• USD 26.9
  • EUR 31.9
  • GBP 37.5
Спецпроєкти

Нова Європа. Про що говорить доленосна угода Німеччини і Британії

Brexit став початком не кінця Європейського Союзу, а початком його трансформації

Домінік Рааб (ліворуч) і Хайко Маас. Лондон, Великобританія, 5 травня 2021 р.
Міністр закордонних справ Великобританії Домінік Рааб (ліворуч) і міністр закордонних справ Німеччини Хайко Маас на зустрічі міністрів закордонних справ G7 в Лондоні, Великобританія, 5 травня 2021 р. / Getty Images
Реклама на dsnews.ua

30 червня міністр закордонних справ Великобританії Домінік Рааб і його німецький колега Хайко Маас підписали спільну декларацію про співпрацю, яка не тільки виводить відносини двох країн на новий рівень, а й сприяє глибокій трансформації всієї Європи.

Берлін і Лондон мають намір вибудовувати свою співпрацю далеко не в одній сфері.

Так, згідно з документом, мова йде і про захист демократичних цінностей, подолання наслідків пандемії Covid-19 і модернізацію ВООЗ, боротьбу зі зміною клімату, реагування на гуманітарні та військові конфлікти.

У загальному і цілому декларація — це за все хороше проти всього поганого.

Але сама примітна її частина стосується аспектів формування загальної британсько-німецької зовнішньої політики.

Наприклад, в Пункті 9 Декларації піднімається питання реформування ООН, яку давно вже критикують, в тому числі Берлін, в зв'язку з безнадійно застарілою структурою — реліктом ялтинсько-потсдамської системи.

Світ змінився. Крім п'ятірки постійних членів Радбезу ООН на міжнародну політику впливає значна кількість розвинених демократичних держав, в числі яких і Німеччина з Японією, які давно "виправилися". Але при цьому в головному органі ООН вони не представлені.

Реклама на dsnews.ua

Якщо Берлін заручиться підтримкою Британії, яка якраз є постійним членом РБ, то в перспективі процес реформування організації може стати реальністю.

Крім того, Рааб і Маас підтвердили, що НАТО — наріжний камінь євроатлантичної безпеки.

"Ми, як і раніше, прихильні співпраці між НАТО і ЄС", — йдеться в документі. Ця констатація відповідає новій політиці адміністрації Джо Байдена, який відмовляється від прийнятого досі підходу до забезпечення безпеки Європи.

Його суть полягала в тому, що Європа не здатна самостійно себе захистити, а тому потребує парасольки США. Відповідно, Вашингтон довгі роки перебував в опозиції до будь-яких спроб ЄС створити європейську армію, тому як вони сприймалися як загроза цілісності НАТО.

Тепер же, як бачимо, просувається ідея не дублювання функцій Альянсу Євросоюзом, а інтенсифікації співпраці між ними в якості механізму зміцнення Організації Північноатлантичного договору.

Британсько-німецька декларація має аналогічну тональність. І чітко розставляє їх пріоритети в питаннях загальноєвропейської безпеки, що має на увазі під собою, зокрема, протидію агресивній політиці Росії і активну підтримку України.

Танки Brexit не бояться

Рішення Британії про вихід з ЄС довгий час багато хто вважав катастрофою і ударом по єдності Європи. Не без того: воно, а також вкрай непростий "шлюборозлучний" процес погіршили відносини між Сполученим Королівством та Європейським Союзом.

Але Брекзіт також позбавив Німеччину від потужного конкурента всередині ЄС і дозволив перейти до нового типу взаємин — включаючи потужний розвиток оборонного співробітництва між країнами.

Як приклад можна навести те, яким чином може бути вирішена проблема королівства в питанні заміни застарілого і такого, що бідніє, танкового парку. Challenger 2 вже давно не здатний задовольнити потреби британських збройних сил, що змусило Лондон всерйоз задуматися над варіантами розвитку бронетанкових військ.

Серед можливих альтернатив розглядалися варіанти з модернізацією наявного парку до сучасних стандартів або створенням нового основного бойового танка Challenger 3. Однак обидві опції зажадають величезних грошових вливань, нехай і привабливі, оскільки позитивно позначаться на вітчизняному ВПК.

Також на столі є варіанти із закупівлею американських Abrams і німецьких Leopard 2, оснащених 120-міліметровим знаряддям. Останні більш популярні, в тому числі і в НАТО, і вважаються одними з кращих в світі.

До того ж, згідно з дослідженням Королівського об'єднаного інституту оборонних досліджень, вони обійдуться дешевше британським платникам податків.

Замінити Challenger 2 німецьким танком рекомендували і офіцери штабу командувача Королівського бронетанкового корпусу (HQDRAC). По всій видимості, британці вирішили, що співвідношення ціни і якості переважує національну гордість, і рухаються до переходу на Leopard, але вже наступного покоління.

Так, в січні 2021 р. британське міноборони почало переговори з Берліном і Парижем про приєднання в якості спостерігача до їх програми створення Основної наземної бойової системи (MGCS) — Leopard 3, над якою працюють компанії Krauss-Maffei Wegmann, Nexter і Rheinmetall.

