складу. Рада – важливий орган, саме за нею лишається останнє слово в тому, який фільм чи серіал отримає державне фінансування.

Це обрання пройшло б, може, і непоміченим, якби голосуванню Конкурсної комісії з відбору членів Ради не передував відкритий лист-заперечення щодо представлених кандидатів, адресований міністру культури та інформаційної політики Олександрові Ткаченку. Заперечення підписали організації, котрі є не останніми гравцями в кіноіндустрії: ГО "Українська гільдія режисерів", ГО "Творче обʼєднання "Вавілон 13", ГО "СУК" (Сучасне українське кіно), ГО "Гільдія неігрового кіна" (без печатки), ГО "Докудейз", а також гендиректор Національного центру Олександра Довженка Іван Козленко та ряд членів і членкинь ГО "Спілка кінокритиків України" — Олександр Гусєв, Сергій Ксаверов, Аксінья Куріна, Людмила Новікова, Дарія Бадьйор, Дмитро Сидоренко, Альона Пензій, Катерина Сліпченко, Олег Батурин, Оксана Волошенюк.

Що ж стало причиною для настільки серйозного занепокоєння?

Порядок утворення Ради з державної підтримки кінематографії передбачає, серед іншого, такі вимоги до організацій, які висувають претендентів:

статутні документи підтверджують провадження діяльності у сфері кінематографії та/або телебачення;

Реклама на dsnews.ua

діяльність є активною (протягом останніх трьох років були організовані періодичні, не рідше ніж один раз на рік, громадські заходи щодо розв’язання проблем у сфері кінематографії: ініційовані публічні обговорення актуальних питань, публічні дискусії у професійній сфері тощо).

Конкурсна комісія, яка обирає Раду, теж має набиратися за певними правилами:

кандидат не перебуває на державній службі, чи іншій посаді, стосовно якої Законом України "Про запобігання корупції" встановлено обмеження щодо суміщення з іншими видами діяльності;

у кандидата відсутній конфлікт інтересів відповідно до Закону України "Про запобігання корупції";

- кандидат має досвід роботи не менше трьох років у сфері кінематографії.

І тут ми натикаємося на проблему.

Заперечення виникли щодо участі у конкурсі низки кандидатів. По-перше, Дмитра Бабкіна, якого висунула ГО «Асоціація стрімерів України «Стрім.Ньюз». Статут цього ГО не передбачає провадження діяльності у сфері кінематографії та/або телебачення; згідно з наданою Мінкульту інформацією організація не проводила відповідної вимогам Закону діяльності останні 3 роки, відповідно, вона не має права подавати представників для участі в конкурсі на членство в Раді. Для підтвердження своєї діяльності ГО надала скрін ютюб-каналу. На цьому каналі більшість відео — це стріми, що стосуються висвітлення виборів та політичних подій, які не є громадськими заходами щодо розв’язання проблем у сфері кінематографії і не мають жодного відношення до кіноіндустрії в цілому.

Другий сумнівний кандидат — Юрій Горбунов від Асоціації «Правовласників та постачальників контенту». Асоціація також не проводила відповідної вимогам закону діяльності останні 3 роки. Вона займається розвитком платного телебачення в Україні і не має прямого відношення до кіногалузі. Заходи, які організовує Асоціація, не стосуються розв’язання проблем у сфері кінематографії, в них не беруть участь представники кіноіндустрії. Програма конференції DEK, яку проводить Асоціація, присвячена електронним комунікаціям, інтернету, телекомунікаційним послугам. Серед адресатів звернень та законодавчих ініціатив Асоціації відсутнє Держкіно, на сайті Асоціації немає жодної інформації про її діяльність у сфері кінематографії в останні 3 роки і взагалі про кінематографію та кіногалузь.

Третім кандидатом, до якого виникли питання, стала Вікторія Зюнькіна від ГС «Союз кінотеатрів України». Проблеми ті ж самі — ГС проводила потрібні заходи у 2020 і 2017 роках, проте у 2018-2019 спостерігалось повне затишшя.

Четвертий кандидат — Артем Колюбаєв від ГО «Спільна перемога». Статут «Спільної перемоги» не передбачає провадження діяльності у сфері кінематографії та/або телебачення. Крім того, ця ГО не проводила відповідної вимогам закону діяльності в останні 3 роки. У 2018 році організація проводила флешмоб на підтримку бранців Кремля, проте використання імені кінорежисера Олега Сенцова замало для прив’язки цієї події до фахової діяльності у сфері кіногалузі. У 2019-2020 роках "Спільна перемога" сприяла розробці серіалу та документальних фільмів, які проводили комерційні компанії-кіновиробники, співвласником яких є Артем Колюбаєв. Допомога групі пов’язаних комерційних організацій не відповідає критерію "організовувати громадські заходи щодо розв’язання проблем у сфері кінематографії: ініціювати публічні обговорення актуальних питань, публічні дискусії у професійній сфері тощо". Крім того, у претендента є конфлікт інтересів. Колюбаєв — продюсер шести фільмів, що зараз перебувають у виробництві за підтримки Держкіно.

П’ятий кандидат — Світлана Коробіна від ГО «Міжнародна асоціація розвитку і підтримки української культури». У довідці про діяльність ГО є дані про організацію фестивалю молодого кіно "МІСТ" у 2020-му та конкурсу короткометражних фільмів «Одного разу в Одесі» у 2019. При цьому, сторінка ГО у фейсбуці створена у 2020 році, і інформації про цей захід там немає. На сторінці конкурсу ГО також не зазначена серед організаторів. У 2018 р. діяльності, що відповідала б вимогам Порядку, організація не вела. Проєкт "Джерело", зазначений у довідці, вказаний без дати і не стосується кінематографії.

