У Ляшка криза жанру
З моменту офіційного виходу "радикалів" з парламентської коаліції минуло три місяці, а команда Олега Ляшка досі не визначилася зі своїм політичним курсом. Все, на що виявилися здатні послідовники "людина з вилами", - підтримка кампанії проти підвищення комунальних тарифів, яку ще з минулого року осідлала Юлія Тимошенко.
Ідейні поневіряння Ляшко почалися у вересні минулого року, коли він, власне, і заявив, що його партія залишає більшість у Верховній Раді. Правда, в наступні півроку політик продовжував торгуватися з Банкової, сподіваючись вибити для своєї команди вигідні умови збереження у владі. Коли ж ця затія провалилася, "радикали" оформили розлучення з коаліцією де-юре. Ось тільки час для тріумфального переходу в опозицію було вже втрачено. Вірніше, ключові питання, на яких Ляшко міг би вибудувати свою стратегію війни проти президентського табору, - тарифна політика, боротьба з офшорами і спекуляції на темі підвищення соціальних виплат - виявилися зайняті партією "Батьківщина". У підсумку "радикалам" дісталася лише роль підспівуючих у виконанні чужої політичної арії.
Впоратися навіть з цим завданням у команди Ляшко виходить погано, і тому є важливі причини. Обравши для маніпуляцій тарифну тему, "радикали" поставили себе в дуже незручне становище. Адже фракція цієї політичної сили була в числі тих, хто голосував за проект бюджету на 2016 р., що передбачає поетапний зростання комунальних тарифів. А тепер Ляшко з соратниками біснуються в залі засідань парламенту, вимагаючи скасувати те, що самі ж і приймали.
Парадоксальність ситуації також полягає в тому, що ролі підспівував вистачає тільки на те, щоб своїми діями забезпечувати Юлії Тимошенко приріст нових прихильників - тарифна війна у частини електорату міцно асоціюється в першу чергу саме з лідером "Батьківщини".
Щодо ще одного важливого напрямку для самопіару - боротьбі з офшорами - у "радикалів" також не виходить стати чимось більшим, ніж масовка для Тимошенко. Якщо так буде продовжуватися й надалі, політична сила Ляшко ризикує перетворитися в електорального донора для "Батьківщини".
У "радикалів" є розуміння, що час іде і треба щось робити. Але виходить поки не дуже. Наприклад, Ляшко спробував осідлати тему "неправильного використання кредитів МВФ". Зокрема, головний "радикал" країни твердив, що гроші міжнародних донорів повинні йти на створення робочих місць, а не на затикання дірок в економіці. Проте зовсім без грошей не зробиш ні того, ні іншого. А блокування роботи парламенту минулого тижня, выродившееся в нешкідливу сидячий страйк, якраз могло зірвати ухвалення важливих законів, необхідних для отримання Україною наступного траншу кредиту МВФ.
В цілому метання "радикалів" між гаслами конкурентних політичних сил свідчать про те, що у команди Ляшко настав серйозний криза жанру. Про це говорять і все більш хаотичні маневри фракції і її лідера, коли рішення про блокування і деблокировании трибуни парламенту змінюються з феєричною швидкістю, а сам Ляшко демонстративно йде з погоджувальних нарад, на скликанні яких наполягав. Він болісно шукає для себе нову роль, а щоб не випадати з інформаційного поля тут і зараз, сліпо копіює протестні ініціативи конкурентів з опозиційного табору.
Валіза без ручки для Коломойського
Встановилося перемир'я між командою Ігоря Коломойського і Банкової поступово відсунуло на другий план політичний проект олігарха - партію "УКРОП". Утримувати партію з повноцінною організаційною структурою у виборче міжсезоння - задоволення недешеве, а Ігор Валерійович відомий своєю звичкою економити на чому можна і не можна. З іншого боку, Коломойський завжди дотримувався переконання, що набагато вигідніше вкладати ресурси у вже відбулися народних депутатів, міністрів та інших корисних діячів - так можна домогтися бажаного результату більш оперативно і з меншим ризиком. А гратися у вибори потрібно лише для того, щоб забезпечити собі майданчик для переговорів. Тому в даний час "УКРОП" не затребуваний і не буде затребуваний до того часу, коли чергові вибори не стануть реальністю. Партія фактично живе в режимі standby при мінімальному фінансуванні. А отримав умовний термін ідейний керівник "Кропу" Геннадій Корбан тепер частіше перебуває в Ізраїлі, ніж в Україні.
Оскільки серйозної фінансової підтримки з центру немає, кампанію на довиборах, які відбудуться 17 липня у семи мажоритарних округах, тягнуть на собі регіональні спонсори "Кропу". Наприклад, у 23-му окрузі у Волинській області у депутати за підтримки соратника Коломойського Ігоря Палиці балотується заступник голови правління його іменного фонду Ірина Констанкевич. В цілому тактика олігарха полягає в підтримці всіх своїх мажоритарників, щоб вони змогли застовпити за собою округи на майбутніх виборах.
