Спецназ РФ на Шпіцбергені. Готує Росія кримський сценарій для Норвегії
Спостерігаючи за тим, як Російська Федерація веде себе на міжнародній арені, часто виникає певне дежавю, адже у виборі підходів і методів руйнування існуючого світопорядку кремлівські вожді рідко демонструють дотепну винахідливість. Будучи вихідцями з радянських спецслужб, вони більше довіряють вже обкатані сценаріями, особливо тим, які довели свою ефективність в минулому. Тому інформація норвезького видання AldriMer про присутність російських спецназівців на архіпелазі Шпіцберген може комусь здатися перебільшенням і гонитвою за сенсацією. Але за цією сенсаційності і жовтизною проступають добре знайомі українцям обриси "російської весни", коли "зелені чоловічки" почали окупацію наших територій.
"Спільна територія"
Потрібно сказати, що Шпіцберген досить непогано підходить на роль "норвезького Криму". Хоча він є формально територією Норвегії, його міжнародно-правовий статус досить хиткий з точки зору варіантів тлумачення. Росія як країна - підписант Шпицбергенского трактату 1920 р. має право на рівноцінне використання природних ресурсів, а її громадянам не потрібні норвезькі візи для відвідування архіпелагу.
Хиткість такого становища була наочно продемонстрована в 2015 р., коли тодішній віце-прем'єр-міністр РФ Дмитро Рогозін відвідав Шпіцберген, перебуваючи під санкціями ЄС та Норвегії. Незважаючи на офіційне звернення Осло до російського посольства, що особам, які знаходяться під санкціями, в'їзд на архіпелаг заборонений, Рогозін взяв участь у відкритті арктичної станції "Північний полюс-2015", а потім відправився на сам полюс.
Взагалі відносини Росії і Норвегії в Баренцевому морі ось вже протягом чотирьох десятиліть є напруженими. Сторони ніяк не могли прийти до згоди щодо морського кордону між Шпіцбергеном та Землею Франца-Йосипа і періодично затримували сусідські суду у "своїх", як вони вважали, водах. Тільки у вересні 2010 р. між країнами був підписаний договір про розмежування морських просторів і співпрацю в Баренцевому морі та Північному Льодовитому океані.
Але, як ми знаємо, договір, який підписаний з Росією, не вартий паперу, на якому написаний. В останні роки Росія розгорнула активну військову діяльність в Арктиці і, зокрема, в регіоні Баренцева моря. На сусідній з Шпіцбергеном Землі Франца-Йосипа Росія розгорнула найбільшу в Арктичному регіоні військову базу "Нагурская", де, зокрема, дислокуються новітні системи ППО С-400.
Крім того, Росія посилює свої військові можливості і поблизу материкової Норвегії. В районі Печенги (селище в Мурманській обл.), від якої до норвезької межі фактично рукою подати, дислокована 200-а окрема мотострілецька бригада, яка, до речі, встигла відзначитися і на українському Донбасі. Регулярно на навколишніх полігонах проходять інтенсивні і досить широкомасштабні військові навчання, а громи гармат і рев танків і бойових машин добре чути на норвезькій стороні.
До останнього часу цей регіон вважався депресивним, адже після розпаду СРСР місцева військова інфраструктура приходила в занепад. Виправити ситуацію повинні були плани по створенню тут міжнародного морського порту Печенга з перспективою щорічної перевалки 36 млн т вантажів. Але в цьому році Радбез РФ визнав ці плани недоцільними - діючий порт потрібен Північному флоту російських ВМС, діяльність яких в регіоні буде розширюватися. А мілітаризація російської Арктики і, зокрема, Баренцева моря відповідно збільшуватиметься.
Тактика малих кроків
Останні вчення російських ВМС, які викликали бурхливу реакцію норвезьких журналістів, і є демонстрацією таких намірів. Тиждень тому корабельна угруповання російських ВМС у складі фрегата "Віце-адмірал Кулаков" і двох великих десантних кораблів "Кондопога" і "Олександр Отраківський" знаходилися недалеко від Шпіцбергена, де провела ракетно-артилерійські стрільби і відпрацювала питання радіоелектронної боротьби. Зазначені маневри стали першими, які проводилися на захід від Землі Франца-Йосипа, ближче до Шпицбергену, ніж коли-небудь раніше. Більш того, десантними кораблями були доставлені військові вантажі на маленький острівець Вікторія, який хоч і належить Росії, але знаходиться лише в 40 км від Шпіцбергена. Тут росіяни розгортають невеликий вертолітний аеродром, який потенційно можна використовувати для швидкого просування до норвезького архіпелагу.
