• USD 36.6
  • EUR 39.7
  • GBP 45.2
Спецпроєкти

Молдова у капкані. Для чого Кремль примушує Кишинів до переговорів із Тирасполем

Щоб змусити Маю Санду говорити з Вадимом Красносельським, Росія пустила в хід газовий шантаж

"Газпром" вчергове погрожує "Молдовагазу" відключити подачу газу
"Газпром" вчергове погрожує "Молдовагазу" відключити подачу газу / Depositphotos
Реклама на dsnews.ua

У Молдові багато років ходить сумний анекдот.

Ніч. Українсько-молдовський кордон. На нейтральній смузі виє вовк, що потрапив у капкан. Дзвінок з української застави на молдавську:

— Заберіть, нарешті, свого вовка! Сил уже нема слухати його виття!

— А з чого ви взяли, що вовк наш? Може, він не молдавський зовсім!

— Ага, не молдавський! Уже три лапи відгриз, а все одно у капкані!

Молдавський капкан

У Молдові "Газпром" укотре погрожує "Молдовагазу" відключити подачу газу за несплату. Звичайне комерційне питання, жодної політики, — запевняють у Москві.

Реклама на dsnews.ua

Але у Молдові політика і газ тісно сплетені: соціалісти, яких Санду та її партія посунули від влади, постійно нагадують громадянам, що раніше такого не було. І справді, не було, а ще всі команди при владі, що змінювалися за три десятиліття, постійно розверталися і кланялися у бік Москви. Але Санду, її фракція в парламенті і затверджений нею уряд не поспішають робити такий розворот, хоча поступово здають позиції. Але роблять це повільно, неохоче — і ось Молдова має проблеми з газом. Так, певно, збіглося.

Суть проблем — у новому договорі, укладеному між "Газпромом" і "Молдовагазом", замість старого, що закінчився у вересні, за посередництва уряду Наталії Гаврилиці, креатури Санду і її куми (теж співпало). У договорі прописано зобов'язання "Молдовагазу" оплачувати газ авансом, щомісяця, до 20 числа. Але споживачі отримають рахунки не раніше 10 числа наступного місяця і навіть за ідеальної дисципліни заплатять до 20, на місяць пізніше. Це означає, що на день оплати "Молдовагаз" не матиме коштів, зібраних зі споживачів, навіть якщо потім вони й заплатять у повному обсязі. І ось щоб "Газпром", діючи в рамках договору, не перекрив Молдові газ, уряд щомісяця дає "Молдовагазу" гроші в борг, без відсотків і без особливої надії на їх повернення. Ну а уряд, у свою чергу, кредитують молдавські банки, під держгарантії і на комерційних умовах.

Друга пастка — ціноутворення. Якщо на 1 листопада минулого року ціна становила $450 за тисячу кубометрів, що, за словами віцепрем'єра Андрія Спину, який вів переговори і намагався представити їх успішними, "була вдвічі нижчою за ринкову вартість", то з 1 січня 2022 р. вона зросла до $646, з урахуванням котирувань європейських газових бірж. Прив'язка ціни до біржових цін — ноу-хау "Газпрому", розраховане на розорення Молдови, а "ринкова вартість", про яку говорить Спину, не ринкова, а середня біржова. Ринкові ціни на газ за довгостроковими договорами в рази нижчі за біржові, інакше всі закуповувалися б на біржі, не переймаючись переговорами та зобов'язаннями викупити обумовлений обсяг. Але Спину, як і Гаврилиця, став віцепрем'єром за спорідненістю і, можливо, не в курсі таких тонкощів.

При цьому відпускна ціна на газ для кінцевих споживачів у грудні все ще була на рівні $430. Крім того, у Молдові створена й розширюється система компенсацій, звичайно, за рахунок бюджету. Наскільки вони погано продумані — питання інше, але в принципі можуть скинути до 80% від відпускної ціни, хоч і не всім. З іншого боку, ціну на газ, у тому числі вже спожитий, можуть підвищити. "Молдовагаз" уже подав до Національного агентства регулювання енергетики (НАРЕ) запит щодо підвищення тарифу з 1 січня до $846, включаючи ПДВ. НАРЕ поки що відмовчується, але питання доведеться вирішити, інакше "Молдовагазу" не буде чим заплатити, і "Газпром" відключить Молдову. Тим часом уже за нинішньої ціни Молдову накриває криза неплатежів, нова ж ціна викличе їх обвал. Як варіант різницю в ціні доведеться доплачувати з бюджету, де і так зяє дірка в 15,1 млрд леїв ($855 млн) — рекордна за всю історію молдавської незалежності.