Планується, що нова машина замінить Leopard 2 приблизно в 2035 р. Але британцям свій парк танків потрібно оновлювати вже зараз.

Тому Kraus-Maffei Wegmann (KMW), як повідомив 14 червня UK Defense Journal, за посередництва міноборони ФРН запропонувала британцям найдосконаліші на сьогодні Leopard 2A7 в лізинг терміном на 20 років з гарантією викупу виробником після цього терміну.

І це ще не все. Компанія також виступила з ініціативою побудувати в Великобританії другий завод, який зайнявся б виробництвом БМП Boxer.

Лондон ще в 2019 р. уклав контракт на поставку 508 таких машин, а навесні цього року висловив зацікавленість в збільшенні військової потужності Boxer.

Так що, очевидно, співпраця між Британією і Німеччиною в цьому напрямку буде розвиватися швидкими темпами. І, крім того, зводить нанівець побоювання міністра оборони Бена Уоллеса щодо шкоди для британського ОПК в результаті потенційної втрати впливу в Європейській організації співпраці в галузі озброєнь (OCCAR).

Європа нового типу

Підписання декларації дозволяє вважати, що Берлін не зацікавлений в ослабленні Лондона. Більш того, оборонне співробітництво, як бачимо, позитивно позначається на політичній взаємодії Німеччини і Британії.

Зміниться і зовнішня політика офіційного Берліна. Особливо після парламентських виборів, за результатами яких, цілком ймовірно, буде сформована коаліція ХДС/ХСС і більш антиросійськи налаштованих "Зелених".

Німеччина буде вести більш багаторівневу гру, ніж сьогодні, в тому числі по відношенню до РФ. Замість моделі "У цих сферах можемо співпрацювати, а в цих — ні" сформується модель "В цих сферах можемо співпрацювати, в цих — ні, а в цих наші друзі мають рацію". Тобто, коли Великобританія влаштує Кремлю чергову перевірку на міцність по аналогії з проходом HMS Defender в кримських водах, Берлін підтримає такі дії.

Це як мінімум. Судячи з того рівня оборонного співробітництва між ФРН і Британією, який спостерігається зараз, німці ще й сприятимуть британцям в такого роду починаннях.

З цього можна зробити наступний висновок: Brexit не став катастрофою для Європи, а запустив процеси її трансформації, які інтенсифікувалися після недавніх самітів G7, НАТО і США-ЄС.

Так, Brexit і популісти-євроскептики, а також постійна дестабілізуюча діяльність Росії стали викликами для єдності Євросоюзу. У підсумку ЄС став схожий на ООН: його структура теж не відповідає сучасній політичній реальності.

Назріло питання трансформації ЄС. Над чим працювали Німеччина і Франція, просуваючи концепцію багатошвидкісної Європи, яку "новачки" зі Східної Європи в першу чергу сприймали як спроби розділити Союз.

Щоб нівелювати цей роз'єднувальний чинник, нині до порядку денного Євросоюзу країни-члени намагаються вмонтувати інший принцип, схожий з проєктом багатошвидкісної Європи, але не настільки дискримінаційний.

Нову концепцію добре описав у своїй колонці Корт Дебеф, головний редактор брюссельського "вісника" — EUobserver.

Дебеф, який, очевидно, вхожий у високі кабінети і в курсі кулуарних дискусій про майбутнє ЄС, виступає за переосмислення самого Євросоюзу за допомогою повернення до Європейського співтовариства, створеного в 1993 р., яке в 2009 р. стало відомим нам Європейським Союзом.

По суті ж Дебеф пропонує в деякому роді "розмити" Євросоюз, зробити його більш вільною і аморфною структурою, що дозволить вивести його зі стагнації.

ЄС не розширюється. Є маса внутрішніх конфліктів, які в тому числі є причинами для цієї самої стагнації.

Наприклад, відомо, що розширенню ЄС заважає та ж Франція, що блокує інтеграцію Балканських країн.

Або взяти Туреччину. Це ключовий союзник Європи і НАТО в Чорному морі, що володіє військовою потужністю, достатньою для стримування Росії в цьому регіоні. Однак спірна політика Реджепа Таїпа Ердогана суперечить цінностям ЄС, тому питання євроінтеграції Туреччини відкладене в довгу шухляду.

І в той же час є гостра необхідність не тільки зберегти такі відносини, а й зміцнювати їх. Що можна робити як раз в рамках більш "аморфного" Євросоюзу, не побоюючись завдати шкоди самому ЄС.

Двосторонні угоди, подібні германо-британській або новій Атлантичній хартії, підписаній Джонсоном і Байденом на початку червня, як раз і служать цій мети — консолідувати і посилити Європу перед обличчям загроз з боку Росії і Китаю.

І, думається, немає потреби особливо пояснювати, що новий формат міжнародних відносин, який може утворитися в Європі, вигідний і Україні, адже зміцнить зв'язки Києва з нею і окремими країнами.

    Реклама на dsnews.ua