• USD 27.4
  • EUR 32.4
  • GBP 35.9
Спецпроєкти

Зайва ланка. Чому у Путіна не вийде зробити з Радбезу ООН "клуб п'ятьох"

Є речі, сенс яких полягає у їх безглуздість. Нова Ялта - одна з них

Фото: Getty Images
Фото: Getty Images
Реклама на dsnews.ua

Чергова зовнішньополітична ідея Путіна - розкинути планету на п'ятьох, зібравши країни, які є постійними членами Ради безпеки ООН, схоже, помирає, так і не набувши якоїсь закінченої форми. Формально пояснювати цей конфуз будуть ефектами епідемії - не до теоретичних обговорень сьогодні світовим лідерам, доводиться гасити пожежі по всьому периметру. А адже тема була заявлена Москвою в її фірмовому брехливому стилі - світу світ, припинення воєн, всі на боротьбу зі стихійним лихом. Але на цей раз ніхто не помилився при всій схильності керівників країн Заходу обманюватися самим. Що ж сталося?

Резони Кремля

Резонів у Кремля організувати подібний захід було рівно три.

Перший - спробувати в черговий раз проштовхнути скасування або пом'якшення санкцій. Саме це займає всі думки і час як самого Путіна, так і його оточення, оскільки, як виявилося, навіть без урахування корупції, хваленого Фонду національного добробуту нинішніми темпами вистачить від сили на рік, а не на п'ять чи сім років, як бадьоро рапортував міністр фінансів РФ Силуанов. Банк Росії вже вмикав друкарський верстат, пропонуючи громадянам колишньої енергетичної наддержави особисто сплатити рахунки розгорнутих Путіним тупикових конфліктів. А також - талановитих інвестицій його оточення в перехоплена Китаєм Киргизстан і дрейфував на Захід Білорусь, в рухнувшую у прірву Венесуели і в висихають труби до Туреччини і Німеччини.

Звідси й зростаюча потреба виходу на міжнародний ринок запозичень, адже суверенний борг РФ невеликий - але на цьому шляху шлагбаумом стоять санкції. Під сурдинку боротьби з вірусом та іншими міжнародними хворобами Путін сподівався зіграти на природному миролюбство західних демократичних політиків, які віддають перевагу торгувати, а не воювати.

Другий резон - поліпшити рукопожатость Володимира Володимировича особисто, раз вже затія провалилася з парадом, долженствовавшим вписати помічника декоммунизатора Собчака в образ Йосипа Сталіна. Але епоха постмодернізму явно підійшла до кінця. Призначені до ролі кинутих у Мавзолею прапорів гітлерівських дивізій західні лідери не приїхали, а сам парад був відмінений, причому початковий перенесення його на вересень ускладнив відносини з важливими для РФ державами (ми повернемося до цього нижче). Сам же Володимир Путін на порожній Червоній площі виглядав незвично блідо на тлі тріумфуючого Олександра Лукашенка, вітає ракетні системи "Полонез", створені з участю Китаю, а не Росії.

Вся ця сумна історія, за деякими повідомленнями, взагалі може завершитися участю самого російського диктатора в осінньому пекінському параді. Правда, статус разоряющегося нафтогазового набоба, короля тролів і хакерів при китайському дворі, поки не визначено (на відміну від статусу правителя Білорусі, встановив з Сі Цзіньпіном традиційні для Китаю вассально-родинні відносини).

Реклама на dsnews.ua

В рамках параду відбувся зустріч цієї абстрактної п'ятірки якраз і могла бути проведена - але не доля. Втім, рвався до Москви хіба що Еммануель Макрон, готовий, схоже, їхати до Путіна куди завгодно, а також проводити нескінченні наради (а це максимальний ефект від зустрічей у форматі Радбезу ООН) з метою умовлянь, красивих заяв і камер, щоб затьмарити Ангелу Меркель в якості головного парламентера від імені Євросоюзу.

Але важка епідеміологічна ситуація у Франції, що вилилася у фактичне встановлення надзвичайлівки, знову не дала Макрону утерти ніс німецькому канцлеру, чиї позиції всередині країни і в Європі, навпаки, посилилися (рано списувати Ангелу з рахунків). Тому чергова операція по відмиванню Путіна, який примудрився в проміжку побити горщики ще й з Чехією, повністю провалилася, так і маніпулювати тим же Дональдом Трампом Кремлю стає все важче.

Третій резон - театралізоване дійство, покликане створити враження, що ялтинський світовий порядок все ще існує, а Росія - повноправна спадкоємиця СРСР, що має законне право на свою зону впливу. З цього приводу Путін навіть вручив ордени зразковим представникам російської дипломатії - неповторною у своєму завзятті Марії Захарової і спадкоємець покійного за дивних обставин Чуркіна Василю Небензе. Ймовірно, це нагородження планувалося по гарячих слідах передбачався травневого тріумфу, але відбулося на тлі нового антирекорду президентського рейтингу, чумний Москви і смішного захисного костюма Путіна, що змушує згадати фільм Олексія Навального про качечку в маєтку став на запасний шлях Дмитра Медведєва.

