Помилка президента. Чому Зеленський не став зустрічатися з українцями в Польщі
Незважаючи на те, що Володимир Зеленський охарактеризував свій візит в Республіку Польща, як "прорив у двосторонніх відносинах", такі висновки занадто оптимістичні і можуть бути виправдані, в найкращому випадку, тільки через рік.
Сторони домовилися відновити під патронатом президентів робочу групу "про обнулення взаємних претензій". Згідно із заявою Зеленського будуть створені спільні експедиції, які будуть займатися пошуком і перепохованням на батьківщині загиблих польських і українських воїнів та мирного населення.
Офіс президента вирішив зробити ставку на історичний дискурс між Києвом і Варшавою. І це є досить помилковою тактикою, враховуючи, що події, які сформували, за словами Зеленського, "взаємні претензії", відбулися в історичному вимірі не так давно, щоб без політичних і соціальних ризиків закривати на них очі.
Так що офіційна Варшава тепер буде очікувати від України швидких кроків, які стануть для поляків мірилом готовність Києва до конструктивного діалогу. Втім, контекст історичних питань та їх соціально-політичної складової не дозволяє прогнозувати ймовірність знаходження компромісів без втрати особи однієї із сторін для внутрішніх національно-патріотичних сил. В історичному контексті проблема виходить далеко за межі самого пошуку поховань і зачіпає питання пошуку відповідальних і винних. Так, польський історик Лукаш Адамський ще в 2017 р. заявив, що "напруженість навколо питання виникає з конфлікту національної пам'яті поляків та представників Західної України, зокрема, оцінок ОУН-УПА". Таким чином, вирішення питань, що зачіпають конфлікти національної пам'яті, має дуже низькі шанси на компроміс.
Останнє загострення двосторонніх відносинах відбулося якраз після невдалої спроби розблокування міністром культури Петром Глинським питання ексгумації поляків в Україні, який був заблокований секретарем Державної міжвідомчої комісії у справах пам'яті учасників антитерористичної операції, жертв війни і політичних репресій Святославом Шереметом та директором Інституту національної пам'яті Володимиром В'ятровичем. Варшава буде дотримуватися своєї традиційної політики з цього питання, а початок відповідного діалогу з боку Зеленського може бути розцінено Польщею як готовність до поступок, які будуть мати негативні наслідки для президента України.
Польща, як і Україна, має досить потужний національно-патріотичний рух, досить радикально і жорстко реагує на ідеологічні питання. Крім того, в Польщі існують кілька ультраправих організацій, які перебувають під впливом російських спецслужб, і використовуються для здійснення провокацій в якості своєрідного "стоп-крана" українсько-польських відносин.
Ситуація ускладнюється тим, що українська сторона обмежилася деклараціями і попередньо не погодила позиції з польським МЗС. В результаті кожен вкладав у слова Зеленського своє бачення подальшого розвитку подій. Таким чином, непорозуміння і неузгодженість позицій призведе до негативного, а не позитивного ефекту. Відсутність будь-яких документів, підписаних під час візиту, вже викликало негативну реакцію у польському зовнішньополітичному відомстві.
Створюється враження, що команда президента була не готова до формування порядку денного його візиту до Варшави. Замість візування конкретних документів прозвучали досить абстрактні заяви та сумнівні пропозиції, на зразок заклику інвестувати в Донбас. Незважаючи на продовження бойових дій в регіоні, інтенсивність яких не знижується, незважаючи на оголошене Офісом президента України перемир'я, заклик вкладати гроші в зону високого ризику військових дій і нестабільності виглядає спробою придумати щось "на ходу". Як результат, польські медіа і політикум стримано відреагували на такі заклики.
Очевидно, що Зеленський їхав у Варшаву з єдиною метою - підписання газової угоди, яка готувала і супроводжувала американська сторона з участю Польщі (аналіз його змісту не входить у завдання цього матеріалу). Крім того, Офіс президента розраховував на фото зустрічі з Дональдом Трампом, що дозволило б підвищити його внутрішньополітичні позиції і погасити хвилю звинувачень у погіршенні зовнішніх позицій України на міжнародній арені.
Інші питання, поставлені президентом, ймовірно, були невдалим експромтом української сторони.
Другою помилкою Зеленського у Варшаві стало ігнорування зустрічі з українською діаспорою. Дивний крок, враховуючи кількість проживаючих в Польщі українців, оцінюваний в 1,27 млн осіб. Він виглядає незрозумілим в контексті закликів президента до них повертатися додому. Ще в травні Зеленський закликав всіх українців, які народилися і живуть за кордоном, повертатися в Україну. "Всім, хто готовий будувати нову, успішну країну, я з радістю надам громадянство. Ви повинні їхати в Україну не в гості, а додому", - сказав президент. Але відмова від зустрічі з діаспорою йде врозріз з цією заявою.
У Польщі дуже обережні з висновками та очікуваннями щодо нового керівництва України. Звертає на себе увагу характеристика 100 днів президентства Зеленського, яка була дана польськими політиками та експертами під час його візиту до Варшави. Колишній посол Польщі в Україні Яцек Ключковський (2005-2010 рр..) назвав діяльність Зеленського символічною, зазначивши, що період перебування президента на посаді важко назвати періодом реального управління країною. Екс-посол Республіки Польща також був дуже обережний у коментарях програми боротьби з корупцією, а курси народних обранців від правлячої партії в Трускавці викликали, за його словами, ще більше жартів і сміху, ніж в Україні.
Стриманість проявилася і в позиції польського президента Анджея Дуди щодо вирішення проблеми двосторонніх дозволів для перевезення в Польщу або транзитом через Польщу в інші країни ЄС українських вантажів або вантажів українськими автомобілями. Незважаючи на заяви про важливість питання, він був переведений на рівень міжурядової комісії - у сферу компетенції міністра інфраструктури Польщі Анджея Адамчика і міністра внутрішніх справ Маріуша Камінського. Такий крок польської сторони ставить під сумнів швидкість вирішення цього питання.
Схоже, що Зеленському запропонували візит до Польщі як можливість потренуватися у сфері міжнародних відносин. Втім, сьогодні Варшава є одним з найбільш ефективних членів ЄС з точки зору економіки та політики. Останні 23 роки спостерігається стабільне зростання польської економіки, для якої навіть світова економічна криза 2007-2009 рр. виявився не страшний. Сьогодні Польща - це вже далеко не Польща зразка 1990-х. Наявність у країні українських гастарбайтерів, конфліктні періоди історії і загальна межа не дозволяють вважати Варшави "легким" партнером, до якого можна приїжджати з порядком денним в стилі фільму "Слуга народу". У цьому контексті візит до Польщі має стати сигналом президенту, що його команда поки що не справляється з організацією ефективних і "проривних" закордонних візитів.
