"Озеленення" металургії. "Інтерпайп" зробив найбільшу екологічну інвестицію у промисловість
Кілька тижнів тому у шотландському Глазго завершився Кліматичний саміт ООН (COP26), наймасштабніший захід з екологічних питань у світі за останні роки. Україна також долучилася до ініціативи значно скоротити емісію парникових газів. Виконати ці зобов´язання країні з розвинутим ГМК буде не просто, але в нас є зразок "зеленої" металургії, на який можна рівнятися
Підсумковим документом саміту став пакт, у якому країни, що його підписали, зберегли мету утримати зростання середньосвітової температури в межах 1,5 градуса. Крім того, держави домовилися поступово скорочувати споживання енергії на основі вугілля.
Україна теж не була осторонь світових кліматичних проблем, задекларувавши свій Другий Національно-визначений внесок, який передбачає досягнення цілей із зменшення вже у 2030 р. викидів парникових газів на 65% від рівня 1990 р. Це дуже амбітні плани, оскільки навіть Євросоюз ставить собі не таку високу планку — зменшення СО2 на 55%.
Проте вітчизняні урядовці взяли чіткий курс на декарбонізацію економіки країни та досягнення Green Deal, а ключовою галуззю, якій доведеться скорочувати викиди СО2, є металургія. Сьогодні ця галузь виготовляє сталь переважно киснево-конверторним та мартенівським способом, але вони дуже брудні, бо генерують близько 2000–2500 кг СО2 на одну тонну продукції.
Однак вже сьогодні в Україні є приклад "зеленої" металургії. Це абсолютно новий електросталеплавильний завод "Інтерпайп Сталь", у будівництво якого разом із суміжними виробництвами було вкладено майже $1 млрд. Ця сума є найбільшою екологічною інвестицією в українську промисловість за роки незалежності. І вже зараз завод максимально близько відповідає меті Green Deal на 2050 р., адже електрометалургія генерує в 10 разів менше викидів, ніж інші технології — близько 250 кг СО2 на одну тонну продукції.
Перехід на екологічно дружній електросталеплавильний метод виробництва сталі дозволив вирішити ключові проблеми негативного впливу на навколишнє середовище з боку промислового підприємства.
По-перше, "Інтерпайп Сталь" не скидає промислові стоки в зовнішні водойми завдяки впровадженню системи оборотного водопостачання. Вода очищається та повторно використовується на виробництві.
По-друге, сучасна система газо- і пилоочищення уловлює майже всі викиди шкідливих речовин і пилу. Пил осідає у фільтрах, після цього гранулюється. В результаті в атмосферу викидаються очищені, практично чисті гази, а вміст забруднюючих речовин у повітрі значно нижчий за норми євростандартів.
По-третє, побудований навколо електродугової печі спеціальний шумоізоляційний кожух поглинає усі звуки, що виникають у процесі виплавки сталі. Тобто усі ці рішення дозволили суттєво зменшити навантаження на екологію міста Дніпра.
Дуже показово, що абсолютний аналог "Інтерпайп Сталі" розташований в одному з туристичних центрів Італії, місті Удіне, що поруч з Венецією. Цей завод не впливає на навколишнє середовище, а туристи його просто не помічають.
Отже, яскравий приклад Дніпра та "Інтерпайпа" доводить, що "озеленення" промисловості в Україні можливе. Однак для впровадження європейського "зеленого курсу" потрібна підтримка держави та фінансові стимули для інвесторів. Зокрема, частка електрометалургії в Україні не перевищує 5% від загального обсягу, і щоб її збільшити, потрібно зберігати металобрухт, критичну сировину для декарбонізації металургії, в країні.
До речі, після Глазго саме цим шляхом пішов Євросоюз, запровадивши нетарифні обмеження на експорт металобрухту за свої межі. Майже кожна держава, де є розвинена металургія, намагається зберігати та направляти цей брухт на внутрішнє споживання. Саме таким чином і повинен діяти уряд України, адже проголошені у Глазго зобов’язання потребуватимуть дедалі більше сировини, без якої декарбонізація у вітчизняній промисловості неможлива.
