• USD 29
  • EUR 32.3
  • GBP 38.8
Спецпроєкти

Ендшпіль для Путіна. Чому Москва програла вибори в Німеччині

Україні продовжать дуже істотно допомагати, але число умов почне зростати, і контроль за виконанням вимог стане жорсткішим
Реклама на dsnews.ua

Німецькі вибори 24 вересня завершують довгу серію ключових європейських кампаній 2017 р., що почалася в Нідерландах у березні на тлі кризи союзного єдності, спровокованого "Брекзитом" 2016 р. і несподіваної перемоги в США Дональда Трампа, спочатку виступав з ізоляціоністської порядком денним.

Як Меркель програла есдеків

В першу чергу ці гонки мало сенс оцінювати з точки зору українських інтересів. Так, у березні правоцентристська партія Майка Рютте прийшла в Нідерландах першої завдяки радикалізації риторики прем'єра. Рютте довелося вдатися до такої тактики, щоб скористатися припадком агресії з боку турецького лідера Ердогана, возмутившего голландців своїми спробами проведення агітації серед місцевих турків із застосуванням адміністративного ресурсу на території королівства. Однак новий уряд не сформовано і досі - закони королівства це дозволяють.

Драма у Франції із зовнішньополітичної точки зору була іншою - волею випадку або ж довгограючого сценарію троє з чотирьох потенційних фіналістів президентських виборів (тобто всі, крім Еммануеля Макрона) явно повели б більш м'яку лінію по відношенню до Росії. Звідси і більший напруження, ніж у Німеччині, але дещо менший, ніж у Нідерландах, в яких перемога євроскептиків з величезною ймовірністю заблокувала б українську асоціацію з ЄС. Британські вибори при цьому не розглядались як частина "великої європейської гри", так як ліва опозиція, незважаючи на її порівняльний успіх (торі не отримали однопартійної більшості) не ризикує говорити про згортання "Брекзита".

Але напруга - напругою, а німецькі вибори - особливо після виходу Великобританії - визначають долю європейської інтеграції майже на всю наступну п'ятирічку (німецькі каденції приблизно дорівнює чотирьом рокам). Не кажучи вже про східну, тобто головним чином російській політиці Берліна, адже саме Німеччина є основною точкою тяжіння для Москви в Європі і головним газовим ринком для Путіна.

До речі, не можна сказати, щоб у Кремлі розраховували на успіх, проте є три обставини, які в контексті російських інтересів в Німеччині (зокрема, підриву антипутінського консенсусу та єдності Європи як такого, а також банальної помсти Меркель) необхідно брати до уваги.

Насамперед, частина старих і нових німецьких політичних сил, а також окремих політиків не тільки не розглядають путінську РФ як екзистенційного ворога, але і заграють з нею з різних причин - від ідеологічних мотивів до психологічних і меркантильних.

Реклама на dsnews.ua

Зазвичай в цьому сенсі прийнято "покусувати" соціал-демократів, що, однак, не дуже справедливо. Ця найбільш старовинна з існуючих німецька партія, яку на цей раз вів на вибори колишній спікер Європарламенту Мартін Шульц, всю виборчу кампанію намагалася відмежуватися від поведінки свого екс-канцлера Герхарда Шредера, давно променявшего репутацію на збагачення в оточенні Володимира Путіна. Разом з тим, за рідкісним винятком і крім як у якихось епізодах дипломатичної риторики, мало що свідчить про "проросійськості" есдеків, і, мабуть, сама дискусія в подібному ключі робить Путіну багато честі. Іміджевий баласт у вигляді колишнього канцлера (1998-2005) зіграв свою роль у тому, що СДПН отримала найгірший результат з часів заснування ФРН, але не став головною причиною розгрому соціал-демократів.

Такою причиною є їх підпорядкована роль протягом великих коаліцій у 2005-2009 і 2013-2017 рр., перетворила есдеків в занадто центристську партію, яку виборець практично перестав відрізняти від християнських демократів. У неділю вони отримали 20,5% голосів, що на 5,2% менше, ніж в 2013 р., втративши цілих 40 місць.

Мартін Шульц в серцях назвав Меркель головною програла на виборах (хоча це ж не вона керує есдеками) і оголосив про перехід партії в опозицію. Певна логіка в словах Шульца - цілком щирого лівого без жодних симпатій до Росії, в якій нічого не залишилося від соціалізму, - є. Проте в руках есдеків залишається посаду федерального президента (яким є Франк-Вальтер Штайнмайер), а ось нинішній віце-канцлер та глава МЗС Зігмар Габріель свій пост, зрозуміло, втратить.

З одного боку, логічно, щоб за лідерство в партії поборовся тепер саме він, адже за традицією Шульц повинен покинути цей пост, але важко звинувачувати його в поразці СДПН, а Габріель як раз асоціюється з "широкою коаліцією". Крім того, візити Габріеля, так чи інакше політичного лобіста "Північного потоку-2", до Путіна наштовхують на роздуми, куди саме може дрейфувати СДПН після цих виборів.

