Ідеальний шторм. Чи зможе Сі Цзіньпін утримати владу

Сьогодні Китай вважається найбільш постраждалим від розпочатої в ньому ж — причому ще до епідемії — кризи. Згідно з даними статистичного відомства КНР близько 25% тамтешньої промисловості взагалі не було обтяжене замовленнями і простоювало, а глобальна криза лише спустила цей міхур на девʼять процентних пунктів за перший квартал. Тому, враховуючи, що промисловість недозавантажена вже багато років, теза про її "відновлення" і "відкладений попит", що постійно мусується Пекіном виглядає досить дивною. Найбільше до цього моменту просіли текстильна галузь — на 10,5%, виробництво продуктів харчування — на 12,4%, обладнання — на 9%, автомобільна промисловість — на 21%.

Інакше кажучи, нафтовий (швидше вигідний для енергозалежної КНР) і вірусний шок лише спровокував схід лавини. Без пандемії це мігла бути звичайна капіталістична криза надвиробництва, однак уханьський вірус і повʼязані з ним сюжети, включаючи питання про його походження, створюють нову ситуацію навколо Китаю і в ньому самому.

У внутрішньому аспекті ця диспозиція виглядає як боротьба за владу всередині китайської еліти між національно орієнтованими і глобалістськими елементами. Другу партію при цьому підтримують, схоже, зарубіжні китайці. У зовнішньому аспекті нова диспозиція нагадує формування антикитайської коаліції держав, які прагнуть компенсацій за соціально-економічні ефекти пандемії, що в Пекіні викликає тривожні асоціації з початком минулого століття.

Para bellum, Піднебесна

Для початку глянемо на те, як відносини з Заходом розглядаються сьогодні китайським офіціозом. 15 квітня на офіційній сторінці Східного бойового округу Народно-визвольної армії Китаю у соцмережі WeChat вийшла стаття, озаглавлена цитатою Мао Цзедуна "Відкинути ілюзії — готуватися до війни!". В ній, зокрема, стверджується, що в 2008 р., щоб врятувати США і весь світ, генсек Ху Цзіньтао (попередник Сі Цзіньпіна) запустив друкарський верстат. Це підрізало китайський експорт через зростання зарплат і собівартості китайської продукції і зробило Китай споживачем світового імпорту, насамперед американської продукції: гроші друкували для американської економіки, надягаючи борговий зашморг на власних дітей та онуків. Уже через рік, усвідомивши, до чого веде така комсомольсько-троцькістська політика самопожертви Китаю і його згоряння в топці світової революції", національні сили висунули у вожді патріотичного Сі Цзіньпіна.

Новий лідер не збирався кидати Китай у топку глобалізму. Більш того, оголосив про будівництво зони юаня в одному окремому проєкті — "Економічному поясі Шовкового шляху". У цьому нібито полягає корінний перелом китайської зовнішньої політики — і з ним повʼязані зростаючі претензії Заходу до Китаю, а також його підготовка до реальних бойових дій.

Про нову опіумну війну, символом зла в якій є коробейник Трамп, яки посміхається, в кризовому Китаї не пише хіба що лінивий. А в ряди країн, що готують інтервенцію, записані тепер не тільки "американські маріонетки" на кшталт Тайваню, Японії, Південної Кореї і Сінгапуру (який в КНР намагаються заплямувати у поширенні епідемії — раптом хтось повірить), але і ключові торгові партнери Пекіна. Включаючи, що примітно, і Москву, яку звинувачують у поширенні антикитайських забобонів. До речі, їй теж почали згадувати участь у захопленні й знищенні Китаю понад 100 років тому.

Масла у жертовний вогонь російсько-китайської дружби несподівано підлив олігарх Олег Дерипаска. У своєму особистому телеграм-каналі, магнат, який переживає нелегкі часи, написав: "Мільйони постраждалих від вірусу в усьому світі хочуть отримати відповідь на питання: як це стало можливим і звідки взявся цей вірус? І вони мають право вимагати розслідування. Те, що зараз відбувається у світі, — це біологічний Чорнобиль".

Дерипаска підкреслив, що "все більше людей" прислухаються до версії, наібито озвученої колишнім радником президента США Стівом Бенноном. Він прикріпив до повідомлення посилання на інтервʼю, яке Беннон дав каналу Fox News (і ось хто тепер продовжить доводити, що ніякого звʼязку між росіянами та кампанією Трампа не було і немає?). У цій бесіді ексстратег Білого дому також назвав коронавірус "біологічним Чорнобилем" і заявив про відповідальність китайських властей за поширення захворювання.