Населення Молдови, яке навіть отримало пільги, перебуває в шокому стані, оскільки ціна на газ за старим договором становила лише $127, і цей розрив не покрити нічим. А соціалісти розгойдують ситуацію, заявляючи, що "нове керівництво країни, не зумівши домовитись із російськими партнерами, розписалося у повній безпорадності".

А ще кінцеві споживачі — це не лише громадяни, які опалюють житло і готують на газі, а й підприємства. 2021 р. був для Молдови вдалим, її промислове виробництво з січня по листопад виросло майже на 12%. Але з 1 листопада, коли набув чинності новий газовий договір, почався спад. Середні споживчі ціни у грудні 2021 р. порівняно з груднем 2020 р. зросли на 14%, на продукти харчування — на 17,5%. Це найбільше зростання цін у Молдові з 2006 р., і це, безумовно, не межа, якщо ситуація не зміниться кардинально.

Які ще сюрпризи приховані у договорі, сказати важко, оскільки він є секретним. Невідомо, зокрема, як у ньому прописані поточні неплатежі Придністров'я — крім боргу, що вже накопичився. Натомість відомо, що у 2022 р. Кишинів проведе незалежний аудит боргу "Молдовагазу" перед "Газпромом", після чого Молдова та РФ організують міжурядові переговори, на яких визначать терміни розрахунку. Тут слідкуємо за руками: "Молдовагаз" і "Газпром" — акціонерні товариства і, хоча Молдова та Росія володіють часткою акцій, не підпадають під державні гарантії. Але на результати переговорів про борг "Молдовагазу" перед "Газпромом", що проходили на міждержавному рівні, держгарантії вже поширюватимуться.

Очевидно, що новий договір для Молдови є абсолютно кабальним. Про мотиви його підписання молдавською стороною можна посперечатися, але варіантів лише три: некомпетентність, корумпованість і загальна безвихідь ситуації. Перше, втім, не виключає другого та третього.

Альтернативних джерел енергії Молдова не має. Нитка газопроводу Яси — Кишинів, добудована у жовтні минулого року, в експлуатацію не запущена, та й подавати з неї газ по всій Молдові немає технічної можливості. Питання про ціну на газ із Румунії залишається відкритим. Поки що 100% постачань до Молдови здійснює "Газпром" через ГТС України, і 100% електроенергії, що використовується у Молдові, також виробляється з російського газу. Але це лише початок молдавських проблем.

Придністровське коріння молдавської безвиході

Кінцеві споживачі в Молдові, включаючи Придністров'я, платять за газ згідно з виставленим рахунком і до нинішньої кризи великих боргів не накопичували. Але між споживачами та "Газпромом" є прокладка — АТ "Молдовагаз", зареєстроване у Молдові 25 травня 1999 р., зі статутним капіталом 1332,9 млн леїв ($73,95 млн). "Молдовагаз" має договір із ВАТ "Газпром" на купівлю в нього газу, договори з кінцевими споживачами на його продаж і володіє трубопровідною мережею. Гроші за газ, за вирахуванням невизнаної ПМР, ідуть у зворотному напрямку — через "Молдовагаз" до "Газпрому". Частки засновників у АТ "Молдовагаз" становлять: ВАТ "Газпром" — 50%, Молдова в особі Департаменту з приватизації та управління держмайном — 35,33% і невизнана ПМР в особі Комітету з управління майном Придністров'я — 13,44%. Тобто хоча Молдова і заявляє, що ПМР вона не визнає, але Комітет з управління майном Придністров'я в ній визнаний як суб'єкт господарювання.

Придністровська частка власності в АТ "Молдовагаз" об'єднана у ТОВ "Тираспільтрансгаз-Придністров'я", зареєстроване у ПМР. Знову слідкуємо за руками: одні й ті самі підприємства є власністю АТ "Молдовагаз", а на території ПМР діють в організаційній формі ТОВ, що не визнається в Молдові.

