• USD 28.4
  • EUR 34.3
  • GBP 37.9
Спецпроєкти

Виправданий і вільний. Чи можна вважати справу Марківа закритою

Той факт, що Віталій Марків вийшов на свободу, безумовно, радує. Але три роки, викреслені з його життя італійською в'язницею, вже не повернути. До того ж засудження Марківа за надуманим звинуваченням — тільки верхівка непривабливого італійського айсберга

Віталій Марків повернувся в Україну
Віталій Марків повернувся в Україну / УНІАН
Реклама на dsnews.ua

Боєць українського добровольчого батальйону Віталій Марків, який мав громадянство України та Італії, був заарештований 30 червня 2017 р. в Болоньї за підозрою у вбивстві 24 травня 2014 р. італійського фоторепортера Андреа Роккеллі, який працював на позиціях бойовиків поблизу Слов'янська. Разом з Роккеллі загинув його російський перекладач Андрій Миронов. Там же був поранений французький журналіст Вільям Рогелен. Всі вони незаконно проникли на територію України і фактично забезпечували інформаційну підтримку незаконних збройних формувань.

Було відомо, що Роккеллі, Миронов і Рогелен працювали неподалік від знімальної групи Russia Today (нині RT). Не секрет, що журналісти Russia Today, працюючи в зонах конфліктів, регулярно виконують також і ролі артилерійських корегувальників. При цьому вони нерідко наводять вогонь і по мирних жителях, щоб потім першими відзняти трупи, які ще сіпаються. Ця практика була настільки поширеною в 2014 р., що підозра в причетності Russia Today до загибелі Роккеллі і Миронова, які вирішили вбити колег на камеру, виникла з самого початку. Забігаючи трохи наперед, зауважу, що в результаті вона повністю підтвердилася. Було встановлено, що Роккеллі і Миронов дійсно загинули в ході мінометного обстрілу з боку сепаратистів. З великою часткою ймовірності в ролі навідників виступила група Russia Today, яка відзняла потім їхні трупи, що видавалися як "жертви українських карателів". У всякому разі, інших версій про причини їх обстрілу сепаратистами немає.

Інформаційно-мінометна операція Russia Today пройшла майже вдало. Єдиним її проколом став Рогелен, який вижив. Але його розповідь виявилася бідною на факти, хоча спочатку він визнав, що в них стріляли не українці, а російські бойовики, і лише в подальшому змінив свідчення. Тіла Роккеллі і Миронова були перевезені в Слов'янськ, контрольований на той момент терористами, тому говорити про матеріали розтину, які заслуговують на довіру, немає підстав. Версія про "українських карателів", які не тільки розпинали хлопчиків в трусиках, а й полюють за "представниками європейських ЗМІ", була запущена в обіг. Від заяв української сторони про те, що ЗСУ цього дня не мали мінометів у тому районі, просто відмахнулися.

Усі ці події розгорталися на тлі підтримки Італією російських агресорів і терористів з ЛДНР, яка триває й нині. Так, МЗС Італії послідовно виступало і виступає за зняття санкцій з Росії, італійські політики систематично відвідують окупований Крим, італійський бізнес в обхід санкцій прямо інвестує в нього, італійська "університетська громадськість" виступає на телеканалах ДНР, а італійське державне телебачення транслює антиукраїнські сюжети з Донбасу.

Пропаганда ДНР створює ілюзію міжнародної підтримки "народної республіки" за допомогою італійських друзів

Не менше 100, а з урахуванням ротації значно більше італійських найманців воювали і воюють на Донбасі в рядах терористів і, не ховаючись, постять свої фото та розповіді в соцмережах. В Італії відкрито працюють представництва ДНР і ЛНР, незважаючи на неодноразові прохання української сторони про їх закриття. Список цей можна продовжувати досить довго.

Реклама на dsnews.ua

Не дивно, що "справа Марківа" стала розгортатися в найнесприятливішому для українського патріота напрямку. Величезну роль в цьому зіграла і Національна федерація італійської преси, членом якої був загиблий Роккеллі, яка з початку подій на Донбасі фактично виступила на підтримку бойовиків.

