• USD 27.7
  • EUR 33.3
  • GBP 38.6
Спецпроєкти

Ласкаво просимо геть. Чому Росії в Судані вказали на двері

У зниженні впливу Москви в Африці зацікавлені США, Туреччина і Китай

Російський військовий корабель у порту суданського міста Порт-Судан 27 квітня 2021 р.
Російський військовий корабель у порту суданського міста Порт-Судан 27 квітня 2021 р. / Getty Images
Реклама на dsnews.ua

Судан призупинив дію укладеної з Росією угоди про будівництво бази військово-морського флоту РФ в Порт-Судані, яка має стратегічне значення для Москви через своє розташування — в районі ключового нафтотранспортного маршруту з Азії у Європу. Також Москва могла б "наглядати" за транзитом нафти з Південного Судану, що надходить в нафтотермінал в Порт-Судані по єдиному трубопроводу. Тепер ці важелі тиску стають перспективою віддаленого майбутнього. Якщо Москва зовсім не буде їх позбавлена.

Як повідомляє телеканал Al Arabiya, в Хартумі заблокували розміщення в Порт-Судані, на базі "Фламінго", будь-яких російських кораблів доти, доки угода не буде ратифікована суданським парламентом.

Попереднє затвердження її відбулося в листопаді 2020 р. Проєкт документа 11 листопада опублікував офіційний портал правової інформації. А вже через п'ять днів президент РФ Володимир Путін видав розпорядження про розміщення в Судані "пункту матеріально-технічного забезпечення Військово-морського флоту". У грудні угоду підписали обидві сторони — і Москва, і Хартум.

Згідно з документом Судан дозволяв Росії розмістити у себе до чотирьох кораблів, включаючи оснащені "ядерною енергетичною установкою" (в ВМФ РФ такими є ракетні крейсери та ударні субмарини, і ті, й інші є носіями ядерної зброї), а також розгорнути на базі максимум 300 осіб військового і цивільного персоналу. І все це умовно безкоштовно, адже розраховуватися Москва повинна була зміцненням обороноздатності Судану.

Справа залишалася за малим — парламент приймаючої сторони повинен був ратифікувати угоду. І до цього часу вважалося, що це чиста формальність і проблем ніяких не виникне.

Тому росіяни почали ще до ратифікації переганяти в Порт-Судан живу силу і військову техніку.

Реклама на dsnews.ua

За даними Al Jazeera, за останні кілька тижнів на базі "Фламінго" оселилися близько 70 російських військовослужбовців, у тому числі 10 офіцерів. Були доставлені ракетні системи (очевидно, комплекси ППО), встановлена РЛС, а суданським солдатам заборонили взагалі наближатися до "Фламінго".

У Росії інформацію про заморожування угоди офіційно спростовують. Зокрема, посольство РФ заявило, що повідомлення суданських ЗМІ не відповідають дійсності, і рекомендувало російським видання не передруковувати матеріали "з посиланнями на якісь однозначно неперевірені джерела".

Тим часом, за інформацією Al-Ain News, протягом останнього тижня в Судані спостерігалася гостра дискусія щодо прибуття російських військових у країну.

Цілком можливо, що невдоволення Хартума обумовлене діями самих росіян. Починаючи від брутального ставлення солдатів до місцевих "колег" і закінчуючи порушенням якихось домовленостей щодо поставок російської зброї.

Однак у будь-якому разі такий різкий поворот у відносинах двох країн і навмисне "випинання" необхідності ратифікації угоди цілком ручним парламентом можуть бути ознаками того, що російському ВМФ доведеться спакувати валізи і покинути Судан, спіймавши облизня.

Які ж причини розбіжностей? Версій кілька.

По-перше, Хартум, можливо, просто вирішив підняти ціну угоди. І може це собі дозволити, оскільки міжнародне становище Росії після стягування військ до українських кордонів, скандалів у Чехії і Болгарії вельми і вельми хитке. До того ж Судан користується і підвищеною до нього увагою з боку Сполучених Штатів і Китаю.

Уже підписавши угоду, влада Судану могла усвідомити, що продешевила і можна виторгувати більше — як за дозвіл росіянам все-таки побудувати базу, так і навпаки. Загалом, у цьому разі йдеться про своєрідний аукціон чи ж класичний сценарій "золота акція".

Китайська експансія

По-друге, варто брати до уваги, що Судан, як і багато африканських країн, входить в орбіту впливу Китаю. Піднебесна десятиліттями вливає в них колосальні інвестиції, реалізує інфраструктурні та промислові проєкти.

У Судані Пекін скористався тим, що в результаті громадянської війни, яка розділила Судан на дві держави (Судан і Південний Судан), і масових вбивств в Дарфурі вже колишній (позбавлений влади в 2019 р. після майже 30 років біля керма) Омар аль-Башир виявився нерукостисканим авторитарним лідером, за яким полював Міжнародний кримінальний суд.

З 1996 р. Китай почав активну фінансову експансію в Судан, причому чим важчим ставав тягар західних санкцій, тим більше освоювався. Пріоритет — видобуток нафти, а також в інші сектори економіки, пов'язані з цією галуззю. До 2007 р. загальний обсяг китайських інвестицій в Судан виріс до $9,7 млрд. У 2010 р. КНР перетворилася на найбільшого торгового партнера цієї країни.