Більше того, під час маневрів російські військові кораблі вперше вдалися до перевірки цивільного судноплавства в регіоні. Російський фрегат перевірив невелике вітрильне судно "Пангея", яке рухалося у напрямку Північного полюса з науковою метою. Перед цим дії по перевірці судів були відпрацьовані на російському транспортному кораблі "С. Кузнєцов", який був зупинений фрегатом "Віце-адмірал Кулаков".
Так що на морі росіяни активно використовують тактику малих кроків. З кожним разом вони все активніше "смикають тигра за вуса, спостерігаючи за реакцією як Норвегії, так і її союзників по НАТО. Це нагадує розвиток ситуації в Азовському морі, коли така ж тактика використовувалася для блокади українських морських портів, а зараз може перекинутися і на українську чорноморську зону. У ситуації з Норвегією важко сказати, чи адекватним відповіддю є посилення спостереження за районом Баренцева моря розвідувальної та патрульної авіацією країн - членів НАТО, які застосували не тільки традиційні літаки морської патрульної авіації, але і залучили літаки радіоелектронної розвідки RC-135W і відомий стратегічний розвідник U-2S.
На тлі всього вищеописаного інформація про те, що російські спецназівці побували на суверенної норвезької території, вже не виглядає такою фантастичною. Фактична відсутність контролю за кордонами на Шпіцбергені і його нечіткий правовий статус є гарним підставою для появи тут російських "зелених чоловічків". А розвідувальні літаки НАТО легко могли виявити в прибережних водах малу підводний човен типу "Піранья", яка призначена саме для підтримки дій російських спеціальних сил. На думку норвезьких експертів, головною метою росіян на архіпелазі може бути супутникова станція SvalSAT, а також підводний оптоволоконний кабель, яким Шпіцберген пов'язаний з материкової Норвегією.
Для ескалації все готово
Головним питанням, яке піднімають як норвезькі журналісти, так і експертне середовище, є відсутність публічної реакції керівництва Норвегії на ескалацію російської присутності в безпосередній близькості до її кордонів. Як на морі, так і на суші. Представники влади, зокрема норвезьких спеціальних служб, не спростовують такі побоювання, але обмежуються загальними фразами. Однак така політкоректність і зловживання питаннями політичної доцільності можуть зіграти з Норвегією злий жарт.
За оцінками Столі Ульриксена з Військово-морської школи Норвегії, Росія веде активне вивчення прибережних зон на півночі країни. Для цього широко використовуються різні гібридні кошти. Місцеві російські рибалки останнім часом масово отримують норвезькі ліцензії на рибальство і базування у норвезьких портах. Крім того, на норвезьких цивільних судах сьогодні працюють понад 1200 російських моряків. Це пояснюється кращими умовами для бізнесу, але має насторожувати. Якщо ж врахувати, що в прикордонних районах між Росією і Норвегією організовано вільний транскордонний рух, то можна стверджувати, що Північна Норвегія є відкритою книгою для російських спецслужб.
В цілому агресивність дій Росії в Арктиці мало чим відрізняється від її поведінки в Чорноморському регіоні. І тільки північноатлантичний статус Норвегії стримує російського ведмедя від посилення агресивних дій. Поки що. Але ж ми розуміємо, що практично всі передумови для ескалації росіянами вже створені. І в певний момент на Шпіцбергені можуть з'явитися, під хор міжнародної стурбованості, "зелені чоловічки".
У місцевих вугільних шахтах будуть знайдені якщо не танки, то протикорабельні ракетні комплекси, адже довгий час вуглевидобуток була основою економіки Шпіцбергена і існує дотепер. Це зброя вже традиційно потрапить в руки місцевих "шахтарів", які стануть виразниками інтересів новоявленого "російськомовного народу Шпіцбергена". А сюрреалізм подій буде доповнювати реальне донецьке походження місцевих шахтарів, адже вихідці з українського Донбасу колись дійсно становили більшу частину вахтовиків радянського тресту "Арктикуголь".