Втім, швидше за все, соціал-демократам чекають глибокі внутрішні зміни. Адже вся серія європейських виборів в цьому році показує, що все важче залишатися соціалістом в давно соціалістичної Європі (за що ще боротися?), крім того, молодші партнери в широких коаліціях незмінно програють наступні вибори і довго не відновлюють свої позиції (ліберальні демократи у Великобританії, Робоча партія в Нідерландах і т. д.).

Помилка в розрахунках

Далі, якщо соціал-демократів, незалежно від їх результату, а також "анамнезу" у вигляді Шредера і контактів окремих політиків з Кремлем, дорікати в будь-яких закулісних домовленостях з РФ було б явно несправедливо, то в інших двох випадках не можна стверджувати цього з такою ж визначеністю. Це "Ліві" і "Альтернатива для Німеччини" ("АдГ", німецька абревіатура AfD).

Спочатку про першій цієї партії трохи більше десяти років, і вона була створена шляхом злиття східнонімецької спадкоємиці Соціалістичної єдиної партії Німеччини і колишніми есдеками ультралівих поглядів. "Ліві" - природні конкуренти есдеків, але не є "рукопожатными" з точки зору політиків істеблішменту (точно так само, як комуністична партія Чехії і Моравії"), тому в коаліції з ними за "звітну" декаду ніхто не тільки не вступав, але навіть і не оголошував про подібні наміри. Зв'язку "Лівих" з Росією - прямі і прозорі. До виникнення ультраправого крену в європейській політиці і відповідної зміни стратегії впливу Москви їх в Кремлі і російських корпораціях шанували в першу голову. Саме вони, а не есдеки, були одними з найбільш вагомих європейських партнерів забороненої КПУ.

Звичайно, не варто надмірно демонізувати цю, за гамбурзьким рахунком європейську троцькістську партію, але професійний антиамериканізм і радянська спадщина роблять її небезпечним гравцем проти України на німецькому і європейському політичному полі. Правда, тільки в тому випадку, якщо б - в теорії - головна ліва партія, есдеки, по-перше, прийшла до фінішу першою, і по-друге, порушила б сформовану традицію не залучати в урядові коаліції крайні політичні сили. У неділю "Ліві" збільшили свій результат на 0,6% і п'ять місць порівняно з минулими виборами. Але це швидше проблема СДПН, ніж Меркель.

А ось інша, відносно молода партія - "Альтернатива для Німеччини" - прийшла до фінішу третьою. Відібравши голоси з іншого боку спектра - у самих християнських демократів, а особливо (з точки зору ідеологічного розподілу) у їх вічних партнерів по блоку, більш християнських правих соціалістів (правда, ті беруть участь у федеральних виборах тільки в Баварії). Тому, якщо на мить забути про те найважливішу обставину, що підсумок виборів гарантував продовження терміну Ангели Меркель в якості канцлера, а її блоку - ключову роль у політичному житті країни ще на чотири роки, саме "АдГ" є найбільшим бенефіціаром виборів.

У минулий склад Бундестагу партія потрапити не зуміла, не подолавши 5%-ний бар'єр. На цей раз політична сила, на чолі якої стоїть вельми екзотичний дует Аліси Вайдель (колишньої співробітниці GoldmanSachs і виховує трьох дітей лесбіянки, виступає при цьому проти гей-шлюбів) і консервативного політолога Олександра Гауланда (свого часу вчинила втечу з НДР), набрала 12,6% і взяла 94 місця.

Не можна сказати, що цей результат як шокує, оскільки пік своєї популярності "АдГ" пережила в момент кризи, пов'язаного з біженцями, хвиля якого давно спала. У момент наслідків цієї кризи "АдГ" прогнозували всі 20%. А ось те, що в неділю партія отримає 10 чи трохи більше відсотків - показували всі соціологічні контори, які працюють в Німеччині.

"АдГ" пережила хвилю звинувачень у нацизмі і лобізмі інтересів Путіна, але, як видається, вона саме альтернативно-права, багато в чому навіть більше така, ніж ця частина ідеологів Дональда Трампа в США.

Регіональний розріз підсумків голосування показує, що за "АдГ" - явно не без "допомоги" російських ЗМІ - голосувала і нова імміграція 90-х—2000-х років, а також те, що партія забрала голоси у обох головних партій країни в тому ж Східному Берліні. Але, незважаючи на все вищесказане, а також те, що німецьке суспільство переживає шок від появи ультраправих у своєму парламенті вперше з початку історії післявоєнної Німеччини, "АдГ" буде знаходитися в опозиції наступні чотири роки (навіть у випадку дострокових виборів перспектива партії, яка пережила вже не одну зміну лідерства - туманна). А сам по собі політичний скандализм та інструментарій провокацій (від яких "АдГ" навіть не відхрещується від методів своєї політики) мало впливають на планування "залізного канцлера" Ангели Меркель.

