• USD 27.2
  • EUR 32.4
  • GBP 37.9
Спецпроєкти

Видача в Мордор. Чи може Дмитро Гудков потрапити з України на російську зону

Звичайно, Україна не повинна перетворюватися на відстійник для кримінальників, що впали у Росії в немилість. Разом з тим видача кого б то не було в Росії неприйнятна

Колишній депутат Дмитро Гудков і його дружина Валерія
Колишній депутат Дмитро Гудков і його дружина Валерія йдуть по вулиці після звільнення без пред'явлення офіційного звинувачення в Москві 3 червня 2021 року / Getty Images
Реклама на dsnews.ua

...Колишньому депутату Державної Думи

Колишній депутат Державної Думи Дмитро Гудков спішно покинув Росію в зв'язку з відкриттям на нього кримінальної справи, яку, за заявою Гудкова, нібито сфабрикували. Утім, з Росії Гудков виїхав без жодних перешкод і вже з'явився в Києві, де на нього поклав ефірне око Євген Кисельов. Кисельов презентував Гудкова як російське диво — єдиного серед депутатів ДД РФ ухильника від голосування за приєднання Криму. Ні, не голосував "проти", як це зробив Ілля Пономарьов, теж, до речі, на всю Росію єдиний, який навіть не утримався, а просто кудись на час голосування загубився. Таке відважне утримання (або нетримання, якщо допустити, що Гудков сховався в туалеті) дало Євгену Кисельову привід розпіарити Гудкова як стійкого опозиціонера — і, якщо вже опозиціонера, то, само собою, і друга України. Як казав генерал Чарнота з відомого фільму, "ну якщо вже пили, так напевно на брудершафт".

Сам Гудков з Україною особливих планів поки не пов'язує, і як стверджує BBC з посиланням на РІА "Новини", планує дістатися до Варни, де живуть його батьки — мовляв, про подальші плани розповість пізніше. Гудков також повідав, що "кілька близьких джерел з оточення Адміністрації президента" повідомили, що йому, якщо він не покине Росію, кримінальну справу проти нього "буде продовжено аж до арешту".

Обговорювати саму справу зараз немає сенсу. Формальним приводом став господарський спір навколо несплати оренди, який, як не дивно, при поганому для Гудкова розкладі тягне аж на п'ять років відсидки. Ясно, що справа політична — в тому сенсі, що будь Гудков любим владою, він міг би безкарно привласнити і набагато більші кошти, натрапивши, і це в крайньому разі на суворе попередження — мовляв, не по чину береш. Зрозуміло й те, що на Гудкова, який впав у немилість, могли навісити все що завгодно, тобто взагалі абсолютно все.

Але могли і не вішати нічого, а просто дати хід тому, що притримували, поки Гудков, як опозиціонер, був російській владі ще потрібен, і, тому, був навіть допущений нею в ДД.

Дійсно, Кремлю, щоб було все дорого-богато, як у пристойних людей в європах, потрібні в певній кількості і опозиціонери: кріпосний театр, а значить, кріпосні культура і мистецтво, кріпасний гарем, кріпосна наука, ну і до купи, кріпосна опозиція. Зараз же, як в оповіданні Пелевіна про Затворника і Шестипалого, для кріпосної опозиції настав той рішучий етап і переломний момент, коли потреба в ній не те, щоб зовсім відпала, але перейшла в інший формат. Ті з опозиціонерів, хто вчасно не зорієнтувався, і не змінив образ, вже не затребувані в цій якості. І, зі зрозумілих причин, перенаправляються в інші сфери діяльності.

Реклама на dsnews.ua

Якби Гудкова планували посадити, його б, поза всякими сумнівами, і посадили. Але Гудкову-молодшому (Гудков-старший, теж в минулому політик і депутат ДД, якраз і живе в Варні, оскільки вимушено покинув Росію через політичні переслідування) призначили іншу стезю. Слідом за батьком він повинен стати частиною "зовнішньої Росії", який публічно опонує Кремлю. Це, безсумнівно, приємніше, ніж бути в Росії політв'язням, як, наприклад, недавно посаджена на шість років Дарина Полюдова. Хоча, який з Гудкова політв'язень? Його за політику і близько ніхто не переслідував.

