Що українці думають про Зеленського, корупцію і закінчення війни (ОПИТУВАННЯ)

Корупція стала більшою проблемою, ніж війна

Корупційність державних органів завжди була для українського суспільства однією з найболючіших проблем сучасності. Що стало несподіванкою нового опитування, так це те, що корупція посіла місце найбільшого виклику в очах пересічного громадянина, обігнавши війну з Росією.

Учасників попросили вказати проблеми, які хвилюють їх найбільше на цей час. Підсумки цього опитування порівнювалися з попередніми — від лютого 2026 року.

Перше місце посідає корупція — її назвали 33% (місяцем раніше було 29%).

Далі йде ситуація на фронті — 32% (показник скоротився, в лютому було 40%).

На третьому місці — обстріли, страх за життя, здоров’я, майно. Цей варіант вказали 31% (було 34%).

Далі йдуть:

Непрофесіоналізм та некомпетентність влади — 24% (зростання на 1%).
Діяльність ТЦК — 24% (зростання на 3%).
Низький рівень заробітних плат, пенсій, соціальних виплат тощо — 19% (зростання на 8%).
Зростання цін, інфляція — 19% (зростання на 10%).
Проблеми з енергетикою — 5% (скорочення на 19%).
Безробіття, відсутність роботи — 4% (зростання на 2%).
Виїзд українців за кордон — 2% (зростання на 1%).

Ще 1% опитуваних зазначили, що їм важко відповісти.

При цьому корупція дещо більше хвилює чоловіків, ніж жінок — 42% проти 26% відповідно, людей віком від 55 років, жителів Заходу України.

Ситуація на фронті — чоловіків і респондентів 18-29 років.

Обстріли — жінок (40% проти 21% чоловіків), опитуваних 55+ років, жителів Сходу та Півдня.

Діяльність ТЦК — чоловіків, учасників 18-29 років, жителів Центру, Півночі та Заходу.

Низький рівень заробітних плат і соцвиплат — жінок, опитуваних 55+ років, жителів Заходу.

На проблеми з енергетикою дещо частіше вказували чоловіки.

Сценарії завершення війни

Чотири роки тому життя українців розділилося на "до" та "після", а словосполучення "повномасштабне вторгнення" стало частиною повсякденного побуту. З того часу незліченна кількість політичної еліти та експертів поділилися своїм баченням завершення війни з Росією. Але що з цього приводу думають звичайні українці.

Дослідники запропонували учасникам оцінити 7 імовірних сценаріїв закінчення війни, розв’язаної РФ проти України.

Сценарій 1 — повна деокупація Донбасу військовим шляхом. Він передбачає, що Україна продовжує бойові дії до повного звільнення всіх міст регіону (включно зі вже окупованими — Донецьком, Луганськом, Маріуполем тощо) до кордонів 1991 року, попри тривалість війни та руйнування.

Більшість респондентів — 62% — оцінила його як нереалістичний (40% — скоріше нереалістичний, 22% — зовсім).
Реалістичним його вважають 28% (19% — скоріше, 9% — цілком).
Ще 10% було важко відповісти.

Сценарій 2 — "заморожування" по лінії фронту на Донеччині. Передбачається, що бойові дії припиняються на поточній лінії. Вільні міста (Краматорськ, Покровськ, Слов'янськ) залишаються під контролем України та активно відбудовуються. Окуповані території офіційно не визнаються російськими, але залишаються під контролем РФ на невизначений термін.

Найбільше учасників опитування оцінюють такий варіант як реалістичний — загалом 63% (46% — скоріше реалістичний, 17% — цілком).
Протилежної думки дотримуються 28% (18% — скоріше нереалістичний, 10% — зовсім).
Ще 9% не визначилися.

Сценарій 3 — створення міжнародної демілітаризованої зони (протекторат). Україна та РФ виводять свої війська з усієї території Донецької області. Управління регіоном передається міжнародній адміністрації (ООН/G7) на 25 років. Там діє "Вільна економічна зона", а через 25 років проводиться референдум про статус під наглядом світової спільноти.

Більшість опитуваних — 51% — вважають його нереалістичним (27% — скоріше нереалістичним, 24% — зовсім).
Натомість 38% оцінюють цей сценарій як реалістичний (26% — скоріше, 12% — цілком).
Варіант "важко відповісти" обрали 11%.

