Oasis та Radiohead. Чому легендарні гурти повертаються на сцену, але не в студію

Що стосується гурту "Oasis", то у травні 2027 року брати Галлагери дадуть п’ять концертів у Глазго, у червні переїдуть до рідного Манчестера (заплановано 11 виступів), після чого вирушать до Німеччини, Іспанії, Нідерландів, Італії та Франції — перш ніж полетіти за океан, до США, потім дати концерт в Ірландії та завершити тур у вересні ще чотирма шоу в Англії. Вже знаменитий тур 2025 року, судячи з усього, не був одноразовою акцією.

Братське кохання Галлагерів

На дружнє возз'єднання Ліама та Ноела Галлагерів, вокаліста та гітариста гурту "Oasis" відповідно, символів "бріт-попу" дев'яностих, вже ніхто не сподівався — і насамперед самі музиканти. Їхні шляхи розійшлися ще у 2009-му, під час гастролей на підтримку фінального (як виявилося) альбому гурту — платівки "Dig Out Your Soul". Той альбом насправді був їхнім найкращим записом у новому столітті — на відміну від шорстких і сповнених самозакоханості та егоїзму ранніх платівок дев’яностих (що, поклавши руку на серце, тільки йшло на користь тепер уже класичним альбомам "Definitely Maybe" та "(What’s the Story) Morning Glory?"), платівка "Dig Out Your Soul" 2008 року звучала зовсім інакше. Це була робота дорослих, досвідчених музикантів, які явно зіткнулися з горезвісною "кризою середнього віку" — але не з кризою ідей.

Тоді в музиці свого сьомого альбому "Oasis" (у 2008-му до складу гурту, окрім братів Галлагерів, входили гітарист Джем Арчер і басист Енді Белл, а партії ударних виконував у якості запрошеного музиканта Зак Старкі, син екс-бітла Рінго Старра) не обмежилися напористістю та брудним багатошаровим гітарним звучанням, які були характерні для їхніх перших записів. Друга половина альбому являла собою щось на кшталт рок-психоделії нового тисячоліття — з усією необхідною в цьому випадку барвистістю, але група при цьому звучала злагоджено й дисципліновано. Три нові пісні для платівки "Dig Out Your Soul" написав молодший брат Ліам — Ноелу все-таки довелося визнати, що відтепер у гурту є два автори пісень.

Брати почали сваритися між собою (як за лаштунками, так і публічно) ще в дев’яностих — але тепер складалося враження, що вони нарешті подорослішали й помудрішали. Шанувальники "Oasis" з захопленням сприйняли "Dig Out Your Soul" — і чекали від гурту нових звершень. Але влітку 2009 року гурт в останню хвилину скасував свій виступ на черговому фестивалі — посилаючись на те, що Ліам не в змозі співати через ларингіт (через два роки Ноел заявив, що насправді його брат просто страждав від найжорстокішого похмілля, Ліам, у свою чергу, подав до суду за наклеп). У серпні 2009 року гурт мав виступити на ще одному фестивалі — у Франції. Але англійці так і не з’явилися на сцені — про те, що їхнє шоу не відбудеться, багатотисячному натовпу довелося повідомити фронтмену "Bloc Party" Келе Окереке.

Вже через кілька годин на офіційному сайті "Оазису" з’явилася інформація, яка шокувала фанів — Ноел Галлагер заявив, що йде з гурту. Тоді, у 2009-му, британські меломани пережили потрясіння не меншої сили, ніж шанувальники "Бітлз" навесні 1970-го, коли Пол Маккартні твердо й лаконічно оголосив про свій вихід із квартету. Заява Ноела була трохи емоційнішою та змістовнішою, ніж свого часу у Маккартні — так, серед іншого, Галлагер-старший чесно зізнався, що просто не може більше працювати з Ліамом — "ні дня більше". Вже пізніше Ноел зізнавався, що останньою краплею, яка переповнила його чашу терпіння, була спроба Ліама розтрощити йому голову гітарою.

Як і у випадку з "Бітлз" та Маккартні, відхід Ноела автоматично означав розпад гурту. Але решта музикантів залишилися з Ліамом — вони просто обрали собі нову назву і під вивіскою "Beady Eye" записали два непогані альбоми. Потім Ліам остаточно розпустив гурт і зайнявся сольною кар’єрою, почавши випускати альбоми вже під своїм ім’ям — вони звучали досить впевнено (до того ж, Ліам явно прогресував як автор пісень), але аж надто консервативно. Ліам не виявляв особливого бажання відходити від старої перевіреної "оазисівської" формули — давні фани гурту були зовсім не проти.

У свою чергу, Ноел зібрав колектив під назвою "Noel Gallagher’s High Flying Birds" — і його нова музика була навмисно несхожою на те, що грала його колишня група. Ноел експериментував, шукав новий, незвичайний звук і писав пісні, в яких не було навіть натяку на класику "Oasis" на кшталт "Wonderwall" чи "Cigarettes and Alcohol" — це стосувалося як гармонійної структури, так і аранжувань. Особливо це було помітно на третьому альбомі Ноела та його гурту — платівка "Who Built Moon?" приємно дивувала новизною та свіжістю, ставши найкращим із того, що Ноел представив публіці у XXI столітті.

Минали роки, на возз’єднання ворогуючих братів уже ніхто не сподівався, фани задовольнялися сольними роботами — і, звісно ж, тими сімома альбомами, які встигли записати "Oasis". Але сталося диво — спочатку в серпні 2024-го на акаунтах Галлагерів у соцмережах з’явилася дата й точний час, "27.08.2024 8 am", причому все це було оформлено у стилі логотипу "Oasis".