Території і труби

Анекдотична ситуація лише додає штрихи до безглуздості самої ідеї повернення до ялтинського світопорядку, в якому на місці СРСР знаходиться країна, що перебуває у своєму соціально-політичному розвитку на рівні Нігерії. Країна, здатна лише погрожувати (що було табуировано в біполярній системі) ядерною зброєю, яке до того ж вибухає і тоне на власній території під час штатних випробувань. Про правильній оцінці дійсних намірів цього кремлівського прожекту свідчить незвично жорстка тональність американської риторики навколо 75-річчя перемоги над Гітлером СРСР не було взагалі згадане, мабуть, щоб не давати Путіну другий шанс використовувати ввічливість Трампа, як у випадку з декларацією щодо зустрічі на Ельбі.

Російський диктатор, мабуть, все ще вірить у показані йому військово-промисловим відомством мультфільми, силу зібраного на західних політиків за роки мирного співіснування компромату, а також здвоєну міць своїх пропагандистів і хакерів. Між тим навіть у Європі спецслужби перейшли до вилову різного роду російських диверсантів, і проблеми у Москви накопичуються по всіх фронтах (не кажучи вже про такому хворобливому ударі, як замах екс-акціонерів ЮКОСа на горілчані бренди). Тому спроби Росії косплеїти Ялту нічого, крім сміху, сьогодні не викликають - нехай навіть заклики продовжувати діалог з метою стримування темних інстинктів шатающегося біля воріт в ляльковий європейський дім варвара і звучать в штатному режимі.

Крім цих очевидних міркувань, в ході висунення ідеї про п'ятірці незграбна путінська дипломатія не помітила ще одну корч, про яку негайно спіткнулася, розчавивши один з власних найбільш перспективних зовнішньополітичних планів.

Як перенесення параду на день перемоги над Японією, так і дискримінація Токіо в рамках нехай і "чебуречної", але Ялти, переповнила чашу терпіння багато років намагалися якось задобрити Путіна тихоокеанських сусідів. В свіжому доповіді Мзс Японії "Синя книга по дипломатії" Південні Курили знову названі японською територією. Справа в тому, що в минулому році ця формулювання пропала з документа. Замість неї заявлялося, що держава має намір вирішити територіальну проблему і укласти мирний договір з Росією.

Нова "Синя книга" була представлена головою Мзс Тосиміцу Мотегі на засіданні уряду, - звісно, з подачі ображеного Сіндзо Абе, який обіцяв засипати Росію грошима в разі нехай навіть поступової передачі островів. "Північні території - це острови, на які поширюється суверенітет нашої країни", - йдеться в документі. Зовнішньополітичне відомство заявило, що мирний договір з Росією може бути укладено лише після вирішення питання про приналежність чотирьох островів" - Кунашир, Ітуруп, Шикотан і Хабомаї. Але тепер мирний договір, схоже, взагалі знімається з обговорення - образ Путіна, ковыляющего у своєму утячьем костюмі в свиті Сі Цзіньпіна, швидше за все, поставив на ньому хрест. Правда, постфактум почалися розмови про перенесення меси победобесия на 24 червня (одночасно з голосуванням щодо пролонгації правління Володимира Путіна, якого він домагається просто-таки з маніакальною завзятістю). Але стосунки вже зіпсовані.

Подібне відбувається і з позицією Німеччини - не так давно мало хто сумнівався, що Берлін продовжить пільговий статус для трубопровідного проекту "Північний потік-2", але з південного кінця газової труби раптово повіяло холодком. Схоже, нова Ялта - і знову без Німеччині - абсолютно не влаштовує німців, багато років намагаються потрапити в постійний склад Радбезу (хоча навряд чи це допустять французи - а тепер і британці). Ставлення берлінського істеблішменту до Росії все частіше нагадує ставлення до підібраного на вулиці дворнязі, вимитій і накормленной, але в подяку покусавшей господарів. І справді, дивний вибір - замість того, щоб багатіти і вбирати культуру як криптоколонии ФРН, надуваючи лужковські щоки на міжнародних форумах, Росія робить все більше кроків до статусу очевидною колонії Китаю, причому виключно сировинного плану.

Як не крути, німцям доведеться шукати компроміс з американцями, а він виключає варіанти з прийняттям до уваги російських інтересів. Навіть якщо винести за дужки кримінальну природу нинішньої російської влади та її старовинні зв'язку з німецьким злочинним світом. Гра в Ялту може виснажити багаторічна терпіння Німеччини.