У гуманізм Дерипаски, що раптово прокинувся, віриться насилу — схоже, це спроба вбудуватися в транснаціональну коаліцію, здатну потіснити китайські корпорації, змусивши Пекін заплатити за гігантські втрати від вірусного апокаліпсису. Особливо це актуально для жебручої на очах Росії. Сама по собі РФ дуже слабка і, як показали бойові дії проти Туреччини в Лівії, дуже відстала, щоб схопитися навіть Китаєм, що отримав пробоїну. Звідси і це призивне муркотання, звернене насамперед до Сполучених Штатів, а конкретніше — до Республіканської партії.

Хто заплатить за пандемію

Помічник президента США з національної безпеки Роберт ОʼБраєн не виключає, що щодо зарубіжних активів Китаю за підсумками судових розглядів можуть бути зроблені якісь дії у звʼязку з твердженнями про приховування Пекіном даних про новий коронавірус. А американський штат Міссурі вже взяв та й сам подав до суду на Китай через коронавірус. При цьому раніше республіканець Тед Круз, яки виявляє неабияку активність у питаннях відповідальності Пекіна за коронавірус (так само як і в збереженні на порядку денному іранської теми), вніс законопроєкт про санкції проти чиновників КНР, які перешкоджали розкриттю інформації про коронавірус, який має непогані шанси на прийняття.

Американців можна зрозуміти — вони постраждали від пандемії не менше Китаю, хоча ще недавно мали намір виграти у нього торговельну війну, у якій (самої по собі) більше явно немає потреби. Та й Трампу потрібна віддушина: 45-й президент, яки готувався до легкого переобрання проти соціаліста Сандерса, на тлі зростаючого фондового ринку буквально потрапив під шлагбаум форс-мажорів. Тим більше що аргументація його політичного флангу не позбавлена раціоналізму. Скільки можна віддавати "фабрики, заводи, пароплави" в Китай? — запитують виборці. Як можна було погодитися з переходом до зони економічного впливу Пекіна всієї Африки? Пустити китайців у Нову Зеландію, Австралію та ОАЕ, країни, повʼязані з Америкою військовими зобовʼязаннями? Навіщо давати можливість китайцям встановити в Європі (не кажучи вже про Канаду) хоч малу дещицю обладнання 5G дотаційній корпорації Huawei? Чому Google не припиняє відносин з Huawei, чому Apple не виводить виробництво з Китаю, а Тайвань не карає Foxconn серйозними санкціями за нарощування виробничих потужностей за рахунок розміщення їх на території Китаю?

Тайвань у цій риториці фігурує як жертва американської "глибокої держави", яка примушує все більше націоналістичне керівництво острова миритися з прокитайским впливом в ООН та ВООЗ, при тому що з вірусом республіка впоралася значно краще континентальної диктатури. Адже ще 31 грудня минулого року уряд Тайваню попереджав ВООЗ, що невідомий вірус викликає атипову пневмонію. ВООЗ заявила, що такого листа ніколи не було. Проте пізніше Тайбей оприлюднив його. Тому під час ряду зустрічей у Вашингтоні тайванські чиновники уїдливо заявляли, що китайські комуністи інституційно нездатні говорити правду.

Загалом, з точки зору американського правого флангу, Китай, глобалізований американський бізнес у сфері високих технологій і значна частина вашингтонського чиновництва — одна команда, яка повинна заплатити за свої чергові витівки. Мабуть, на чомусь подібному Трамп і буде вибудовувати свою кампанію з переобрання. Правда, вже в квітні, як випливає зі звіту торгової палати США в КНР, 24% американських компаній мали намір частково припинити закупівлі з Китаю, а 12% заявили про плани перенесення частини виробництва.

Інша справа, що в подібній логіці, а саме вимоги компенсацій, у Трампа вперше можуть зʼявитися союзники на світовій арені. Так, нещодавно до клубу країн, які хочуть полегшити багатостраждальний Китай від грошей в помсту за епідемію, приєдналася Австралія: її міністр закордонних справ Меріс Пейн заявила, що наполягає на відкритому розслідуванні подій в Ухані, наслідками яких став колапс економіки західних країн. При цьому втрати Австралії, буквально заповненої китайськими мігрантами, під час епідемії коронавірусу на кінець квітня не досягли ще й 100 чоловік.

