• USD 41.3
  • EUR 45
  • GBP 53.4
Спецпроєкти

Професор Ольга Голубовська: "через кору ми можемо втратити безвиза"

Лікар-інфекціоніст впевнена, що Україні необхідно заново вибудовувати епідеміологічну захист
Реклама на dsnews.ua

Сьогодні Україна на другому місці в світі по захворюваність на кір - якщо не налагодити епідеміологічну ситуацію в країні, то Україну можуть визнати потенційно небезпечною для сусідніх країн і навіть позбавити безвізового режиму.

Чому в країні склалася така ситуація і яких нових епідемій чекати "ДС" розповіла завідуюча кафедрою інфекційних захворювань Національного медичного університету ім. А. А. Богомольця, професор, заслужений лікар України, головний позаштатний інфекціоніст МОЗ України (2011-2016 рр.) Ольга Голубовська.

- Про те, що ситуація з вакцинацією в країні катастрофічна, говорять вже не перший рік. На сайті президента навіть опублікували петицію з проханням про відновлення Державної санітарно-епідеміологічної служби України. За два тижні вона зібрала понад 23 тис голосів з 25 тис необхідних. Як ви вважаєте, якби СЕС не розформували, епідеміологічна ситуація в Україні була б іншою?

- Реформування Державної санітарно-епідеміологічної служби України, яке проходило під гаслом боротьби з корупцією, я вважаю злочинним. Якщо чесно, то не могла собі уявити, що країна може залишитися без дієвих систем протиінфекційного захисту. Така служба є в кожній країні. У нас була СЕС, в Америці - CDC (федеральне агентство Міністерства охорони здоров'я США, яке відповідає за контроль і профілактику захворювань - ред).

Це ті інституції, які відповідають за безпеку і є базовими для будь-якої держави. Я не прихильник того, щоб СЕС відродили в тому вигляді, в якому вони існували. Дійсно, їх іноді використовували, швидше, як каральний орган, а не контролюючий. Санітарно-епідеміологічна служба охоплювала багато різних напрямків, але мене хвилює саме система протиінфекційного захисту. Адже благополучні країни вважаються такими не тому, що у них немає епідемій або спалахів заразних захворювань. Добробут визначається здатністю держави локалізувати і протидіяти подальшому поширенню епідемії. Найяскравіший приклад нашої беззахисності - це спалах кору, який я вважаю справжньою епідемією. Але зараз навіть оголосити епідемію на рівні держави не представляється можливим. Чому? А у нас фактично немає головного санітарного лікаря, який повинен це робити, вірніше, він є, але немає служби - вона ліквідована, функції передані абсолютно некомпетентним в цих питаннях людям. Та й сама система розбалансована до такої міри, що навіть якщо оголосити епідемію, толку буде мало.

Ніхто не працює з людьми, хворими на кір, ніхто не виходить у вогнище. Ця епідемія розкрила і показала всі проблеми, які виникли у нас після ліквідації СЕС. Була б ця служба, ми давно вже локалізували спалах захворювання. Натомість проблема придбала міжнародний розмах, на сайті американського CDC Україні присвячена окрема сторінка, тому що в США цю хворобу завезли з нашої країни. Американцям довелося витратити близько мільйона доларів, щоб її локалізувати, хоча там було кілька сотень хворих.

- А як у нас зараз йдуть справи з кором?

Реклама на dsnews.ua

- Незважаючи на літнє затишшя, хворі все одно є, причому важкі. У нас у відділенні зараз лежить молода дівчина з коревым енцефалітом, ми її ледве врятували, зараз вона відбувається складну реабілітацію. Статистку, яку надав МОЗ про те, що з початку 2019-го в Україні захворіло близько 56,5 тис людей, можна сміливо множити на десять. Доступ до лікарської допомоги в країні порушений, багато звертаються в обхід сімейних лікарів просто до знайомих лікарів - люди не можуть сидіти в чергах з температурою під сорок, тому шукають будь-які обхідні шляхи. І, якщо чесно, мені страшно. Хворі на кір сідають в громадський транспорт, їдуть до нас в інфекційне відділення, а воно переповнене (у всіх палатах стоять приставні ліжка). Ми змушені відмовляти у госпіталізації, і вони їдуть додому назад. А кір-це захворювання з контагіозністю (здатність хвороби поширюватися - ред.) 100%. Всі, хто контактує з хворими і не мають імунітету проти цієї хвороби, захворіють.