Іншими словами, з Гудковим-молодшим, який став непотрібним в старій ролі, обійшлися, можна сказати, як з рідним: не веліли СК і прокуратурі втопити його, як Герасим Муму, а дали можливість, вже в новій якості, продовжувати сімейну династію.

Очікування, які пов'язують в Росії з Гудковим-молодшим (або план впровадження, якщо завгодно) без натяків виклав в російській КП офіцер ГРУ Олександр Коц, що працює там під легендою спецкору. У найближчих планах — активна співпраця з СБУ і презентації в студіях і ефірах у Євгена Кисельова, Савіка Шустера, Дмитра Гордона та Айдера Муждабаєва. Потім, ймовірно, від'їзд у Болгарію — у Коца цього немає, але про це говорив сам Гудков. Коц ж, зі свого боку, допускає надалі алкоголізм, "як побочку від залишків совісті, вас попросять це зробити, якщо вона є". Що, загалом, логічно: емігрантові належить страждати за рідними берізками, надаючи виховний вплив на тих, хто залишився в Росії. Не просто ж так його відпустили на опозиційні хліба. Загалом, доля функціонера "зовнішньої Росії", звісно, нелегка, але це, повторюю, все одно краще, ніж загриміти в російський неоГУЛАГ.

Судячи з реакції Євгена Кисельова, поки у Гудкова все йде за планом. Але це поки що. А що буде далі?

Екстрадиція в Росію, безглузда і нещадна

А далі може бути всяке. Наприклад, кремлівські плани щодо Гудкова можуть змінитися, причому, по тисячі причин, і Росія раптово зажадає його екстрадиції. І, оскільки Гудкова не звинувачують ні в чому політичному — він, з точки зору висунутих звинувачень, банальний кримінальник, то в України, якщо Гудков на той час ще не покине її територію, наприклад, через проблеми з візою в ЄС, не буде підстав відмовити Росії в його видачі. При тому що всім буде зрозуміло: вимога про видачу Гудкова носить чисто політичний характер. Незалежно від того, що він в Росії дійсно скоїв і чого не робив.

І тоді виникне питання: що робити українській владі? Чи видати Гудкова на неправосудну розправу? Ще раз підкреслю, неправосудну апріорі, незалежно від того, винен чи не винен Гудков у тому, в чому його звинувачують. Або відмовити у видачі, але на якій тоді підставі?

Таким чином, навіть припущення про можливість російської вимоги про екстрадицію Гудкова піднімає важливе питання про те, чи можна видавати Росії кого б то не було взагалі. Щоб було зрозуміліше, ось приклад, що пояснює ситуацію: чи припустимо було за часів Гітлера видати в Німеччину єврея, який вчинив, за твердженням німецьких властей, кримінальний злочин? Завідомо знаючи, при цьому, що в Німеччині його чекає газова камера, причому, саме за те, що він єврей, і незалежно від ступеня реальної провини в тому, в чому його звинувачують офіційно.

Ні, звичайно, всі ми знаємо, як це було насправді. Знаємо, що і Європа, і США, і СРСР легко видавали в Німеччину Гітлера кого завгодно. При наявності сфабрикованої кримінальної справи — тим паче. Легко сказати: чотири президенти Інтерполу поспіль, з 1938 по 1945 рр., були членами СС, і нікого це не дивувало. І в Європі, і в США вважали за краще не помічати концтаборів — так усім було зручніше. І був навіть цілий лайнер "Сент-Луїс" з біженцями з Німеччини, що розгорнути з США назад, прямо в топки крематоріїв — утім, це вже трохи інша тема. Ми зараз ведемо мову про екстрадицію за кримінальні злочини, реальні чи уявні.