Шостий сумнівний кандидат — Олена Любченко від ГО «Об’єднання захисників надбань та відродження українського кіномистецтва». Ця організація також не виступала організатором заходів, які б відповідали вимогам. В довідці вказані приватні публікації осіб, що є членами ГО, за 2015-2017 роки, а не офіційні листи за печаткою та підписом ГО. Крім того, публікація не є організацією громадського заходу.

Ще один проблемний кандидат — Олексій Макухін від ГО "Український кіноінститут". Організація в 2020 році не влаштовувала культурних заходів. Пояснення, що причиною зупинки діяльності є пандемія, здається безпідставним, оскільки торік коронакриза не завадила провести минулого року безліч заходів у сфері кіноіндустрії з дотриманням карантинних норм або онлайн.

Наступний кандидат — Олександр Недбаєв від ГО «Міжнародна асоціація розвитку і підтримки української культури». Організація займалася проведенням фестивалю молодого кіно "МІСТ" у 2020 та Конкурсу короткометражних фільмів «Одного разу в Одесі» у 2019 рр. Однак щодо правдивості цієї інформації є сумніви: сторінка ГО у фейсбуці створена у 2020 році, інформації про конкурс там немає, та і на сторінці конкурсу серед організаторів вона не значиться. У 2018 р. діяльності, що відповідала б вимогам Порядку, ГО не вело. Проєкт "Джерело", зазначений у довідці без дати проведення, не стосується кінематографії.

Ще один кандидат — Поліна Толмачова від Асоціації «Українська кіноасоціація». У неї немає потрібного досвіду роботи. Згідно з її трудовою книжкою вона не обіймала посаду заступника або керівника відповідної юрособи протягом трьох років, як того вимагає закон.

Олексій Тритенко від ГО «Кінофестиваль «Корона Карпат»». У заяві ГО зазначається, що претендент має 3 роки досвіду роботи режисером. Проте у його трудовій книжці вказано, що Олексій — актор. У 2016 р., продовжуючи працювати актором у Театрі драми та комедії на лівому березі Дніпра, він зняв один короткометражний фільм як режисер. Це не відповідає вимозі щодо 3 років діяльності на посаді режисера.

Серед сумнівних кандидатів є і Микола Чиханцов від ГО «Айдами». Він нібито має 3 роки досвіду роботи у сфері кінематографії на посаді керівника Адвокатського об’єднання "АРОУ". Однак АО "Ароу" жодним чином не стосується кіно, не має такого КВЕДу, не внесена в реєстр кіновиробників або розповсюджувачів фільмів Держкіно. Крім того, пан Чиханцов не має особистого досвіду роботи юристом в компаніях, що проводять діяльність у сфері кінематографії. Виходячи з інформації на сайті, АО "Адвокатське та ріелторське обʼєднання України" не спеціалізується на юридичній діяльності у сфері кінематографії, жодної інформації про це на сайті немає.

Остання кандидатка, до якої є питання — Олена Шкробот від Асоціації «Правовласників та постачальників контенту». Організація займається діяльністю, повʼязаною з сприянням розвитку платного супутникового телебачення в Україні. Заходи, які вона організовує, не стосуються розв’язання проблем у сфері кінематографії, в них не беруть участь представники кіноіндустрії. На сайті Асоціації немає жодної інформації про її діяльність у сфері кінематографії в останні 3 роки. Сама кандидатка керувала продакшном, який виробляє телевізійний контент, ні в поданих документах, ні в мережі інтернет згадок про її діяльність у сфері кінематографії не було виявлено.

Не все так просто і з конкурсною комісією. У семи її членів був очевидний конфлікт інтересів – вони працювали в одних організаціях з претендентами в Раду, серед яких вищеназвані Олександр Недбаєв, Світлана Коробіна, Олена Шкробот, Юрій Горбунов, Артем Колюбаєв, Поліна Толмачова.

Так чи інак, але протест проти призначення вищезазначених кандидатів у Раду з держпідтримки кіно було проігноровано. Комісія проголосувала. До складу Ради було обрано Тритенка, Горбунова, Толмачову, Недбаєва, Чиханцова, Колюбаєва, а також Маріанну Новікову, в якої теж був конфлікт інтересів.

Насправді ще до того, як з’явилося звернення, обізнане джерело в Раді попередньої каденції попередило автора цих рядків, що результати відбору визначені заздалегідь і голосування Комісії – порожня формальність.

Власне, судячи з назв і спеціалізації усіх цих "ГО" і "асоціацій", контроль над розподілом коштів вирішили взяти в свої руки телеканали і одна-дві крупних кінокомпанії. Не можна виключати, що не обійшлось без сприяння міністра культури Олександра Ткаченка, який сам має інтереси в телегалузі.

Наслідки цієї ганебної "спецоперації" очевидні: левова частка коштів діставатиметься відтепер телепродюсерам, у яких, м’яко кажучи, дуже специфічне уявлення про кінематограф. Тож найближчі роки матимемо розквіт неоковирного "мила" як на теле-, так і на кіноекранах. Кошти роздаватимуться "своїм", а продюсери та режисери зі сторони, не зважаючи на рівень таланту, будуть послані з торбами.

    Реклама на dsnews.ua