• USD 39.4
  • EUR 42.8
  • GBP 49.9
Спецпроєкти

Гонитва за привидом. Сі Цзіньпін використовує big data, щоб побудувати китайський соціалізм

XIX з'їзд Компартії Китаю стане самим неординарним і непередбачуваним з'їздом КПК за останні 40 років
Реклама на dsnews.ua

40 років тому, 12-18 серпня 1977 р. в Пекіні відбувся XI з'їзд КПК, який став, по суті, поворотним в історії Китаю.

Шлях, якого немає

З'їзд засудив діяльність "групи чотирьох" на чолі з Цзян Цин і оголосив про закінчення Культурної революції. Хоча засудження періоду правління Мао Цзедуна і Культурної революції не було, а "Прапор Мао Цзедуна" було оголошено "великим прапором КПК", на з'їзді відбулося малопомітне тоді, але принципово значуща подія: мало кому відомий за межами Китаю Ден Сяопін був обраний одним із трьох заступників Хуа Гофэна, який став Головою Політбюро. П'ять років потому, на XII з'їзді КПК, Ден Сяопін виступить з програмною промовою, позначивши принципово новий підхід до розвитку країни.

Заявивши про необхідність очищення від вад, що проявилися в роки правління Мао Цзедуна, Ден Сяопін одночасно розкритикував та пропозиції щодо реформування країни за західним зразком. Він запропонував якийсь проміжний шлях, теоретичну основу якого тільки належало розробити: "соціалізм з китайською специфікою", що поєднує догматику Леніна і Мао з ринковим прагматизмом. Цей дивний гібрид повинен був також враховувати національну і культурну специфіку Китаю і його стартові можливості - економічні, культурні та соціальні, не надто на той момент сприятливі.

40-річна модернізація за планом Ден Сяопіна поставила Китай в один ряд з США та ЄС в трійці провідних світових економік. Разом з тим рік від року Китай все відчутніше упирався в стелю розвитку, диктований внутрішніми протиріччями концепції Ден Сяопіна, виявилися нездоланними. Ніякої хоч скільки-небудь цілісної теорії китайського соціалізму немає й досі, через сорок років. Очевидно, що її і не може бути. План Дена був лише компромісом між бажанням китайської партноменклатури зберегти абсолютну владу, з одного боку, і жорстокою економічною реальністю - з іншого. Життя показала, що ніякого "третього шляху" немає - є лише відкладений, але все-таки неминучий вибір між догматикою Леніна і Мао і загальносвітовим трендом економічного розвитку.

За минулі 40 років простір компромісу між двома взаємовиключними підходами, закладеними в концепцію Дена, виявилося вичерпаним. І хоча XIX з'їзд КПК, намічений на осінь 2017 р. пройде у невпізнанно преобразившейся країні, зворотним боком успіхів стало безліч проблем. Китай підійшов до небезпечної межі, за якою його чекають економічний спад і соціальна дестабілізація. І оскільки китайське керівництво і сьогодні не готове зробити вибір, відстрочений Ден Сяопіном, то Генеральному секретарю ЦК КПК і Голови КНР Сі Цзіньпін належить знайти нові способи його відстрочити.

Проблеми і ризики сучасного Китаю

Реклама на dsnews.ua

У 2012 р., незадовго до XVIII з'їзду КПК, обрав Сі Цзіньпіна Генеральним секретарем ЦК КПК, у журналі "Сюэси шибао" - органі Центральної партшколи ЦК КПК, яка не тільки готує функціонерів вищого рангу, але є мозковим центром КПК, - з'явилася стаття заст. головного редактора Ден Юйвэня "Політичний спадок Ху - Веня" (мова йшла про Ху Цзіньтао і Вень Цзябао, які керували КНР у період 2002-2013 рр. - прим. авт.). Стаття була розтиражована впливовими китайськими виданнями. Головою ЦП ЦК КПК у той час був Сі Цзіньпін.

Автор дипломатично почав з перерахування успіхів 10-річного правління тандему Ху - Вень. У їх числі він назвав вихід Китаю на друге місце в світі за обсягом економіки (між ЄС і США); зростання середньодушового доходу більш ніж у 5,5 рази; зниження числа бідняків, що живуть менш ніж на $1 на день, до 120 млн осіб; перші кроки до відкритості політичної системи і створення прозорого уряду; міцне инкорпорирование Китаю в світову економіку, исключившее повернення до закритості і зростання його значимості в міжнародних справах; високий темп урбанізації. Віддавши належне успіхам, Ден Юйвэн перейшов до того , що тандем Ху - Вень зробити не зміг.