Відразу ж поширилися чутки про реюніон — і Англія, природно, збожеволіла. В акаунтах Instagram з’являлися кумедні ролики зі схожим сюжетом — чоловік середнього віку, помахавши старими речами (і бубном, як це робить Ліам Галлагер), з’являється на роботі (або повертається додому), розспівуючи старі хіти "Oasis" середини дев’яностих — при цьому вдягнувши приблизно ті самі окуляри чи одяг, у яких колись красувався на сцені молодий і зухвалий Ліам. Двадцять сьомого числа чутки підтвердилися. Галлагери закопали сокиру війни й оголосили про реюніон — влітку 2025 року, а в останній день серпня 2024-го квитки надійшли в продаж.

Існувала ймовірність, що Ліам і Ноел не дотримаються обіцянки й знову по-справжньому посваряться — але цього не сталося. Схоже, що вони нарешті й справді стали дорослими та відповідальними людьми (насамперед це стосується жартівника Ліама) — або їм конче потрібні були гроші, хоча кожен із братів уже давно став мільйонером. Четвертого липня 2025 року Ноел, Ліам, а також ті самі Енді Белл і Джем Арчер (плюс барабанщик, який приєднався до них, американець Джої Уоронкер) дали перший концерт у рамках тріумфального реюніон-туру в місті Кардіфф, Уельс. Цю серію натхненних і аншлагових концертів затьмарила лише смерть одного з шанувальників, який впав з верхніх ярусів під час шоу гурту на стадіоні "Уемблі".

Але! "Oasis" не виконали жодної нової пісні — зосередившись переважно на матеріалі своїх двох перших альбомів середини дев’яностих. Вони не планують записувати чи виконувати новий матеріал і в найближчому майбутньому. Як нещодавно заявив Ліам, він просто не готовий до критики — якщо "новий альбом гурту не розійдеться тиражем у 100 мільйонів за першу ж годину". Що ж, це й справді навряд чи станеться, з огляду на сучасні рівні продажів фізичних носіїв.

Більшість шанувальників такий стан речей цілком влаштовує — сама думка про те, що нове творіння Ноела та Ліама виявиться невдалим, приводить їх у не менший смуток, ніж самих братів. Останні 17 років Галлагери писали надто різну музику. Одна справа — бути предметом ностальгії та виконувати на концертах стару перевірену класику, а зовсім інша — складати й записувати разом у студії (вже на рівних) абсолютно нові пісні під вивіскою "Oasis". Старі альбоми будуть нескінченно перевидаватися з новими, знайденими в архівах бонус-треками — а Ліам і Ноел продовжуватимуть свої цілком успішні сольні кар’єри, без жодного тиску й без мети записати "новий беззаперечний шедевр Oasis".

Загадка "Radiohead"

З "Radiohead" — частково схожа історія. У травні 2027 року вони планують виступити з концертами в Австралії, після чого в червні полетять до Японії, щоб дати п’ять концертів у Токіо — ці виступи стануть продовженням їхнього туру Європою наприкінці минулого року, першого за сім років. Проте їхній "крайній" (чи останній?) альбом "A Moon Shaped Pool" вийшов 10 років тому — і нічого нового гурт найближчим часом записувати не збирається.

Однак, на відміну від "Oasis", учасники гурту ніколи привселюдно не сварилися між собою, оксфордські "Radiohead" жодного разу не змінювали склад. Вокаліст Том Йорк, гітаристи Джонні Грінвуд та Ед О’Браєн, басист Колін Грінвуд і барабанщик Філ Селуей завжди були єдиним цілим, і в творчій лабораторії "Радіохед" ще з часів альбомів дев’яностих "The Bends" і "OK Computer" незмінно відбувалися неймовірні речі.

Водночас ніщо й ніколи не заважало окремим учасникам гурту займатися чимось іншим — особливо якщо це не йшло на шкоду "Radiohead". Ще у 2003-му Джонні Грінвуд написав музику для документального фільму "Пісня тіла" (згодом Джонні стане найвідомішим кінокомпозитором), а через три роки Том Йорк випустив свій перший сольний альбом "The Eraser". Він був гарним — але при цьому пісні справляли враження демо-версій, аранжуванням бракувало всього того, на що були здатні інші учасники "Radiohead".

У 2016-му, коли вийшов чудовий "A Moon Shaped Pool", ніхто не припускав, що ця робота стане останньою на довгі роки — до 2018-го року гурт гастролював світом, у 2019-му Йорк випустив чергову сольну платівку під назвою "ANIMA", а потім сталася пандемія. У ті неспокійні часи ковіду Йорк і Джонні Грінвуд разом із джазовим барабанщиком Томом Скіннером зібрали гурт "The Smile" — вони записали три приголомшливі альбоми на початку двадцятих. Цей своєрідний "спін-офф" "Радіохед" мав таку саму здатність дивувати — і демонструвати, що музика була й залишається незрозумілим дивом.

У 2025 році "Радіохед" нарешті знову зібралися — але не в студії для запису нового альбому, а на репетиціях першого туру за сім років. На концертах, насолоджуючись товариством один одного, вони виконували пісні з абсолютно різних епох історії колективу — і робили це з явною насолодою та повною самовіддачею. Що заважає їм записати новий альбом, враховуючи, що всі учасники перебувають у чудовій творчій формі, — залишається загадкою.