Пекін допомагав Судану чи не в усіх сферах: і черговий палац аль-Баширу будував, і залізницю від Хартума, до речі, до Порт-Судану, і вугільні та газові електростанції, і енерготранспортну інфраструктуру, і багато іншого.

Паралельно з інтервенцією Росії в Україну Москва взяла курс на повернення на Африканський континент, у тому числі в Судан. Повернення це було не прямим, а в рамках вже класичної гібридної стратегії (найманці, інструктори, політтехнологи), за реалізацію якої відповідав куратор ПВК "Вагнер" і "фабрики тролів" Євген Пригожин. В обмін на таку гібридну допомогу росіяни отримували вигідні контракти і доступ до ресурсів Судану.

Змагатися з Китаєм РФ, звичайно, не могла. Але деструктивна присутність росіян заважала планам КНР. І, зрозуміло, в Пекіні дуже зацікавлені у витісненні росіян з Судану, куди вже влиті величезні гроші.

До слова, Пекін не відмовився від своєї проєкції м'якої сили, заснованої на інвестиціях. Так, 4 березня 2021 р. міністр інвестицій Судану Аль Хаді Мухаммед Ібрагім обговорив з бізнес-делегаціями з Китаю чергові вкладення в суданську економіку в розмірі $1 млрд.

Така сума для Росії непідйомна. Єдиним гравцем, хто здатний конкурувати з Китаєм у цьому плані, є Сполучені Штати, які з 2019 р. почали розширювати свій вплив в Африці, витісняючи росіян.

Американська експансія

За останні півроку присутність Вашингтона в Судані зросла в рази.

Почалося все в кінці жовтня минулого року з підписання країнами угоди про відновлення суверенного імунітету Судану.

15 грудня Держдепартамент викреслив Судан зі списку держав — спонсорів тероризму, куди той потрапив через підтримку аль-Баширом терористичних угруповань "Аль-Каїда", ХАМАС, "Хезболла". 6 січня у Хартумі було підписано декларацію про приєднання Судану до "Авраамових угод", спрямованих на нормалізацію відносин з Ізраїлем. Також Судан виплатив жертвам атак "Аль-Каїди" на дипмісії США в Африці в 1998 р. $335 млн.

Штати відплатили дзвінкою монетою: $111 млн — на погашення частини двостороннього боргу, $12 млн — на виплату боргу МВФ. Крім того, Вашингтон висловив намір надати Хартуму $700 млн допомоги і $1 млрд позики для погашення боргу перед Світовим банком.

Паралельно Вашингтон розгорнув бурхливу діяльність у самому Судані, не забуваючи висвітлювати її на сайті посольства і в Facebook.

Посольство США в Хартумі похвалилося в березні тим, що Штати виділили $2 млрд на закупівлю вакцин від Covid-19 для програми COVAX, завдяки якій уряд Судану отримав 828 тис. доз.

Тим часом американський дипкорпус у квітні, тобто напередодні припинення угоди з РФ, роз'їжджав країною з різними місіями, покликаними продемонструвати високий рівень підтримки з боку США: це і відкриття клініки, відремонтованої на американські гроші, і роздача допомоги місцевим жителям з нагоди Рамадану, і запуск програми стипендій для громадян Судану.

Окремо потрібно звернути увагу і на інтенсифікацію військових контактів. Наприкінці січня країну відвідали заступник командуючого Афріком Ендрю Янг і директор розвідки Афріком контрадмірал Хайді Берг. 24 лютого вперше за кілька десятків років у Порт-Судан зайшли американський військовий транспортник Carson City і есмінець "Уїнстон Черчілль".

Але через кілька днів туди ж уперше після розпаду СРСР зайшов російський корабель — фрегат "Адмірал Григорович", а 11 квітня — розвідувальний корабель "Іван Хурс". Обидва, що характерно, порівняно нові. І обидва приписані до середземноморського угруповання ЧФ РФ.

Геть із Судану

Тепер деякий час в Порт-Судан зможуть навідуватися лише російські кораблі-розвідники. Це, у свою чергу, відкриває перспективи для багатостороннього тиску на Хартум з боку двох конкуруючих сил — США і Китаю. Адже від цього порту до баз США і Китаю в Джібуті рукою подати — якихось 650 миль.

Так, глобальне суперництво між Вашингтоном і Пекіном наростає. Але це не виключає якщо не співпраці, то принаймні нейтрального ставлення до дій один одного щодо росіян в Африці, які розширюють свій вплив за рахунок гібридних механізмів, що спричинюють хаос і проблеми для нормальних торговельних відносин.

Небажане закріплення росіян в Судані і Туреччині, яка з 2017 р. працює над поверненням в Північну Африку, що колись перебувала під владою Османської імперії.

Анкара вже довела, що здатна зруйнувати геополітичні авантюри Кремля в Лівії, Сирії, на Кавказі. Цілком можливо, що вона знову дасть про себе знати і в Судані.

    Реклама на dsnews.ua