У цей список потрапили упорядкування економічної структури в масштабі країни; недостатній зростання внутрішнього споживання; перехід від економіки, заснованої на інвестиціях, експорті та необмеженій споживанні ресурсів до інноваційної моделі, націленої - знову-таки в першу чергу - на внутрішній ринок. Не вдалося "ефективно готувати та виховувати" широкий середній клас. Збереження жорсткого інституту прописки законсервувало розрив між містом і селом. Застаріла демографічна політика призвела до швидкого старіння населення і скорочення демографічних переваг Китаю. Зайве адміністрування освіти і науки вбило прагнення фахівців до інновацій і блокувало перехід до оцінки їхньої праці за ступенем ефективності. Забруднення навколишнього середовища стало повсюдним і критично високим. Не була створена система стабільних поставок енергоресурсів в масштабі країни.

Але економічні та інфраструктурні проблеми здаються дрібницею перед соціальними труднощами. На думку Ден Юйвэна, система суспільної моралі зазнала краху, стара ідеологія збанкрутувала, а нова система цінностей не була створена. Відсутність чіткої стратегії і глибокого розуміння світових процесів ведуть до пасивності у зовнішній політиці. Темпи демократизації не виправдовують надій громадян.

Але і цей вражаючий перелік далеко не повний, причому реальне положення справ мало змінилося за п'ять років, що минули після виходу статті. Масова корупція в поєднанні з деідеологізацією більшості функціонерів КПК, з світогляду яких зникло поняття соціалізму, знищує позитивний імідж китайської компартії. Міжкланова боротьба за владу отримала міцний пріоритет перед роботою в інтересах держави в цілому. Разложившаяся КПК втратила позиції ідеологічного лідера, перетворившись у групу населення, наділену особливими правами, приналежність до якої дає шанс отримати доступ до влади та до пов'язаних з владою привілеїв.

І якщо до обмежень політичних прав значна частина населення Китаю належить більш або менш байдуже, то економічні переваги, що даються членством в партії у поєднанні з корупцією в партійних рядах, викликають все більше роздратування широких мас. Невдоволення сягнуло критичної межі, а китайське населення зовсім не покірно, подібно російському. Як показує практика, воно не тільки здатне на масові протести, але в ході таких протестів швидко самоорганізується. А самоорганізація громадян, крім КПК і поза її контролю є найстрашнішим кошмаром китайських керівників. Причому якщо раніше КПК могла приводити в якості аргументів, що обґрунтовують її право на владу, відомий аскетизм партійного керівництва і його ідейну переконаність, то зараз її легітимність буквально повисає в повітрі. У відсутності виразної теорії "китайського соціалізму" їй нічим обґрунтувати свою особливу роль - а теорії немає і не передбачається. Необхідно терміново, у пожежному порядку, винаходити щось, здатне за таку теорію зійти.

Втім, навіть якщо КПК вирішить широко поділитися владою з рештою суспільства, це не вирішить проблему масової корупції серед державних чиновників. Тисячолітня традиція виділення їх в особливу соціальну касту породила терпимість до корупції з боку більшості населення, а те, що в Китаї іменують "гуаньси", що можна перевести як "зв'язки", "кумівство", "кругова порука", "блат", - словом, система надання неформальних взаємних послуг, - не несе в суспільній свідомості жодної негативної забарвлення, а навпаки, є найважливішим інструментом соціалізації у всіх без винятку верстви китайського суспільства і насамперед у бізнесі.

Ситуацію посилює і масове незадоволення громадян своїм економічним становищем. Розрив у доходах між нової партійної буржуазією і основною масою населення зростає непристойно швидко. Так, рівень життя більшості китайців теж істотно виріс. Але це зростання у всіх випадках був обумовлений значними особистими зусиллями. Ніхто нічого не отримав задарма, а досягнутий рівень добробуту виявився нижчим за очікування більшості громадян. Революції, як відомо, трапляються не тоді, коли все йде з рук геть погано, а коли життя стає краще, але хочеться, щоб поліпшення прискорилися.