Ангела Меркель закликала Китай розкрити всю інформацію про походження коронавірусу — не дивно, адже минулого кварталу економіка ФРН втратила приблизно 10% ВВП.

Загалом, претензії до КНР є вже у шести держав глобальної ліги — США, Великобританії, Ізраїлю, Франції, Австралії і Німеччини. Не будемо забувати і про традиційних американських союзників у регіоні, про яких тепер доведеться згадати і Дональду Трампу, — Японію, Республкуі Корея, Тайвань та Сингапур. А також Гонконг, де опозиційних до Пекіна муніципальних депутатів тепер затримують під приводом порушень правил карантину. Загалом, саме час для гри на історичних алюзіях

Альянс восьми держав. З недоперебором

Тому не дивно, що ідеологічні відділи КПК миттєво вкинули в соціум образ так званої "Коаліції восьми держав". Причому цей конструкт нового союзу невдячного Заходу проти Китаю в прагненні отримати компенсації за коронавірус виявився настільки популярним, що миттєво перекочував з китайських видань і блогів на сторінки американської FT.

Нагадаємо, що Альянс восьми держав увійшов в Пекін у 1900 р., скориставшись як привідом актами агресії учасників Боксерського повстання проти іноземців в імператорському Китаї. Вторгнення остаточно добило суверенітет Китаю і його фінансову систему, а через 11 років у країні почалася Сіньхайська революція. Ця аналогія настільки проста, що здатна швидко стати мейнстримом і в китайських, і в західних ЗМІ. Між тим до якихось реальних військових дій, незважаючи на перманентний тролінг США з боку Китаю (такий як створення віртуальних районів на безлюдних островах в Південно-Китайському морі), як і завжди раніше, найімовірніше, не дійде.

Справа в тому, що, з одного боку, економічна база для подібних авантюр з боку КНР помітно ослабла. Так, доходи держпідприємств Китаю впали в першому кварталі на 60%, а ВВП важливої провінції Хубей скоротився на 40% за підсумками карантинної блокади регіону в першому кварталі 2020 р. Хоча обсяг іноземних інвестицій в Китай в першому кварталі скоротився на 10,8%, до $31,2 млрд, але загалом китайська економіка просіла за квартал на 6,8% — це найгірший результат за 40 років.

Тому влада вимушена зважати на суспільні настрої, які, незважаючи на зусилля пропаганди, зовсім не схиляються на користь глобальної війни із Заходом. Найімовірніше, доведеться навіть витратити гроші на ту ж Італію, яка повинна була стати золотим мостом для Пекіна в Західну Європу, але перетворилася на арену страшної трагедії, в якій прямо або побічно винен Китай.

З іншого боку, позиції самого Сі Цзіньпіна, який вирішив зіграти чи то в імператора, чи в продовжувача справи Мао, зовсім не такі міцні, як йому хотілося б думати. У коронавірусній катастрофі його угрупування намагається звинуватити регіональні партійні еліти з умовної старої обойми — відкритих світу комсомольців покоління Ден Сяопіна, яких постійно хапають за популярним звинуваченнями в корупції. Приміром, обидва нещодавно заарештованих заступники міністра МВС Китаю належать до так званої старої шанхайської групи вихідців з провінції Цзянсу, що примикає з півночі до Шанхаю. У новому керівництві КПК їм протиставлена група вихідців з Чжецзян, що примикає до Шанхаю з півдня, яку тривалий час очолював сам Сі Цзіньпін, — це так звана "Нова армія Чжецзян", або "нові шанхайні". Водночас "старі шанхайці" користуються підтримкою з боку керівників комсомольської організації, а також премʼєра Лі Кецяна. Обидві ці групи протиставляють себе Сі.

Тому незабаром уся ця напруга виллється в масштабне зʼясування стосунків усередині китайського істеблішменту, ареною для якого традиційно обраний Постійний комітет Всекитайських зборів народних представників. Параліч глобального проєкту китайської експансії, незрозумілість причин пандемії, очікування керівників державних і приватних корпорацій і ймовірне зубожіння китайського середнього класу — усе це може зіграти з генсеком злий жарт, поміщаючи його в центр ідеального шторму.