Сценарій 4 — обмін території на негайне членство в ЄС і гарантії безпеки від США. За цим сценарієм Україна погоджується на те, що уся Донеччина (окуповані й неокуповані території) переходять до РФ, але натомість решта України негайно стає членом ЄС і отримує гарантії безпеки від США (реальні гарантії захисту від нового нападу).

З-поміж учасників опитування 66% оцінили його як нереалістичний (34% — скоріше нереалістичний, 32% — зовсім).
Реалістичним цей сценарій вважають 23% (17% — скоріше, 6% — цілком).
Не визначилися — 11%.

Сценарій 5 — стратегічний відступ з територій і побудова оборонних рубежів за межами області. У цьому випадку, якщо утримання Покровська чи Краматорська вимагатиме надто великих жертв, армія відходить на нові оборонні рубежі за межі області. Донеччина повністю переходить під контроль РФ, але Україна перетворює новий кордон на "непрохідну стіну".

Нереалістичним його вважають 45% (28% – скоріше, 17% — зовсім).
Реалістичним — 36%, з них 28% — скоріше, 8% — цілком.
Ще 19% — важко відповісти.

Сценарій 6 — "довга війна" без офіційних поступок територіями, але й без активних наступальних дій. Україна зосереджує всі ресурси на утриманні тих частин Донеччини, які зараз підконтрольні (Краматорськ, Слов'янськ тощо). Будуються надпотужні фортифікації прямо по лінії фронту. Питання деокупації Донецька та Маріуполя офіційно не знімається, але відкладається до моменту повного внутрішнього краху РФ.

Серед учасників 54% оцінили його як реалістичний (40% — скоріше, 14% — цілком).
Ще 30% вважають його нереалістичним (20% — скоріше, 10% — зовсім).
Не визначилися — 16%.

Сценарій 7 — часткова деокупація окремих територій Донбасу та переговори з позиції сили. ЗСУ проводять локальні, але стратегічно важливі операції для звільнення ключових вузлів (наприклад, вихід до Азовського моря або оточення окремого великого міста), після чого Україна погоджується на припинення вогню та перехід до тривалих дипломатичних перемовин про долю решти областей Донбасу.

Більшість респондентів — 47,5% — вважають його реалістичним: 36,5% — скоріше, 11% — цілком.
Протилежної думки — 35,5%, з них 26% вважають цей сценарій скоріше нереалістичним, 9,5% — зовсім.
Ще 17% — важко відповісти.

Оцінки того, який зі сценаріїв найбільше імовірний у реальному житті, розподілилися так:

Сценарій 2. "Заморожування" по лінії фронту на Донеччині — 32%;
Сценарій 6. "Довга війна" без офіційних поступок територіями, але й без активних наступальних дій — 20%;
Сценарій 3. Міжнародна демілітаризована зона зі створенням вільної економічної зони на 25 років — 14%;
Сценарій 7. Часткова деокупація окремих територій Донбасу та переговори з позиції сили — 13%;
Сценарій 1. Повна деокупація Донбасу військовим шляхом — 11%;
Сценарій 5. Стратегічний відступ з територій і побудова оборонних рубежів за межі області — 5%;
Сценарій 4. Обмін території на негайне членство в ЄС і гарантії безпеки від США — 5%.

Щодо того, який зі сценаріїв найбільше підтримують, цифри розподілилися таким чином:

Сценарій 2. "Заморожування" по лінії фронту на Донеччині — 24%;
Сценарій 1. Повна деокупація Донбасу військовим шляхом — 21%;
Сценарій 3. Міжнародна демілітаризована зона зі створенням вільної економічної зони на 25 років — 18%;
Сценарій 7. Часткова деокупація окремих територій Донбасу та переговори з позиції сили — 17%;
Сценарій 4. Обмін території на негайне членство в ЄС і гарантії безпеки від США — 8%;
Сценарій 5. Стратегічний відступ з територій і побудова оборонних рубежів за межі області — 7%;
Сценарій 6. "Довга війна" без офіційних поступок територіями, але й без активних наступальних дій — 5%.

Мирні переговори з Росією

Переговори, навіть з позиції сили, не отримали великої підтримки в українському суспільстві. Можливо, причина криється у ставленні до ключової фігури в дипломатичних зусиллях України.

Учасників дослідження також попросили оцінити рівень довіри президенту Володимиру Зеленському у питанні переговорів про завершення війни.

Більшість респондентів (51%) висловили довіру главі держави: 31% — скоріше, 20% — повністю.
Протилежних поглядів дотримуються 40%: з них 16% скоріше не довіряють, 24% — зовсім.
Ще 9% вказали, що їм важко відповісти.