Прямі репресії, навіть у тому випадку, якщо вони виявляться успішними і зіб'ють протестну хвилю, не призведуть до виходу із ситуації. У керівництві КПК усвідомлюють, що найстрашнішим для Китаю стало б скочування до політичної культури СРСР і сучасної Росії. Така небезпека реальна: сучасне китайське суспільство вже сьогодні балансує на межі відриву моральних бар'єрів від повсякденного життя і переходу в незворотний стан, коли більшість людей знають, чим відрізняється добро від зла, але не бачать проблеми у підтримці будь-якого зла, коли це їм вигідно. Таке суспільство принципово не реформована, як не реформуємо пекло. Перспектива опинитися на чолі пекла, не здатного до розвитку, а може лише нескінченно стагнувати, керівництво КПК зовсім не приваблює.

Іншими словами, перед КПК 2012 р. постало завдання "трьох стільців", настільки ж нереальна, як відома задача трьох тіл: зберегти своє панівне становище, знайти консенсус з більшістю населення і забезпечити подальший розвиток економіки, вичерпала можливості валового зростання.

Цікавою літературною алюзією на проблеми китайського суспільства стала трилогія Чи Цысиня "У пам'ять про минуле Землі", перша частина якої так і називається "Задача трьох тіл". Її вдумливе прочитання можна рекомендувати кожному, хто хоче зрозуміти, чим живе сучасний Китай.

Амбітний кар'єрист

Хоча формально лідер "п'ятого покоління китайських керівників" (перше покоління пов'язано з Мао Цзедуном, друге - з Ден Сяопіном, третє - з Цзян Цземінем, четверте - з Ху Цзіньтао) і відноситься до категорії "принців" - дітей і онуків вищих функціонерів КПК, його кар'єра характерна скоріше для "комсомольця", пробився наверх самостійно. З цієї причини Сі Цзіньпін - відмінна компромісна фігура, достатньою мірою прийнятна для обох ворогуючих кланів. Третій найвпливовіший клан КПК - "шанхайні", у даний час істотно ослаблений серією корупційних справ, що вдарили по його видатним представникам. Втім, і серед "шанхайців" є група підтримки Сі Цзіньпіна.

Взагалі-то, кланове поділ КПК - тема окрема і складна. В умовах однопартійної системи, керуючої величезної і дуже неоднорідною країною, виникнення партійних кланів було неминучим. Кланів багато. Вони формуються за ознакою спорідненості, "старожитності роду" - тобто наявності предків, що входили в "перше покоління" лідерів КПК, по відомчої приналежності, географічною ознакою і ряду інших факторів. Найчастіше клани перетинаються, і один і той ж людина належить одразу до кількох угруповань. Не вдаючись у подробиці, можна сказати, що по ряду причин Сі Цзіньпін більш або менш прийнятний для всіх впливових кланів КПК, як мінімум, не викликаючи відторгнення ні у одного з них. Така позиція унікальна і, безумовно, дає великі переваги.

Сі Цзіньпін 64 роки. Його батько, Сі Чжунсюнь (1913-2000) в 30-50-ті роки був найближчим соратником Мао Цзедуна, але в ході Культурної революції потрапив в опалу і був поміщений у в'язницю. Сі Цзіньпіна відправили на "трудове перевиховання" в село в провінції Шаньсі - одну з найбідніших в Китаї. Протягом майже семи років він виживав в абсолютно нелюдських умовах. Надалі цей етап біографії забезпечив йому імідж людини, яка не з чуток знає життя простого народу.

На початку 1974 р. Сі Цзіньпіну було дозволено повернутися додому, хоча його батько залишався в ув'язненні. Молодий Сі негайно вступив у КПК і вступив у престижний Університет Ціньхуа на хімічний факультет, який закінчив у 1979-м. На початку 2000-х, Сі закінчив і аспірантуру того ж університету, але вже за спеціальністю "марксистська теорія і ідейно-політичне виховання".