"Або уявні" — тут ключове слово. Тому що Росія, як, до речі, і Білорусь, не є сьогодні правовою державою. І, приймаючи рішення про екстрадицію в Росію людини, звинуваченої в чому завгодно, ніколи не можна бути впевненим, що це не політична розправа. Або навіть не явно політична, а справа просто сфабрикована, нехай і з побутових мотивів. І виникають ваги, на одній чаші яких — видача злочинця для заслуженого покарання, а на іншій — сумніви в тому, що неправосудний, нацистський і людожерський режим може бути визнаний стороною, здатною здійснювати правосуддя. Таке визнання вже колись було зроблено щодо Німеччини Гітлера. Чи потрібно наступати на ті ж граблі в разі з Росією Путіна?

Спробуємо поглянути на гіпотетичну ситуацію з Гудковим з цих позицій. Так, зрозуміло, Гудков, за всіма ознаками, типовий "внедренец", один з елементів мозаїки, яка повинна за кордоном імітувати опозицію Кремлю, створюючи ілюзію альтернативної, європейськи-рукостисканнями Росії. Таку Росію, яку Заходу не соромно буде підтримати в її, нібито, протистоянні з Росією внутрішньої, нацистської та північнокорезованої, що рушиться в 1937 р.

Чому нікого не можна видавати в Росію

Так, це цілком ймовірно, як ймовірно і те, що вимога про видачу Гудкова, якби вона раптом виникла, була б тільки формою відкликання агента, який проштрафився або недостатньо старанний. Але навіть в цьому випадку завжди залишалося б трохи сумнівів. І навіть якщо б вже ніяких сумнівів не залишалося — чи правильно було б видати Гудкова в Мордор?

Повторю ще раз: ситуація конкретно з Гудковим сконструйована штучно. З ймовірністю 99,99% Росія видачі Гудкова не попросить. Але у Росії діють угоди про видачу з іншими країнами. У тому числі і з Україною. І Україна регулярно видає людей по російським запитам на розправу в неправосудним російським пеклом.

А чи багатьох видає Україна?Трохи погуглити, то знайдемо офіційні дані. Отже, з 2014 р. по 31 жовтня 2019 р. (більш свіжих даних не знайшлося) до Мін'юсту України надійшло 46 запитів від РФ про видачу, 26 з яких було задоволено. У відповідь Україна направила в РФ 165 запитів про видачу, 45 з яких було задоволено російською стороною. Легко побачити, що Україна давала позитивну відповідь на запити РФ у 56,5% випадків, а РФ задовольнила тільки 27,3% українських запитів. Така диспропорція — вже сама по собі привід задуматися. До речі, 22 людини були видані в 2018 р. — це вже для довідки.

Подивимося тепер, хто потрапив у число виданих Україною в Росію. Був, наприклад, виданий Тимур Тумгоєв, чеченець і доброволець АТО, який в Росії підозрювався в тероризмі.

Здавалося б, все очевидно. По-перше, збройний опір чеченського народу російській окупації ніяк не вкладається в поняття "тероризм". Партизанська війна проти окупантів не є тероризмом, і, якщо ми визнаємо терористом Тумгоєва, то повинні визнати терористами і бійців УПА, до того ж всіх підряд. По-друге, об'єктивність російського слідства у такій справі, тим більше, якщо обвинувачений — чеченець, взагалі не може бути предметом обговорення. Жоден з висновків росіян, жоден з наданих ними доказів не можуть прийматися всерйоз у зв'язку з величезною ймовірністю їх фальсифікації. По-третє, як Росія — держава, яка здійснює терор і викрадення людей у суміжних країнах, взагалі може когось звинувачувати в тероризмі? Тобто звинувачувати вона може, папір стерпить і не таке, але як подібні звинувачення можна сприймати серйозно? Тим більше — приймати по них якісь рішення на користь Росії? Як таке можливо?