Серед тих, хто зовсім не довіряє Зеленському в питанні переговорів, переважають чоловіки (29% проти 22% жінок), респонденти 45-54 років (32%), жителі західних регіонів (32%).

З-поміж тих, хто скоріше не довіряє, більше опитуваних 30-44 і 55+ років (по 17%), жителів Києва (20%).

Серед тих, хто обрав варіант "скоріше довіряю", переважають жінки (35% проти 26% чоловіків), респонденти 30-44 років (34%), жителі Заходу України (32%).

Натомість повністю довіряють президентові переважно чоловіки (23% проти 16% жінок), респонденти 18-29 років (30%), жителі Сходу та Півдня (25%).

Якщо співвіднести рівень довіри з готовністю проголосувати за певного кандидата на виборах президента, якби вони проводилися найближчої неділі, результати вийшли такими:

Серед тих, хто зовсім не довіряє Зеленському у веденні перемовин, більшість воліли б проголосувати за п’ятого президента, лідера партії "Європейська солідарність" Петра Порошенка (19%). Далі йде ексголовнокомандувач, посол у Великій Британії Валерій Залужний (15%). У решти із запропонованих кандидатів — від 7% та менше. 12% — обрали б іншого, не з наведеного списку.
З-поміж тих, хто скоріше не довіряє, перевагу має Валерій Залужний — 28%. Другий результат — у Петра Порошенка (9%).
Учасники опитування, які скоріше довіряють Зеленському, здебільшого й готові за нього голосувати — 30%. Далі йдуть Валерій Залужний (18%) та голова Офісу президента Кирило Буданов (12%).
Серед тих, хто довіряє чинному президентові повністю, на виборах готові його підтримати 71%.

Майбутній склад Верховної Ради

Незважаючи на розбіжності щодо питання завершення війни, українці, не без натяків з боку влади, вже деякий час приміряють на себе роль майбутніх виборців.

За результатами дослідження, у суспільстві оформилась четвірка лідерів за симпатіями — соціологи відзначають, що ця тенденція сформувалась кілька місяців тому, однак зараз можна говорити, що тенденція закріпилася. Окрім того, різниця у підтримці політичних сил, що обійняли друге та третє місце, перебуває у межах статистичної похибки

Учасникам пропонували обирати як із наявних політичних партій, так і з таких, що ще можуть бути створені.

Серед респондентів, які будуть брати участь у виборах і визначилися щодо кандидата, найбільше голосів отримала б гіпотетична партія ексголовнокомандувача, посла у Великій Британії Валерія Залужного. Її готові підтримати 17,2%.

На другому — партія чинного президента Володимира Зеленського: 16,9%.

На третьому — партія "Європейська солідарність" п’ятого президента Петра Порошенка: 15,1%.

Далі йдуть:

Партія Кирила Буданова — 12,3%.
"Батьківщина" (Юлія Тимошенко) — 6,1%.
Партія "Азов" — 5%.
Партія Дмитра Разумкова — 4,9%.
"Свобода" (Олег Тягнибок) — 4,8%.
Партія "Третя Штурмова" (Андрій Білецький) — 4,1%.
Партія Терехова — Кіма (Ігор Терехов і Віталій Кім) — 2,9%.
Партія Сергія Притули — 2,6%.
Нова партія колишніх членів партії ОПЗЖ — 1,7%.
"Голос" (Кіра Рудик, Ярослав Железняк) — 1,2%,
Партія Олексія Арестовича — 1%.
Радикальна партія Олега Ляшка — 0,8%.
"За майбутнє" (Ігор Палиця) — 0,2%.
Інша — 3,2%.

Не визначилися щодо свого вибору 21,3% респондентів. Не пішли б на вибори — 6%, зіпсували б бюлетень — 2,4%. Ще 4,2% відмовилися відповісти.

"Вбивця" довіри до влади — якою буде наступна зима

Довгі години без світла та тепла дали українцям багато часу на роздуми про те, хто саме винен у неготовності до зими 2025–2026.

НАБУ дуже вчасно виявилося готовим дати відповіді на всі — епопея з "Міндічгейтом" завдала удару по довірі до влади і підняла корупцію на п'єдестал головної проблеми країни, що воює.

Так, учасників попросили оцінити рівень впевнені у здатності органів влади (уряду, місцевого самоврядування, енергетиків) повноцінно підготувати енергосистему до наступної зими.

За даними опитування, 56,5% негативно оцінюють спроможність влади впоратися із цим завданням — 40,5% скоріше не впевнені, 16% — категорично.