З початку 1980-х Сі Цзіньпін крок за кроком будує партійну кар'єру. До цього часу його батько реабілітований, звільнений і увійшов до оточення Ден Сяопіна. Сі Цзіньпіна беруть в канцелярію Центральної військової ради КНР під початок соратника батька, генерала Ген Бяо. Він одружується на дочці китайського посла у Великобританії Се Сяомін, але подружжя розходяться в життєвих планах: Сяомін емігрує, а Цзіньпін залишається в Китаї. Наступні три роки майбутній лідер КПК працює на посадах партсекретарів в повітових містах провінції Хебей, після чого отримує призначення в провінції Фуцзян, що межує через протоку з Тайванем. У 1987-му другий шлюб з Пен Ліюань відомої виконавиці народних пісень. Їх дочка Сі Минцзэ, 1992 р. н., в даний час навчається в Гарварді.

У 2000 р. Сі Цзіньпін стає губернатором Фуцзян, налагоджує контакти з Тайванем і приваблює звідти інвестиції. Це схвалюють в Пекіні, а на Тайвані і сьогодні сподіваються, що саме Сі Цзіньпін зуміє запустити процес безконфліктного об'єднання "двох Китаїв".

У 2002 р. Сі Цзіньпін стає партсекретарем провінції Чжецзян, де успішно бореться з корупцією. У березні 2007-го він призначений партсекретарем в Шанхай, через півроку його обирають в Політбюро. У ході підготовки Олімпіади 2008 р. Сі Цзіньпін курирує будівництво олімпійських об'єктів, успішно борючись з крадіжками і хабарництвом, що також зазначається у вищому керівництві КНР.

Що стосується політичних поглядів, то протягом перших п'яти років перебування у влади Сі Цзіньпін проявив себе як жорсткий лідер, схильний до закручування гайок, причому як у внутрішній, так і зовнішній політиці. Безсумнівно, він повною мірою усвідомлює і назрілу необхідність політичного реформування КПК.

Китайський Путін

Поза всяким сумнівом, з'їзд обере Сі Цзіньпіна на другий термін. За п'ять років першого терміну китайський лідер зміцнився у владі, уточнив список першочергових завдань, створив заділ для їх вирішення і може зараз приступати до остаточного втілення своїх задумів. Поточні позиції Сі Цзіньпіна в КПК настільки сильні, що він здатний комплектувати ЦК, Політбюро і Постійний комітет на власний розсуд, в той час як в 2012 р. їх склад був результатом складних міжкланових компромісів. Із семи членів постійного комітету п'ятеро, за винятком самого Сі Цзіньпіна і прем'єра Держради (глави китайського уряду) Лі Кецяна, повинні піти у відставку за віком. "Риночник" Лі Кецян, кілька стримував у минулу п'ятирічку "авторитариста" Сі Цзіньпіна, теж може покинути комітет і втратити свій пост. По тому, станеться це чи ні, можна буде судити про силу прийдешнього закручування гайок.

Але режим у будь-якому випадку буде посилений. Вже зараз концентрація влади в руках Сі Цзіньпіна безпрецедентна з часів Мао Цзедуна - і вона продовжує зростати.

Програмні установки XIX з'їзду будуть спрямовані на вирішення найбільш гострих проблем сучасного Китаю. Причому вже зараз в інформаційний простір КНР обережно вкидається посил про те, що, з урахуванням масштабів і складності цих проблем, п'ять років - достатній термін для їх вирішення і що з цієї причини термін перебування при владі п'ятого покоління китайських керівників повинен бути продовжений як мінімум ще на одну п'ятирічку. Важко сказати, чи піде Сі Цзіньпін на такий крок, заодно переступивши і через вікове обмеження - до 2022 р. йому буде вже 69 років. Але, у всякому разі, такий варіант дуже щільно опрацьовується ним і його оточенням. Зокрема, вже зараз поволі створюється ситуація "безальтернативності" Сі Цзіньпіна, з тим, щоб у 2022 р. шосте покоління китайських лідерів було просто не готове прийняти естафету влади. Загалом, вимальовується досить цікава паралель з Володимиром Путіним.

Еклектика "особливого китайського шляху"

Незважаючи на гучні заяви, ні про яку наукової теорії "специфічного китайського соціалізму" як і раніше немає й мови. Нову ідеологію ліплять із старих латок: аналіз виступів товариша Сі демонструє весь набір суперечностей, успадкований ще від Ден Сяопіна. З одного боку, голова КПК закликає партійців пристосовувати марксизм, в його нескінченно далекому від Маркса ленінсько-маоїстської розумінні, до капіталістичної за фактом економіці. З іншого - заявляє, що якщо марксизм перестане бути "фундаментальним принципом", то "партія втратить дух і мета" і "відійде в історію".