Павіянський суд, обвинувальний вирок і чудове виправдання

У липні 2019 р., після дворічних розглядів, суд міста Павія засудив Віталія Марківа до 24 років в'язниці.

За версією італійських прокурорів, що спиралася на переклади приватних розмов Марківа, які опинилися в розпорядженні слідства, і, як з'ясувалося в подальшому, свідомо сфальсифікованих італійськими перекладачами з метою фабрикації обвинувальних доказів, а також на відкориговані в обвинувальному по відношенню до Марківа ключі свідчення Рогелена, загибель Роккеллі була умисним вбивством, вчиненим за попередньою змовою групою осіб, до якої входив і Марків. Таким чином, дії ЗСУ, спрямовані на захист української території від збройного вторгнення, були визнані італійської прокуратурою злочинними.

Восени 2019 р. МВС забрало у СБУ справу про загибель Роккеллі і Миронова для проведення додаткових дій з метою збору доказів невинуватості Марківа. Зокрема, була встановлена точна позиція, на якій той знаходився в момент загибелі Роккеллі: в 1760 м і поза зоною видимості Марківа. Таким чином, ні вести по них вогонь з особистої зброї — автомата Калашникова, ні наводити на них вогонь мінометів, яких у ЗСУ на тій ділянці не було, Марків просто не міг. Крім того, українські слідчі провели фонологістичну експертизу відеозапису, який зробив Роккеллі перед загибеллю. За її результатами було встановлено, що по Роккеллі стріляли з мінометів, з дистанції в 200–300 м, тобто свідомо з позицій бойовиків.

Усі ці матеріали і були представлені в Міланський апеляційний суд. Представникам італійської прокуратури було запропоновано прибути на місце з метою перевірити висновки українського слідства. У відповідь вони заметушився, заявили, що "не так вже й важливо, чи був перехресний вогонь", а від перевірки фактів, наданих українською стороною, ухилилися.

В результаті Марків був повністю виправданий і негайно вилетів в Україну. Підстави не затримуватися в Італії у нього були: рішення, яке виніс апеляційний суд, можна оскаржити в касаційному суді як у вищій судовій інстанції. Адвокати батьків Роккеллі вже заявили, що розглянуть таку можливість. Таким чином, обвинувальний вирок Марківа все ще може бути підтверджений, а ось з України його в будь-якому разі не видадуть.

Справедливість не торжествує

При всій повазі до зусиль українських слідчих, співробітників МЗС України та адвокатів Марківа доводиться визнати, що вони, однак, не мали вирішального значення. І обвинувальний вирок Павіянського суду, і виправдувальний, винесений Міланським апеляційним, були чисто політичними рішеннями, які не мають з власне правосуддям взагалі нічого спільного.

Такі ваги, мета яких догодити всім сторонам і продемонструвати об'єктивність і незалежність італійського правосуддя, яке не є в дійсності ні незалежним, ні об'єктивним — звичайна практика в Італії. У випадку ж з Марківим події розгорталися наступним чином.

Павіянський суд, засудивши Марківа на підстави явно неправдивих звинувачень, виконував пряме замовлення щодо підтримки італійських політиків, які водять вигідну дружбу з Путіним. Таких політиків в Італії чимало, і всі вони при владі. І якщо Берлусконі всього лише розпивав з Путіним крадене вино з колекції української "Масандри", захопленої окупантами в Криму, то лідера "Ліги Півночі" Сальвіні спіймали за руку на домовленості з росіянами про співфінансування політичної кампанії "Ліги" на виборах до Європарламенту 26 травня 2019 р.

Сальвіні, звичайно, зіскочив — італійському суду і слідству така велика риба виявилася просто не по зубах. Але дружбу з Путіним, на фінансовому підсосі у якого вже не перший рік сидить "Ліга", потрібно не тільки відпрацьовувати, але й легалізувати. А це серед іншого передбачає демонізацію України, яка протистоїть російській агресії, і оспівування покидьків, які воюють на боці Росії. Кращий же спосіб такого оспівування — розбавити російських бойових бурятів і ордловських "ополченців" італійськими "інтернаціоналістами". Які, повернувшись на батьківщину, розкажуть, разом з якими славними хлопцями вони захищали "русский мир" від "українських фашистів".