Кінцеві споживачі в ПМР отримують газ за цінами, в рази нижчими за ті, за якими "Газпром" постачає його "Молдовагазу". Їхні гроші надходять у ТОВ "Тираспільтрансгаз-Придністров'я", далі — до бюджету ПМР, а газ, спожитий у ПМР, утворює борг перед "Газпромом", який повисає на "Молдовагазі". Нині цей борг, розрахований за цінами, за якими "Газпром" постачає газ "Молдовагазу", разом із пенею перевищив $8 млрд.

Звичайно, що борг виник не відразу. Керівництво "Газпрому" та "Молдовагазу" десятиліттями не заперечувало проти його накопичення. Більше того, "Молдовагаз" організує подачу газу з молдавської території до тих підприємств ПМР, які не можуть отримувати його з тираспольської ділянки труби, знаючи, що цей газ не буде оплачений. Приміром, отримує газ Молдавський металургійний завод. А влада Молдови жодного разу не втрутилася в ситуацію, не вимагала розділити рахунки, відокремивши споживання ПМР від споживання решти Молдови або організувавши газовий транзит, оминаючи ПМР. Склався негласний паритет, який довго влаштовував усіх: Росія надувала "державність ПМР" газовими грошима, а Молдова не заперечувала проти її існування, підпертого російськими "миротворцями". До того ж ПМР перетворилася на зручну чорну дірку, яку спільно експлуатували придністровські, молдавські й українські кримінальні структури, що тісно зрослися з молдавськими й українськими чиновниками, аж до найвищого рангу, а також Росія, яка охоче вітала цей кримінал.

Щоразу, коли в Кишиневі намагалися ставити питання про "реінтеграцію", тобто про повернення ПМР під владу молдавської конституційної влади, Росія нагадувала про придністровський борг. Утім, ніхто на реінтеграції всерйоз і не наполягав, усі отримували свою частку від напівлегального бізнесу, а усі "переговори про врегулювання" були просто імітацією. Молдавські еліти, політичні й управлінські, вже давно й тотально корумповані придністровським холдингом "Шериф", що помалу захопив половину влади в ПМР, на паях з російськими спецслужбами, які перетворили Придністров'я на свою хвіртку на Балкани. У період перебування при владі молдавських комуністів придністровські підприємства отримали можливість реєструватися в Молдові й торгувати з усім світом через молдавську митницю, не сплачуючи до Молдови податків. Ця лазівка діє досі.

Крім того, до 70% всієї електроенергії, що споживається, Молдова закуповує у придністровської МолдГРЕС, не заперечуючи проти її незаконної приватизації "Інтер РАТ ЄЕС". Ця енергія виробляється з газу, що надходить через "Тираспільтрансгаз-Придністров'я", збільшуючи газовий борг "Молдовагазу" перед "Газпромом". Інакше кажучи, Молдова бере участь у крадіжці газу, що належить ВАТ "Газпром", в обмін на трохи меншу, ніж у інших постачальників, ціну. По суті, за копієчну різницю в ціні Молдова розплатилася незалежністю, і коли Санду порушила питання про виведення російських військ, її негайно придушили газовим зашморгом.

  Зіцпрезидент Красносельський

Щоб закрити придністровське питання, потрібно лише скасувати два закони, що дозволяють ПМР працювати через молдавську митницю, припинивши ввезення й вивезення товарів, що пройшли молдавське оподаткування. Ще можна, бонусом, перекрити в'їзд і виїзд функціонерів невизнаної ПМР і росіян, задіяних у російському окупаційному контингенті та спецслужбах, — благо із сьогоднішньою Україною ці питання вирішуються спільно. Після чого запропонувати Росії обговорити виведення її військ із регіону.

Хтось, звичайно, просочився б, а щось ввезли б контрабандою, але здебільшого спілкування ПМР із зовнішнім світом було б перекрите до виведення російських військ і здачі до Молдови. Щоб прискорити процес, корисно було б ухвалити і закон про амністію тим, хто здався, і покарання для тих, хто упирається. Зачепивши в ньому і питання про власність холдингу "Шериф" і закріпивши юридично те, що й так усім добре відомо: реальна влада в Придністров'ї заснована на паритеті між власниками "Шерифа" й представниками російських спецслужб і російського бізнесу, який — принаймні той, що пов'язаний з Придністров'ям, — кримінальний увесь, повністю, іншого там немає.

Звичайно, у відповідь Росія почала б тиснути на Молдову, але як? Відправила б додому кілька десятків тисяч молдавських заробітчан? Навряд чи, в ній і так нікому працювати, а більшість молдаван, які працюють у Росії, вже обзавелися і російським громадянством. До того ж у Росії їх працює дедалі менше, вони перетікають до ЄС.