Що, Росія — не держава-терорист? А як тоді назвати державу, що організовує викрадення людей з території іншої суміжної держави? Ось конкретний приклад: викрадення російського опозиціонера Леоніда Развозжаєва з території України. Ще до захоплення Криму, до війни на Донбасі — в 2012 р., ще мирному році.

Важливо:

І якщо тоді, за часів Януковича, в українського МЗС очікувано не знайшлося позиції з приводу викрадення Развозжаєва, то чому її не знайшлося і в наступні роки, аж до теперішнього часу?

Ймовірно, тому і не знайшлося, що вже в березні 2014 р. — а це захоплення Криму і перші бої на Донбасі, — Україна видала Росії "чеченського бойовика" Мухаммеда Мигаєве, підозрюваного "в участі в незаконному збройному формуванні та нападі на жителів селища Рошні-Чу в Чечні ". Ще раз: чеченський народ веде боротьбу проти російської окупації. Немає і не може бути ніяких "чеченських бойовиків", крім учасників кадировських батальйонів смерті. Всі, хто протистоїть у Чечні Путіну і його наміснику Кадирову — всі, без винятку, — представники чеченського опору. І, якщо ми визнаємо героями бійців УПА, а Росію визнаємо країною-агресором, то ніякого іншого підходу тут просто не може бути.

А тепер подивимося, кого нам не видала Росія. О, тут багато яскравих прикладів. Але я обмежуся одним: Росія не видала Україні трьох убивць 16-річного краматорського школяра Степана Чубенка: Погодіна, Москальова та Сухомлинова, які заочно засуджені до довічного ув'язнення українським судом.

Зараз всі троє покидьків прекрасно почувають себе в Росії і навіть не особливо ховаються, впевнені, що їм ніщо не загрожує. При цьому на момент скоєння злочину всі троє були громадянами України, так що ніяких, навіть формальних, юридичних підстав для відмови в їх видачі немає.

Чому трьом вбивцям нічого не загрожує в нацистській Росії? Та тому, що саме такі, як вони, покидьки і вбивці, є найважливішою складовою того, що російська пропаганда називає "російським народом". У Росії сьогодні немає людських покидьків, а є виготовлений з них цемент, що скріплює воєдино цей "народ". Почни Росія видавати таких, як вони, і вся її кримінально-нацистська "народність" на якій, як на фундаменті, вибудувана кремлівська влада, розсиплеться на порох.

Утім, обговорення двоїстості російської кримінальної влади і виведеного нею в ГУЛАГу "російського народу", головною рисою якого є кримінальна свідомість — тема окрема. Мова зараз про інше — про те, що всю систему договорів, що склалася між Україною та Росією, потрібно переглядати, виходячи з того, що в особі Росії ми маємо справу з режимом, не менш огидним і злочинним, ніж гітлерівський.

Питання про такий перегляд, причому, саме з позицій "Сучасна РФ не краща (а то й гірша), ніж Третій Рейх, а Путін не краще (а то й гірше) Гітлера" давно назріло і перезріло. Гасло "Путін — новий Гітлер" повинне рефреном впроваджуватися Україною в світовий інформаційний простір. І, зрозуміло, необхідно не тільки розірвати угоди про екстрадицію, що діють між Україною і Росією, а й закликати до цього інших країн світу, мотивуючи заклик тим, що неможливо видавати людей на розправу злочинцям і людожерам, навіть якщо ці люди і зробили щось протизаконне. Втім, це ще потрібно довести — і вже точно не за допомогою російського слідства і суду. Та й легітимність російських законів навряд чи перевищує легітимність нюрнберзьких, зразка 1935 р.

Момент для такої ініціативи зараз дуже сприятливий. Прикладу України — саме зараз — можуть наслідувати й інші країни. Успіх же в такій справі, хоча б частковий, підніме і наш міжнародний авторитет.

Що стосується проблеми кримінальних елементів, які втекли з Росії в Україну і небажаних в нашій країні, то існує багато способів її рішення і без видачі їх в Росію.

    Реклама на dsnews.ua