Втім, незважаючи на ці розбіжності, конструкція, яку Сі Цзіньпін представить з'їзду в якості нової ідеології, проглядається вже зараз.

В області економіки проголошена мета перетворення Китаю "світової фабрики" у світовий інноваційний центр з переорієнтацією на внутрішнє споживання і розширенням простору для приватного підприємництва. Реалізація цього концепту в рамках запропонованих ідеологем виглядає, щонайменше, спірно.

Ідеологічне реформування буде заснований на придушенні індивідуалістичних настроїв на користь служіння колективу і державі. Зміну пріоритетів стимулюють, граючи на ханьському націоналізмі й актуалізуючи постколоніальні образи, поєднуючи це з критикою західних цінностей і способу життя. Вже запущені кампанії, які пропагують чесне служіння, соціалістичну мораль і скромність запитів - вони адресовані в першу чергу рядовим партійцям. Під заборону потрапила будь-яка критика Мао Цзедуна, ідеалізований образ якого Сі Цзіньпін використовує, щоб обґрунтувати розширення власної влади (і знову цікава паралель з повзучої ресталинизацией Росії).

Посилена цензура в ЗМІ і соцмережах. Ще в січні 2015 р. міністр освіти КНР Юань Гуйжэнь заявив, що університети повинні обмежити використання підручників та першоджерел, що "пропагують західні цінності". Не підпадають під це визначення роботи Маркса і Енгельса? На цей рахунок чітких розпоряджень поки немає. Але загальна логіка заборони зовсім не виключає того, що в список небажаних книг потраплять і вони.

Треба сказати, що працює все це поки що вкрай кепсько, з мінімальним ефектом. Але у Голови Сі є ще один козир.

Нова людина для нового курсу

Логіка Сі Цзіньпіна проста: якщо існуючий людський матеріал не годиться для побудови "соціалізму з китайською специфікою" його слід переробити в більш підходящий. Завдання виглядає грандіозної і важкою, але ж немає таких фортець, які не взяли б більшовики. А голова Сі по своїй суті - справжній більшовик.

Синтез більшовизму з новітніми технологіями породив ідею "соціального кредиту", засновану на аналізі великих масивів даних. Проект вже реалізується: його опрацювання почалася ще при Ху Цзіньтао. За основу взята систему скорингу - оцінки платоспроможності позичальника, яка застосовується в США.

Після приходу до влади Сі Цзіньпіна Держрада КНР в 2014 р. прийняв рішення про введення соціального кредиту в масштабах усього Китаю До 2020 р. кожний житель країни буде відслідковуватися й оцінюватися в режимі реального часу. "Рейтинги довіри" прив'яжуть до внутрішніх паспортів і будуть публікувати в вільному доступі в централізованій базі даних в інтернеті. У пілотному режимі система вже працює приблизно в тридцяти містах. Найбільші успіхи досягнуті у місті Жунчэн провінції Шаньдун.

Всім громадянам при включенні в систему дається стартовий рейтинг 1000 балів. В залежності від їх поведінки рейтинг або зростає, або падає. Дані про життя громадянина надходять з муніципальних, комерційних, правоохоронних, судових органів, а в подальшому, можливо, і з камер стеження в єдиний інформаційний центр. Там вони обробляються за допомогою технології big data. У Жунчэне єдиний інформаційний центр аналізує 160 тис. параметрів з 142 установ. Громадянину, сообщившему про негідній поведінці сусіда чи колеги, покладається як мінімум п'ять балів.

Саме чудове, що детальних вказівок на всі випадки життя - що можна робити, а що не можна - система не передбачає. Мова йде про поведінкових паттернах, виведених на основі аналізу великої кількості даних. Прикинутися буде складно. Точніше, можливо, але при такій ступеня облуди маска швидко приросте до лиця.