Впевнені, що владні структури виконають це завдання, 36,5%: з них 32% — скоріше, а 4,5% — повністю.

Ще 7% обрали варіант "важко відповісти".

Серед "категорично не впевнених" найбільше респондентів 45-54 років, жителів Сходу та Півдня. З-поміж "скоріше не впевнених" превалюють 18-29 років, жителі Києва.

Серед "скоріше впевнених" найбільше українців 55+ років, жителів Сходу та Півдня."Повністю впевнених" найбільше у віковій групі 30-44 роки, з-поміж жителів Заходу.

Учасники дослідження також обирали напрямки, на яких, на їхню думку, влада має зосередити основні зусилля та ресурси до початку зими. Відповіді розподілилися так:

Розосередження (децентралізація): встановлення великої кількості малих газових станцій та генераторів у містах — 46%. Цей варіант найчастіше обирають чоловіки, люди віком 55+ років, жителі Києва.
Фізичний захист: будівництво бетонних укриттів та саркофагів для великих електростанцій — 44%. Цей варіант більш популярний серед опитуваних 30-44 років, жителів Центру та Півночі.
Відновлення: ремонт вже пошкоджених мереж, трансформаторів та обладнання — 41%. Цей варіант частіше обирали жінки та респонденти 18-29 років.
Енергоефективність: програми з утеплення будинків та стимулювання громадян до економії — 20%. Цей напрямок теж частіше називали жінки, учасники 30-44 років.
Зовнішня підтримка: збільшення обсягів закупівлі та імпорту електроенергії з країн ЄС — 9%. Цю відповідь частіше обирали чоловіки.

Ще 10% було важко визначитися.

Серед факторів, які найбільше заважають ефективній підготовці до наступної зими, перше місце зі значним відривом посідає корупція та неефективне використання бюджетних грошей (крадіжки та "схеми") — 70%. Цю причину частіше називали респонденти 55+ років, жителі Києва.

Далі йдуть:

Постійні обстріли з боку РФ (неможливість захистити вже відремонтоване) — 49%. На них частіше теж вказують респонденти 55+ років, жителі Києва.
Бюрократія та повільне ухвалення рішень (затягування тендерів, паперова тяганина) — 16%. Цей фактор частіше позначали чоловіки, респонденти 45-54 років, жителі Центра, Півночі та Заходу.
Відсутність єдиної державної стратегії (хаотичність дій, коли різні відомства не координуються між собою) — 14%. Найбільша кількість серед тих, хто вказав цей варіант — опитувані віком 55+, жителі Києва.
Нестача коштів та західних комплектуючих (криза ресурсів та затримки допомоги) — 12%. Цей фактор частіше згадували чоловіки, опитувані 18-29 років, жителі західних регіонів.
Дефіцит кваліфікованих кадрів (через мобілізацію чи виїзд спеціалістів за кордон – це зараз критична проблема в енергетиці) — 10%. Найчастіше цей варіант обирали респонденти 30-44 років.
Політичні конфлікти (боротьба за вплив між центром та місцевою владою) — 4%. Цей фактор частіше згадували жителі Києва.
Нереальні терміни та обіцянки (коли влада ставить завдання, які фізично неможливо виконати до зими) — 2%.

Ще 5% обрали варіант "важко відповісти".

Щодо джерел допомоги в разі тривалих блекаутів — більш як дві третини (70%) вказали, що розраховують на власні сили (придбані екофлоу, генератори, сонячні панелі). Найбільше — респонденти 45-54 років, жителі Києва.

На родичів і друзів (переїзд у село чи в інший регіон) розраховують 20%, найбільше — опитувані 18-29 років, жителі Києва.
На місцеву владу — 17%. Найчастіше це чоловіки, респонденти 18-29 років, жителі Заходу.
На національну владу — 12%. Найчастіше — чоловіки, опитувані 18-29 та 55+ років, жителі Києва.
На "пункти незламності" — 9%. Частіше такий варіант обирали учасники 18-29 років, жителі Центру та Півночі.
Планують виїзд за кордон на зиму — 3%.

Не визначилися з відповіддю — 12%.

Опитування за інтерактивною структурованою анкетою проводили 15-17 березня на території України (крім тимчасово окупованих частин Донецької, Запорізької, Луганської, Херсонської областей і Криму). У ньому взяли участь 800 інтернет-користувачів віком від 18 років. Статистична похибка з ймовірністю 0,95 не перевищує 3,54%.