Нафтовий змову. Як Росія вирішила добити союзників з допомогою американських санкцій
Про те, що Росія і Саудівська Аравія вирішили "кинути" ОПЕК і ще у вересні домовилися досить різко збільшити видобуток нафти, чутки ходили вже кілька днів. Втім, вчора ці чутки підтвердило агентство Reuters, а через кілька годин - і сам президент Росії Володимир Путін, ще й у компанії міністра енергетики Саудівської Аравії Халед аль-Фалеха. Рішення було оголошено, звичайно, не як відмову від зобов'язань, взятих на себе Росією в рамках ОПЕК", а як "намір стабілізувати ціни на нафтовому ринку", пише "ДС" з посиланням на Depo.ua.
Притому що Росія і зараз видобуває 400 тис. барелів на добу, перевищивши базовий рівень, обумовлений в угоді з ОПЕК, в найближчі місяці видобуток, за словами Путіна, планують збільшити ще на 200-300 тис. барелів на добу.
Аналогічним шляхом йде і Саудівська Аравія, яка за місяць наростила експорт сирої нафти на 10%, і на цьому, як запевнив аль-Фалех, зупинятися не збирається.
З одного боку, все це виглядає чисто економічними іграми. Тим більше що ціна на нафту марки Brent вчора і справді перевищила $86 за барель. Вперше з листопада 2014 р., між іншим.
З іншого боку, досить відома і причина зростання цін на нафту. Іран опинився під американськими санкціями, не встиг переукласти угоди з тими економічними гравцями, які на санкції особливої уваги не звертають, і на деякий час покинув ринок.
І поки іранські "ихтамнеты" пліч-о-пліч з росіянами допомагають Башару Асаду повернути владу над Сирією, втопивши повстанців в крові, президент Росії в теплій компанії саудівського міністра оголошує, що на ринок Іран, швидше за все, не повернеться. Місце буде зайнято - наполовину давніми ворогами в особі саудитів, а наполовину - "вірними союзниками" в особі Росії.
Особливого цинізму ситуації додає той факт, що Росія не просто скористалася американськими санкціями проти союзника, а й зробила це через кілька днів після того, як президент США Дональд Трамп закликав ОПЕК збільшити видобуток нафти. "Президент Трамп вважає, що ціна на нафту занадто висока. Мені здається, що він почасти має рацію", - заявив Путін пресі.
З одного боку, на якусь солідарність з боку Росії у справі протидії американським санкцій Тегеран навряд чи розраховував - це було б зайвим ідеалізмом. З іншого - те, наскільки швидко, демонстративно і цинічно повів себе Кремль, миттю "солідаризуючись" з США і Саудівською Аравією в скрутну для Ірану хвилину, очевидно, теж знайде своє відображення у відносинах між Москвою і Тегераном.
Зараз, наприклад, в Росії модною стала тема "дедоларизації" - і перехід до розрахунків у торгівлі з партнерами або в рублях, або в їх національних валютах. У світлі історії з санкціями Іран вважався однією з найбільш ймовірних стартових майданчиків для старту "дедоларизації" у міжнародній торгівлі Росії. Чомусь здається, що після інциденту з нафтою шанси на це, м'яко кажучи, помітно зменшилися. Не кажучи вже про те, що координація і взаємодія російських та іранських сил у Сирії, яка і сьогодні далеко не ідеальна, теж може помітно ослабнути.
А в цілому колосальне вміння Володимира Путіна перетворити друзів на ворогів - це один з ключових запобіжників до світлого імперського майбутнього Росії. Що, звичайно, не може не радувати.