Так, поставки на Донбас італійського м'яса стали частиною іміджевої операції італійських ліво-правих, формуючи в Італії думку про те, що співпраця з Путіним і отримання від нього грошей, можливо, і не цілком законно, але з урахуванням того, яким монстрам протистоїть Росія в Україні, гріх не великий і загалом виправданий. Стосовно терміну "ліво-праві", то щодо італійських реалій він повністю виправданий. Італійські фашисти і прокремлівські комуністи легко перетікають один в одного, чуйно реагуючи на зміни політичної кон'юнктури, але незмінно зберігаючи вірність московським подавцям благ.

Звичайно, вербувальників, дуже загралися, іноді і вкорочують, беручи під варту, але це не більш ніж підстригання кущів, що надмірно розрослися. До того ж тямущий італійський суд в короткі терміни забезпечує всім посадженим вихід на свободу.

Але занадто явно топити за Росію в ЄС зараз немодно. І виправдання Марківа стало демонстрацією того, що Італія чуйно відстежує настрої в Євросоюзі і аж ніяк не протиставляє себе їм.

Утім, як уже було сказано, такі гойдалки "засудили — виправдали за апеляцією, але ти кілька років все одно просидиш" взагалі характерні для італійської юстиції. І почалася така практика не вчора — над специфічною італійською Фемідою їдко познущався ще Лазар Лагін в своєму "Старому Хоттабичі". Книжка Лагіна, звичайно, дуже політизована, а її сюжет списаний з "Мідного глечика" Енсті, але епізод з рибалкою Джованні в редакції 1953 р. просто до непристойності схожий на історію з Марківим.

Можна, втім, згадати і реальну історію з таким самим несправедливим, упередженим і політично мотивованим судом за зґвалтування та вбивство британської студентки Мередіт Керчер в Перуджі в 2007 р. У скоєному тричі звинувачували місцевого жителя Руді Германа Геде, якому спочатку дали 30 років, а потім в результаті першої з двох апеляцій термін зрізали до 16. За те саме були засуджені італійський студент Раффаель Соллечіто і американська студентка Аманда Нокс. Соллечіто впаяли 25 років, Нокс — 26.Але в італійській системі правосуддя засуджених не вважають винними, поки не закінчений апеляційний процес. Через чотири роки їх взагалі визнали невинними через "хиткі докази". Верховний суд закрив справу, пославшись на "розумні сумніви". У вироку вказувалося, що наукові докази були "центральними" в справі, мали місце "кричущі порушення" і "злочинні недоліки в слідчій діяльності". Однак це було в 2015 р. А в 2011-му, коли розглядалася апеляція Нокс, американська публіка (і преса) обурювалися, зовсім як ми з вами, тому що монструозні ляпи в розслідуванні і абсурдність звинувачення проти Аманди були очевидні вже в ході першого процесу.

Отже, правда в справі Марківа не торжествує. За торжество справедливості нам намагаються всукати чисто політичний пінг-понг, який, до слова, зовсім не закінчено. Але зараз кулька виявилася на українській стороні, і цим необхідно скористатися. Виправдання Марківа створило відмінний інформаційний привід для звернення до найсправедливішого італійського суду з позовами проти італійських найманців, які воювали в Україні, — тих, чиї імена відомі. Звичайно, їх прикриють і врятують від покарання, однак стусан по іміджу Італії і представлення її в світових ЗМІ як однієї з країн, що дають притулок центрам вербування терористів, об'єктивно вигідні Україні. Вигідні хоча б тому, що вони погіршать позиції італійських адвокатів Путіна в ЄС і зміцнять позиції тих італійських політиків, які виступають як супротивники Путіна.

    Реклама на dsnews.ua