Третя обставина полягає в тому, що, як горланять путінські пропагандисти, ось тепер-то маневр Меркель буде обмежений. В якійсь мірі це може виявитися так в питаннях поглиблення європейської інтеграції та сфері прийому біженців (ті ж Польща і Угорщина вже готуються до нарощування тиску Берліна в дискусії про квоти - виходить, що німецький виборець висловився про те, що несправедливо для Німеччини брати на себе всю відповідальність).

Наполеонівські плани Макрона в справі реформи інститутів ЄС в бік надання їм більш широких повноважень навряд чи отримають нині 100%-ву підтримку Меркель. Проте поле для маневру як раз очистилося тепер від громіздких соціал-демократів з їх підморгуванням Росії - в тому сенсі, що Берлін може бути і помягче, якщо...". Адже єдиний реалістичний варіант коаліції більшості - це союз ХДС/ХСС Ангели Меркель з колись традиційними партнерами. А це Вільна демократична партія (Вдп), за своїми поглядами права лібертаріанська, яку підтримують активні виборці-протестанти. І партія "Зелених", яка в епоху Меркель (тепер її точно можна так називати) сильно з'їхала не те що в центр, але, по суті, вправо.

Обидві ці партії істотно поліпшили свої результати в порівнянні з восени 2013 р. Так, Вдп чотири роки тому взагалі не пройшла бар'єр, а цього разу набрала 10,7%, отримавши в нинішньому бундестазі солідні 80 місць. Правда, її лідер Крістіан Лінднер робив в недавньому минулому кон'юнктурні проросійські заяви, але ніщо в історії і практиці лібералів не вказує на якісь симпатії до Москви, а її лідер в 2009-2013 роках, екс-глава Мзс Гідо Вестервелле, є страшенним ворогом Путіна і його системи.

Що стосується німецьких зелених - схоже, найбільших адвокатів України на німецькому і європейському рівні вони не тільки додали 0,5% голосів, але і чотири нових мандата. Безсумнівно, у всіх трьох партій - ХДС/ХСС, Вдп і "Зелених" - чимало розбіжностей з важливих питань.

Різні світи

Прогнозована коаліція "Ямайка" (названа так по суцвіттю партійних кольорів) не буде простою ні на етапі створення, ні на етапі функціонування. Але зате - симетричною, як і всі трехпартийные коаліції.

Вона буде більш природною, оскільки представляє всі три напрями "європеїзму" - консерваторів, лібералів і перемогли в суперечці про нову промисловості "зелених". І більш відповідальною, оскільки від нового уряду Німеччини багато в чому буде залежати функціонування Об'єднаної Європи. Виведення ж можна зробити три.

Перший. Російське лобі - як би воно не камуфлировалось - ці вибори в Німеччині програло. Причому навіть у невеликому сегменті виборців, на який впливає російська пропаганда. Можна бути впевненим, що опозиційна "АдГ" скоро почне демонструвати такі ж "девіації", як і альтернативні праві у США, так нічого корисного для Москви і не зробили, - ймовірно хоча б тому, що альтернативні праві і режим Путіна знаходяться в різних світах. Російський диктатор - як і говорила канцлер Меркель - існує в "паралельної реальності". Вибори, в тому числі, не зняли проблему "Північного потоку-2", не кажучи вже про політику санкцій, а швидше всього (тут вже треба буде дивитися на розподіл посад в новому кабінеті Меркель) навіть посилили ці проблеми. "Зеленим" газпромівський газ не потрібен, а з Росією у них старі рахунки. Вільних демократів не надто хвилюють "прикрості" великих корпорацій.

Другий. Переговори будуть складними - Меркель прогнозує їх завершення до Різдва, що для Німеччини цілком стандартний термін, якщо судити по минулим итерациям. Але альтернатива - непередбачувані дострокові вибори або уряд меншості, а це "обидва гірше".

Есдеки більше не наберуть, консерватори залишаться при своїх або доведуть, що інші партії недоговірноздатні, і наберуть більше, залишившись ключовий партією, без якої більшості все одно не буде.

А уряд меншості - і це демонструє навіть наш відносно короткий досвід демократії - обнуляє рейтинги всіх політиків і від влади, і від опозиції. Німці ж намагаються не допускати подібних сценаріїв.

І третій висновок. Європа змінюється не тільки на своєму сході. Амбіції нових країн-членів, таких як Польща та Угорщина, почали зустрічати критичний відгук навіть у занадто толерантне німецькому суспільстві. Через чотири роки ультраправих у Бундестазі потенційно (хоча, швидше за все, вони "притруться") може стати більше, і тоді витрати Брюсселя на розвиток центрально-східних європейських країн будуть урізані. Тому що дія завжди зустрічає протидію. Частково цей висновок стосується і України - їй продовжать дуже істотно допомагати, але число умов почне зростати, і контроль за виконанням вимог стане жорсткішим. До великого полегшення, Київ німецьких виборах дотримувався лінії переможців - на відміну від американської ситуації і може очікувати продовження історії взаємовигідного і плідного стратегічного партнерства з Берліном.

    Реклама на dsnews.ua