Особа, чий рейтинг перевищує 1050 балів - зразковий громадянин, він маркується як ААА. Вище тисячі балів - АА. Від 900 до 1000 - B. Нижче 850 - неблагонадійний, з рейтингом C, без права роботи в державних і муніципальних структурах. Хочеш зберегти роботу? Веди себе добре, і твій рейтинг зросте. Нижче 600 балів - ізгой, категорія D. Таких не беруть майже нікуди, не дають кредити, не продають квитки на швидкісні потяги та літаки. Хочеш перестати бути ізгоєм? Веди себе добре, живи за законом, вчасно погашати кредити, плати податки, дотримуйся ПРАВИЛ дорожнього руху, не переступай моральних заборон, піклуйся про місто та колективі - і твоє життя налагодиться. Але пам'ятай: система бачить все. І, звичайно, частіше перевіряй свій рейтинг, щоб не випустити ситуацію з-під контролю.

Ринок мобільних додатків відкриває безмежні можливості для збору даних про всіх вчинках і навіть про невисловлених думках. Можна відстежити, де людина буває, з ким спілкується, що купує і який має реальний дохід, чим цікавиться, які пости пише в соціальних мережах, який контент йому по душі. Причому про стеження у звичайному розумінні цього процесу немає і мови. Всі дані узагальнюються без участі людини, всі окремі факти особистого життя залишаються недоступними стороннім людям, але підсумовуючи їх, система виводить загальний бал, від якого безпосередньо залежить ваше життя.

Такий цифровий ат може зламати навіть самого завзятого бунтаря. Втім, в китайському сегменті Мережі вже з'явилися рекомендації з підтримки високого рейтингу. Іншими словами, система оцінки неминуче буде мати точками уразливості, і найбільш наполегливі у своєму опорі елементи їх обов'язково відстежать. Але, зрозуміло, більшість громадян піддасться такій дресируванню.

Питання в іншому: чи зможуть навіть ці, майже ідеальні громадяни прокласти горезвісний і унікальний третій шлях? Адже це дуже непросто: знайти якийсь особливий, специфічно китайський соціалізм, блукаючи на дотик в темній кімнаті. Особливо тоді, коли його там взагалі немає.

Довідка

З'їзди КПК і їх значення

Відповідно до статуту КПК є її вищим керівним органом є Всекитайський з'їзд, що проводиться не рідше одного разу в п'ять років. На вимогу ЦК або не менш як третини провінційних партійних комітетів можливий позачерговий з'їзд. Делегати з'їзду обираються з членів первинних партійних організацій по системі чергуються виборів: нижчестоящі організації посилають делегата на щабель вище - і так аж до загальнонаціонального рівня. З 1956 р. з'їзди проходять у Пекіні, у палаці народних представників, і тривають п'ять-десять днів.

З'їзд КПК обирає Центральний комітет КПК і Центральної комісії КПК з перевірки дисципліни, має право вносити поправки в статут КПК і приймає рішення з найважливіших партійних справах.

Незважаючи на формальну багатопартійність, КПК - єдина правляча партія Китаю. Це положення закріплено в Конституції КНР. В останні десятиліття в процесі передачі влади в китайських верхах склався ряд традицій, ніде не прописаних формально, але гарантованих консенсусом впливових партійних кланів.

Генеральний секретар КПК обирається з'їздом на п'ять років і може бути обрано не більше ніж двічі - але якщо не відбувається нічого надзвичайного, то й не менше. Правда, десятирічний цикл змінюваності був остаточно відлагоджений тільки на Ху Цзіньтао, і говорити про традиції поки рано.

Генсек не є одноосібним диктатором. КПК винесла уроки з правління Мао Цзедуна і обмежила владу генсека колективною волею Постійного комітету Політбюро, який і приймає всі найважливіші стратегічні рішення. В різні роки в Постійний комітет входило від п'яти до дев'яти чоловік, в даний час їх сім. Механізм вироблення рішень всередині комітету не прописаний формально і закритий від сторонніх. Є підстави вважати, що він носить консенсусний характер. Генеральний секретар у складі Постійного комітету - лише перший серед рівних. Інших членів постійного комітету обирають 25 членів Політбюро, яких, у свою чергу, вибирають 200 членів ЦК партії.

Для значущих державних посад існує вікове обмеження: по досягненні 68 років функціонер повинен піти у відставку.

Генеральний секретар ЦК КПК, обраний з'їздом, автоматично обирається Всекитайськими зборами народних представників на посаду Голови КНР, тобто зосереджує в одних руках обидва вищі посади в Китаї: партійний і державний.

Крім обрання партійного керівництва з'їзди носять програмний характер, затверджуючи перелік найважливіших завдань на найближчі п'ять років.

    Реклама на dsnews.ua