Але і це не найстрашніше. Світ став дуже маленьким, хвороби і віруси поширюються блискавично. У Західній Африці зараз спалах Еболи, яку не можуть локалізувати - ВООЗ вже присвоїла їй найвищий рівень небезпеки, який має міжнародне значення. Подібне було в 2104-му, тоді Эболу завезли в США, Іспанію та Німеччину. Примітно, що у всіх цих країнах фіксували випадки внутрішньолікарняної передачі вірусу - і це з їх обладнанням і засобами індивідуального захисту. Якщо у нас буде хоч один завізний випадок Еболи, мені страшно уявити, у що це виллється - може загинути від 50 до 90% всіх, випадково контактують з хворим. На даний момент країна не готова до такого виклику.

- МОЗ рекомендує всім активно вакцинуватися...

- Не можна однією вакцинацією запобігти поширенню інфекційного захворювання, особливо тоді, коли воно вже лютує. Треба працювати у вогнищі - ізолювати хворих, спостерігати тих, хто з ними контактував, оголошувати карантини в різних навчальних закладах. І так, вакцинувати тих, хто цього потребує. Це рутинна робота, яку в свій час робили епідеміологи. А сьогодні не робить ніхто. Мені і моїм колегам постійно телефонують і запитують: "У нас в школі кір, в офісі кір, що нам робити?" Але лікарі не можуть і не повинні замінювати собою роботу державних інституцій.

В країні досі немає стандарту надання медичної допомоги для хворих на кір. При цьому у нас зараз епідемія, яку не бачив жоден сучасний лікар ніде в світі. Жодні міжнародні протоколи не можуть мені допомогти вилікувати хворого. Тим більше, що немає такого поняття як "міжнародні протоколи", є міжнародні рекомендації, на основі яких фахівці державного експертного центру створюють стандарти терапії, враховуючи існуючу в наших лікарнях матеріально-технічну базу. Крім протоколу лікування, національний стандарт включає в себе юридичну частину і оцінку якості надання медичної допомоги. До речі, наші фахівці першими з країн СНД пройшли навчання в Євросоюзі по стандартизації надання медичної допомоги. Але всі світові стандарти по кору розраховані на дітей, а зараз в Україні хворіють дорослі, причому близько 15% з них раніше були вакциновані. Багато виходять з хвороби з такими ускладненнями, які були описані в підручниках, виданих ще в довакцинальную еру. У нас досі немає моновакцин від кору - і дітям, і дорослим роблять КПК (кір, паротит, краснуха).

У лікарнях скоротили ставки епідеміологів, а це, в свою чергу, призвело до такої кількості внутрішньолікарняного інфікування, якого я ніколи не бачила. Зараз за цим ніхто не стежить, а для хворих це іноді закінчується фатально. Наші чиновники повинні менше сидіти в кабінетах, а більше спілкуватися з лікарями практичної охорони здоров'я, щоб разом якось вирішувати ці проблеми.

- Можна взяти під контроль епідеміологічну ситуацію в країні?

- Мені як практику важливо, щоб всі процеси, пов'язані з будь-якими епідеміями, контролювалися. Все, що стосується захворювань, що регулюються міжнародними медико-санітарними правилами, наприклад, пандемічні штами вірусу грипу, повинно контролюватися єдиним центром. Що ж стосується навколишнього середовища, то це можуть робити на місцях відповідні органи влади. Зараз треба створювати робочу групу з фахівців і реформаторів, вибудовувати наново епідеміологічну захист нації.

Систему настільки порушили, що навіть при наявності політичної волі на відновлення цієї служби знадобиться кілька років. Найстрашніше в цьому всьому, що ми просто викинули на вулицю кращих епідеміологів - ніякі тренінги не замінять 30-річний досвід роботи в даній системі. Більш того, спеціальність "епідеміолог" скасували у медичних вузах. Але якщо не налагодити роботу епідеміологічної служби, що Україна може стати потенційно небезпечною для сусідніх країн. Ми навіть можемо втратити безвізового режиму, адже Україна на другому місці після Мадагаскару з поширення кору. І кінця цій спалаху поки не видно. Я вже мовчу про те, що ми лідируємо з туберкульозу, у тому числі мультирезистентного, ВІЛ, гепатитів.

- До чого нам готуватися восени?

- Поки що соціально-економічне становище в суспільстві буде таким, яким воно є зараз, будуть епідемії різних інфекційних хвороб. Це закон природи. Де є криза, там - епідемії. Раніше, коли була СЕС, вона за допомогою спеціально розроблених індикаторів могла спрогнозувати, яку спалах інфекційної хвороби можна очікувати. Зараз цим ніхто не займається. Та що відома фраза "кадри вирішують все" як ніколи актуальна сьогодні.

    Реклама на dsnews.ua