Onuka на експорт. Як "співочі труси" витіснили з України альтернативу
"Onuka підкорила "Євробачення 2017" і увірвалася в європейські чарти" - такими новинами замайоріли українські сайти після закінчення пісенного конкурсу. Мовляв, варто було нашої виконавиці виступити на "Євробаченні", як до неї моментально прийшла всесвітня слава та інші призначені при цьому плюшки. Якби не одне але: про те, хто така Onuka, за кордоном знають вже не перший рік. До того ж в Україні набереться значний список виконавців, які більшість часу проводять саме в закордонних гастролях. Чому ж українці не помічають своїх героїв на сценах західних?
Справа в тому, що левова частка цих виконавців, що називається, неформат. Тоді як український шоу-біз "заточений" під виконавців поп-музики, тобто популярною. І якщо Потап і Настя Каменських, Тіна Кароль та Іван Дорн можуть без проблем зібрати палац "Україна", то ні Онуке, ні ряду інших команд, відомих за кордоном, це поки що не під силу. Їх музика не розрахована на масового українського споживача.
"Ці групи, на жаль, не грають на фестивалях, тому що у нас на всіх фестивалях весь час грає гурт ТІК", - сказав колись лідер групи Stoned Jesus Ігор Сидоренко. Stoned Jesus сьогодні називають найбільш затребуваною важкої групи країни. Музиканти ось уже кілька років успішно гастролюють за кордоном. В минулому році вони, приміром, стали учасниками одного з найбільших у світі рок-фестивалів Hellfest-2016 (Франція). Серед головних героїв на фесті були заявлені Rammstein, Black Sabbath, Korn, Slayer, Megadeth, Bring Me The Horizon. Ні одна українська група такого успіху ще не досягала.
Група Jinjer теж не скаржиться на відсутність інтересу з боку західних слухачів: з 15 заходів, заявлених групою на травень і червень, лише один концерт пройде в Україні. У гастрольному графіку - Німеччина, Чехія, Угорщина, Франція, Фінляндія. "У якийсь момент, після стількох концертів за кордоном, почало здаватися, що там нас люблять більше..." - каже басист Jinjer Євген Костюк. У метал-групи родом з Горлівки фанатів за кордоном куди більше, ніж у рідній країні. В тому числі завдяки співпраці з австрійським лейблом Napalm Records. Не дивно, що музиканти не виключають переїзду в Європу. "У нас (в Україні. - Ред.) в першу чергу пишуть про тих, з ким знайомі особисто. Якщо ти не частина цієї движухи, то не бачити тобі реакції преси. А Jinjer або десь в турах за кордоном, або в записах і репетиціях, немає у нас часу на світське життя", - так Костюк пояснює той факт, що середньостатистичний українець про Jinjer навряд чи чув.
Любов'ю західної публіки може похвалитися і українська "ДахаБраха" - у 2015-му група вперше за всю історію української музики виступила на музичному шоу Джулс Холланда на BBC. Свого часу на цьому шоу "засвітилися" Adele, Coldplay, U2. "ДахаБраха" кілька разів виступала на наймасштабнішому в Східній Європі фестивалі Sziget, а також першою з українських груп потрапила на сцену британського фестивалю Гластонбері.
У травні минулого року саме українська рок-група Sinoptik посіла перше місце на міжнародному фестивалі The Global Battle Of The Bands в Берліні, ставши кращою у світі група, що грає "не штамповану музику". Перший альбом групи вийшов на вінілі на початку травня цього року на німецькому лейблі.
Більше часу за кордоном, ніж в Україні, проводить та фолк-музикант з Чернівців Саша Буль, виконує музику у стилі кантрі. Популярністю за кордоном може похвалитися і The Hardkiss, в минулому році поступилися Джамалі першість у нацвідборі на "Євробачення". Можна згадати ще десятки груп, успішно гастролюють за кордоном, але при цьому не мають величезну популярність у рідній країні.
Сьогодні концерти майже в усьому світі стали практично єдиним джерелом доходів для музикантів - на продажі альбомів багато не заробиш, а рекламні контракти "неформатних" групам пропонують не так вже й часто. У підсумку виходить наступна ланцюжок: музичні продюсери в Україні зайняті розкруткою деньгообразующих "співаючих трусів", альтернативна музика залишається в андерграунді, у палаці "Україна" виступає Іво Бобул і зі скрипом не виступає Наташа Корольова, а українські рокери отримують визнання за кордоном, де на них ходять і про них пишуть. В Україні особливого попиту на альтернативу поки що немає.
Новина про те, що музика Onuka зацікавила європейських слухачів, могла б підштовхнути хвилю народного інтересу до виконавиці і в Україні. Але нашим громадянам зараз не до того: головною новиною дня стало зовсім не успіх Нати Жижченко за кордоном, а блокування доступу до російських соцмереж.