Незадоволені безглуздими претензіями Росії на статус наддержави і в провідних країнах світу, що розвивається. Індія все рідше стримує обурення аферами російських військових промисловців, вклавши в досить одностороннє співробітництво з ними мільярди доларів і отримавши у відповідь лише конфузи і перетікання чутливої інформації до Китаю. Задушений санкціями Іран - і той недавно поставив Росію на належне їй місце, по суті, відібравши у "вітряної союзниці" головну сирійську авіабазу. Що вже говорити про туреччину, яка, схоже, вичавила з РФ все, що могла, попсувала "наддержаву" в Лівії - і при цьому з підозрою ставиться до маячащему за ссутуленной спиною Путіна Китаю?

Нарешті, за наддержаву, справедливо восседающую за столом повелителів світу, не шанують Росію її власні союзники - усе виразніше розправляє крила Казахстан і терпляча китайська партія в його керівництві, розперезалася Білорусь, по грузинській дорозі йде зі сфери впливу Вірменія, грубить, здавалося б, вже віддалась Молдова. У таких обставинах - особливо в нинішньому нокдауні - Москві швидше належить поглиблення, як ізоляції, так і самоізоляції: забавно, що нещодавно в Думу поданий законопроект про пом'якшення санкцій проти ввезення західних ліків. Китаю не потрібні ніякі публічні приниження жертви в ході поглинання Росії - американцям не встигнути за своїми суперниками в прагматизмі.

Беззмістовний формат

І потім, про що взагалі можна говорити у форматі п'ятірки? США проводять курс на протекціонізм, збалансованість всередині системи своїх військово-політичних і торговельних угод - і налаштовані на конфлікт з Китаєм, вимагаючи у нього $9 трлн.

Раз Росія має намір лягти під Китай і продовжувати шпигувати за американцями, підкладаючи коров'ячі коржі, де тільки може, втручається в американські вибори - говорити з нею не про що.

Китайцям для відносин з Росією цей формат надмірний.

Великобританія з цілого ряду причин налаштована по відношенню до РФ вороже, і це взаємно.

Що стосується Франції, то вона може спілкуватися з ким завгодно, поки не набридне власний монолог.

Право вето і наявність в Радбезі країн з різним політичним устроєм давно знесилило його - з Радбезу новин варто чекати хіба що після повноцінного визнання Тайваню з боку США, провернув ж Трамп це справа з Єрусалимом. Тим більше що такий крок сьогодні більш ніж актуальне, а над формулюванням про створення напруженості в регіоні в Білому домі нині тільки посміхнуться, адже напруженість тепер відчувається практично в кожному куточку земної кулі, і генерували її не американці. Якщо хтось бажає розгрібати ці завали - Трамп тільки притримає двері. Але робити це будуть, як завжди, американці, як завжди в останній момент і, як завжди, оглохнув від антиамериканських воплів спасаємося. Месіанство - воно таке.

Для України небажаність зустрічей у форматі п'ятірки легко з'ясовна - не можна дозволяти домовлятися про себе за спиною. І так грішить цим Німеччина, приймаючи у себе Дмитра Козака, нехай і з нерадісними - поки - для Москви результатами. То ж намагається робити і Франція, з ще меншим успіхом, оскільки з живуть у паралельній реальності Путіним давно втрачена загальна термінологія. Так що елементарно не вийде.

Присутність в цьому форматі Великобританії з її правом вето - додаткова і достатня гарантія проти ліричних нападів Трампа та нарцисизму Макрона.

Китаю байдуже як наявність домовленостей навколо України, так і їх відсутність.

Продовжуючи деградувати, Росія і сама не втомлюється все псувати своєю поведінкою, відновлюючи проти себе навіть найбільш вегетаріанськи налаштовані країни на зразок Чехії, Болгарії чи Австрії. Головне - їй у цьому не заважати.

Що стосується самих ялтинських структур, то вони безнадійно застаріли, не кажучи вже про те, що навіть розрядка вимагає довіри, якого вже давно немає до Росії, а тепер немає і до Китаю. Але якщо Китай ще хоч якось можна виставити жертвою нещасного випадку, то це аж ніяк не випадок Росії, санкції проти якої ніхто скасовувати не збирається.

Правда, і численним зовнішньополітичних радників і функціонерам Путіна необхідно зображати діяльність, освоювати бюджети (поки вони ще є), виправдовуючи свої привілеї (наприклад, орденоносица Захарова нещодавно заявила, що літаки повинні літати тільки багаті і заслужені люди, а не буркотливі ніщеброди). Звідси і народжуються такі ідеї - п'ятірки, якісь осі з участю Росії, відновлення Варшавського договору (без Варшави), суперечка про законність приєднання НДР до ФРН та інша подібна ахінея.

    Реклама на dsnews.ua