Облава на вагітних кішок. Як відучити українців від надмірної любові до тварин

"За улюблену кицю доведеться платити податок! За собакою доведеться прибирати екскременти! Та де ж це бачено? Депутати - нелюди, всі думають як з простої людини три шкури здерти!" Такі стогони лунають в коментарях до новин та в соцмережах. Причина - новина про законопроекті, днями зареєстрованому в Раді. У ньому, зокрема, передбачена реєстрація домашніх тварин (збір - 180 грн), заборона на розмноження непородистих собак і котів, а ховати домашніх улюбленців запропоновано на спеціальних кладовищах.

Пропозиції нардепів, особливо в частині оплати збору за реєстрацію кота і собаки, негайно викликали хвилю обурення. Мовляв, з якої це радості платити за приблудного Мурзика? У законопроекті, правда, зазначено, що господарі підібраних або взятих з притулку тварин від податку звільняються, а сам збір, у тому числі піде на підтримку притулків. Після реєстрації тварина повинна отримати порядковий номер, який повинен знаходитися на ошийнику тварини (як собаки, так і кота). Після смерті тварини жетон з номером разом з тілом доведеться віддати у ветеринарну клініку - ховати котів і собак запропоновано на окремих кладовищах або в крематоріях.

Крім того, нардепи пропонують заборонити розводити безпородних тварин, а також проводити пологи на дому: безпородні тварини повинні бути стерилізовані (за відмову передбачений штраф від 3400 грн), а породисті - народжувати у племінних розплідниках і кінологічних клубах, які мають ліцензію. Передбачено обов'язкове відвідування ветеринарних клінік - не рідше, ніж раз на три роки.

Незважаючи на те, що левова частка пропозицій у законопроекті абсолютно логічні, новина про його появу стала приводом для жорстоких баталій. В першу чергу українці не хочуть реєструвати тварин і платити за них гроші. Те, що в розвинених країнах за домашніх тварин платяться податки, а чиновники в будь-який момент можуть перевірити містять тварина, нашим зоолюбителям не указ. Не хочуть платити, і все тут. Хоча запровадження реєстрації та індивідуальний номер - відмінний запобіжник від того, що в один прекрасний день миле цуценя нібито вівчарки, вымахавший в довгоногого капловухого метиса, не опиниться на вулиці. Знаєте, скільки в одному Києві бездомних собак? За підрахунками волонтерів, не менше трьох тисяч - на півтисячі більше, ніж у минулому році. А знаєте, що буває, коли бездомні собаки збиваються в зграї? Історії про покусаних або навіть забруднених людей - зовсім не байки. Бездомні котики, до речі, дуже часто стають жертвами бездомних собачок. Заборона на розведення безпородних тварин теж повинен стати фактором, що зменшує кількість дворняг. Прирікати тварина або його потомство на голодне і холодне існування куди більш гуманно, ніж стерилізувати.

Адже, як не крути, собака для українців дуже часто ознака статусу - дворняги, на жаль, рідко стають домашніми улюбленцями. Цуценя коштує кілька тисяч доларів, а назва породи на тверезу голову не вимовиш? Значить, треба брати. При цьому господарі дуже часто просто не знають, що обрана ними собака - не домашня лежень, а наприклад, мисливець, якому потрібно бігати, гавкати, рити нори і вивалюватися в бруді й смітті.

Будь-яке домашнє тварина - це відповідальність. Собака може когось вкусити, кіт може стати причиною інфікування токсоплазмозом. Собака може налякати дитину, кіт може діставати сусідів безперервним нявканням. Тварин потрібно виховувати, і іноді до цього доводиться прикладати навіть більше зусиль, ніж до виховання дітей.

Але обговорення нового законопроекту показало: в першу чергу в Україні потрібно виховувати не собак або котів, а їх господарів. Адже найбільш активні дебати розгорнулися зовсім не навколо тези про кладовищах про тварин або розведення їх у клубах, а про штрафи за неприбрані екскременти. Хоча дебатами це можна назвати з натяжкою: абсолютна більшість коментаторів заявило, що прибирати за своїми собаками буде тільки після того, як у під'їздах перестануть кидати недопалки, а мужики припинять справляти малу нужду по кутах. Ну прямо як старе-добре "не піду на фронт - нехай діти Порошенко воюють". Людина, що прибирає за своїм собакою, в наших широтах справжня дивина. Зате "заміновані" газони - звичайна практика. А адже за цим газонах бігають діти, та й самі дорослі могли б повалятися на травичці під сонечком.

Заклики до совісті власників собак безуспішні - навіть контейнери з пакетами для екскрементів, що з'явилися в деяких парках, не стимулюють господарів. Залишається один варіант - карати гривнею. Інакше наші парки, сквери і взагалі будь-які зелені куточки так і залишаться територіями, по яким краще не ходити.

Те, що ініціативи з обліку домашніх улюбленців інтернет-публіка сприйняла в багнети, говорить ще про одне: інтереси тварин - справа другорядна. Наприклад, питання про кастрації кота у багатьох людей досі викликає священний трепет: як це - позбавити котика сокровенного? А те, що котик репетує як недорезанный і безупинно вимагає кішку - це нічого. Ну покричить собі, позначить все, що побачить, зате залишиться при господарстві. А тварина між тим мучиться - природу не обдуриш. Чи не мучиться, а плодить нових котиків, яких потім потрібно кудись влаштувати, а ще простіше - викинути або втопити.

Або ось, приміром, заведуть люди величезну вівчарку. Живуть при цьому в гостинці, де і людям розвернутися ніде, а гуляти з нею можуть за 10 хв. А скільки там собаці потрібно? Зробила свої справи під кущем - і додому. Між тим вівчарку потрібно за пару годин вигулювати, дресирувати, пестити і леліяти. У підсумку вона сидить в чотирьох стінах, від нудьги гризе стіни і меблі, і безупинно виє.

Справа в тому, що захищати права тварин у нас просто нікому. І законопроект, запропонований нардепами, - один з варіантів вирішення цілої купи проблем. Так, у ньому є спірні моменти. Але їх можна допрацьовувати. Можна ініціювати широке обговорення проблем і лобіювати прийняття іншого документа. Адже насправді всього 7% законопроектів, запропонованих нашими народними обранцями, які в підсумку стають законами. Так що крики, що вже завтра Нацполиция почне облави на безпородних вагітних кішок, - не більше, ніж ознака брак критичного мислення. Насправді дискусія повинна йти про те, де зробити кладовища для тварин - єдине офіційне розташоване в Харкові. Або про те, як допомогти притулкам для тварин - сьогодні вони ледве-ледве перебиваються завдяки спонсорській допомозі. Або про те, як змусити господарів потенційно небезпечних порід водити свою собаку в наморднику - мантра "собачка не кусається" не сильно допомагає мамам маленьких дітей.

Безперечно одне: тварин потрібно не просто показово любити, а щось з ними робити. І для блага оточуючих людей, і для їх власного блага. Адже ми відповідаємо за тих, кого приручили.