Потомакский фронт України. Навіщо Трампу знову нагадали про "чорної каси" Януковича

Черговий скандал навколо можливого вкрай специфічного компромату на вступаючого на посаду президента США Дональда Трампа, опублікованого BuzzFeed, на щастя відтіснив на периферію суспільної уваги розслідування Кеннета Вогела і Девіда Стерна, що вийшло на сайті Politico під назвою "Українські спроби саботажу проти Трампа не обійшлися без наслідків" .

В іншому випадку, скажімо - якби інформаційне затишшя, ця стаття могла б справити ефект вибуху бомби. Мова, по суті, йде про активну участь Києва, в особі українських політиків і дипломатів - у кампанії Хілларі Клінтон, у частині, як мінімум, вишукування даних, кинули тінь на Пола Манафорта, деякий час керував штабом Трампа. В Україні ця інформація є загальновідомою.

У той же час, як виявилося, що працювали над цією темою функціонери і контрактники штабу Демпартії піддавалися агресивного переслідуванню з боку осіб, асоційованих з російської лобістської та розвідувальною діяльністю у Вашингтоні - справа доходила до злому поштових скриньок, залякування і вандалізму. У цьому контексті цікавим видається, що Трамп вперто відмовчується у відповідь на питання, відбувався в ході виборчої кампанії обмін інформацією між його командою і російськими офіційними органами або іншими громадянами Росії. Майбутній президент всіляко веде розмову в бік від цієї теми, театрально обрушуючись на пресу.

Разом з тим, тема українського "участі" в кампанії Клінтон і тема російського участі в кампанії Трампа виразним чином пов'язані між собою - не без іронії, Вогел і Стерн створюють картину округу Колумбія, в якому за вплив на Овальний Офіс змагаються дві іноземні держави. При цьому цілком очевидно, що їх можливості непорівнянні - крім того, навряд чи хтось примушував Трампа розхвалювати Путіна або призначати Манафорта керівником своєї кампанії (і, як кажуть, він залишається неформальним радником).

Адже сьогодні цей консультант Януковича вдає з себе ображену невинність - мовляв, працював офіційно, і взагалі, рухав Україну на Захід. А "чорна каса" - так ідіть, доводьте.

Тут, звичайно, нічого не вдієш - сказавши "а", треба говорити і "б", але замість цього після несподіваної перемоги Трампа українською елітою був поспішно розпочато пошук виходів на Манафорта, і, таким чином, на його неофіційного клієнта, готується до переїзду в Білий Дім. Але, схоже, вражений Манафорт тепер відмовляється співпрацювати навіть з українськими реакціонерами, не кажучи вже про революціонерів.

Що ж, безсумнівно, такий рівень залученості України в вашингтонські політичні баталії не може не залишити сліду на відносинах з новою адміністрацією, яка знаходилася по той бік барикад (не під російськими прапорами чи?). Принаймні, як сьогодні, так і на кілька наступних місяців, насторожена прохолодність Білого Дому по відношенню до Києва була і є в такому разі цілком зрозумілою.

Але - не все так просто.

Законодавці від обох партій, а також ЗМІ (фактично, все, крім Fox і Breitbart) буквально підсмажують Трампа та його команду на повільному вогні у зв'язку з викриттями російського втручання у виборчу кампанію на його боці - відкрутитися їм вже не вдається. Доводиться весь час реагувати - причому питання українських інтриг був би піднятий на щит саме табором Трампа в разі перемоги Хілларі Клінтон.

Сьогодні - при всій нехай і неоднозначною демонстрації зовнішньополітичного могутності України, топчущей "картковий будиночок" інтриг американського істеблішменту на пару з Росією - це журналістське розслідування не здатне надати по-справжньому деструктивний вплив на (і без того) завислі в повітрі американо-українські відносини.

Правда, цікаво, що головна героїня матеріалу, американський політтехнолог з українськими корінням Олександра Халупа, яка працювала на штаб Хілларі Клінтон зазначила, що інформацією про зв'язки Манафорта і погрози, що надходили їй, так само як і фактами злому поштових скриньок - ділилася з правоохоронними і розвідувальними органами США. Мабуть, її свідчення використовувалися при підготовці недавніх колективних доповідей, з якими знайомі і Обама, і Трамп (помітно, що після цього ознайомлення майбутній президент трохи притих - а тепер йому доводиться отбояриваться від нового скандалу!). Саме ці моторошні (як для розслабленої ліберальної Америки) деталі, так виразно нагадують дії агентів фашистської Німеччини в іноземних державах, а зовсім не багатостраждальне "українське втручання", перетворюються на головний об'єкт уваги.

Зокрема й тому, що надто комфортно лягають у канву історії про те, як Кремль, пустився у всі тяжкі, допомагав Трампу стати президентом США - і сьогодні цей сюжет продовжує наповнюватися драматизмом, оскільки ведмежа вечірка в посудній лавці, ймовірно, ще дуже далека від завершення...

Про тих відносинах, які встановляться між новою владою у Вашингтоні і офіційним Києвом - сьогодні неможливо що-небудь стверджувати напевно. Спочатку, ті тіньові актори, які були (або залишаються) як-то пов'язані з кампанією Трампа або навіть "стояли за Трампом", найімовірніше, планували "угоду" між Трампом і Путіним за спиною України. У подібних обставинах поява гучних публікацій Віктора Пінчука і Генрі Кіссінджера являє локальний інтерес в якості можливого елемента здійснювалися аж до хвилі хак-скандалів і ймовірного зливу, опублікованого BuzzFeed - планів нової зовнішньої політики Білого Дому. В яких, не можна виключати, Дональду Трампу відводилася жалюгідна роль персонажа гри "Red Alert 2" президента Дугана, який перебував у владі псі-випромінювача, керованого демонічним радником російського диктатора "Юрієм".

За іронією долі, брудний зсув, накриває сьогодні берега Потомака - як не можна краще служить цілям вивільнення нового кабінету з небезпечних обіймів так обаявшего нью-йоркського ріелтора московського маніяка. Республіканська партія - з слабшанням харизми свого несподіваного лідера - все впевненіше встановлює над нею свій контроль.

У той же час українські власті почали співпрацювати з надзвичайно впливовою в консервативній (і не тільки) частини спектра лобістської компанією BGR, якою керують колишній голова Республіканського національного комітету і двічі губернатор Міссісіпі Хейлі Барбур і помічник адміністрацій Рейгана і Буша-старшого Ед Роджерс. Варто підкреслити, що під час попередньої виборчої кампанії Ед Роджерс очолював один з великих комітетів щодо організації фінансування кампанії Дональда Трампа.

Звідси можна зробити обережний висновок про те, що в майбутньому, після того, як проясняться всі суперечливі моменти, пов'язані з брутальним російським втручанням в американський виборчий процес - відносини між Україною та США вийдуть з нинішнього підвішеного стану. Але це буде коштувати чималих професійних зусиль і максимальної лояльності української політичної еліти до тим гравцям на Капітолійському пагорбі, які, скріпивши серце, роблять все можливе для прискореної адаптації Дональда Трампа до тих вимог, які невіддільні від посади президента США і лідера демократичного світу.