Розчавила б бульдозерами кілька десятків тонн молдавських яблук і заборонила їх ввезення? Вона і так регулярно це робить, караючи Молдову за дрібні провини. Влаштувала б війну? Навряд чи: спільного кордону з Молдовою немає, а ломитися через Україну заради порятунку ПМР вийде собі дорожче. На випадок різких рухів з боку лівобережних силовиків — пеемерівських, шерифівських та хоча б і російських, Молдова має договір про військову допомогу з Румунією. Утім, безпосередні виконавці, які перебувають у ПМР, теж не самогубці і, отримавши гарантії безпеки, просто здалися б, наплювавши на накази триматися до останнього.

Але є дві проблеми. На тлі тотальної корумпованості молдавських чиновників, силовиків і політиків Санду ризикувала б отримати у відповідь проросійський путч у самій Молдові, керований з Москви й підживлений бойовиками та зброєю з ПМР. Друга проблема — енергетична залежність Молдови від Росії, розібрана вище.

Ситуація не безнадійна, але успішне вирішення питання з ПМР потребує серйозної підготовки. Нічого подібного за 14 місяців перебування Санду у президентському кріслі, сім — наявності у парламенті монобільшості сандівської PAS і півроку роботи уряду Гаврилиці у Молдові не було помічено. Натомість яскраво виявилися некомпетентність і диктаторські замашки Санду, слабкість її команди, а також успішна робота, яку ведуть проти неї Москва, Тираспіль і конкуренти з ПСРМ-ПКРМ, соціалісти й комуністи, готуючи реванш. Разом з енергетичною кризою та зростанням цін це призвело до зниження її популярності. Якби вибори відбулися сьогодні, Санду б їх програла, а до влади прийшло б одне з угруповань, які віддають перевагу вічному кружлянню по корупційно-російській орбіті, з вічним існуванням ПМР як гнізда бізнес-піратів, які опікуються Москвою й одночасно її військовою базою.

Використовуючи газовий шантаж, Кремль намагається прогнути Санду, посадивши її за стіл переговорів із "президентом" ПМР Красносельським — маріонеткою "Шерифа", позбавленою реальної влади. Такі переговори можуть бути лише симуляцією і здатні тривати вічно, не приносячи результату, але вони потрібні Кремлю, щоб за допомогою "позитивного прикладу Молдови" натиснути на Україну й витягти її на переговори з бандитами з ОРДЛО. А оскільки і Санду, і її оточення — здебільшого вихованці фонду Аденауера, то переговори Молдова — ПМР дозволили б посилити тиск на Україну і з боку Німеччини, яка настільки відкрито грала на боці Кремля, що уряду ФРН можна порушувати питання про посмертну реабілітацію Йоахіма фон Ріббентропа як провидця майбутнього й архітектора німецької політики XXI століття.

Санду пручається, але її загнали в кут, і вона помалу здає позиції. Наприкінці грудня вона заявила про те, що Молдова не збирається вступати до НАТО і залишиться в нейтральному статусі. Нещодавнє призначення віцепрем'єром з реінтеграції експосла в Німеччині Олега Серебряна — спроба ухилитися від особистої участі у переговорах з Тирасполем, направивши на них дипломата в ранзі посла, з яким міг би "на рівних" говорити "глава МЗС ПМР" Віталій Ігнатьєв. Це повернуло б переговорне статус-кво, яке існувало багато років, але навряд чи Москва погодиться обміняти такий компроміс на газові послаблення. А отже, на Молдову давитимуть і надалі.

Молдова не має ресурсів, щоб самій протистояти цьому тиску. Єдина надія на зовнішню фінансову допомогу, яка б дозволила платити данину "Газпрому", принаймні до літа, і водночас організувати постачання газом через Румунію, хоча б у мінімально необхідних обсягах. Це, зокрема, вимагає екстреної добудови інфраструктури, що пов'язує гілку Яси — Кишинів з рештою Молдови, а також вирішення питання про отримання електроенергії з Румунії та/або України без участі МолдГРЕС. Але такий план виглядає надто масштабним і дорогим. Найімовірніше, що в ЄС змиряться з провалом і дозволять Молдові повернутися під російський контроль під наглядом Німеччини.

    Реклама на dsnews.ua