Російська питання. Як "бронзова ніч" допомогла естонцям залишитися в Європі
На початку січня міністр юстиції Естонії Урмас Рейнсалу заявив про те, що меморіальний комплекс Маарьямяэ в пам'ять про загиблих за радянську владу в Естонії, розташований в Таллінні, необхідно частково знести. Пам'ятник занепав і може обвалитися, а на зміцнення комплексу потрібно близько мільйона євро. Частина естонських політиків виступила з ініціативою перетворити меморіал в пам'ятник жертвам комунізму. В об'єднанні "Російські співвітчизники Європи" (РВЄ) заявили, що естонська влада навмисно довели меморіал Маарьямяэ до катастрофічного стану, щоб знести під слушним приводом. І не викликати акцій протесту, як це було в квітні 2007-го, після демонтажу пам'ятника Визволителям Таллінна ("Бронзового солдата"). Як і в сусідній Латвії, Естонії досі не можуть порвати з радянським минулим.
Російська питання
Сьогодні в Естонії живе понад 1,3 млн осіб. Близько 25% з них називають себе росіянами. Естонія понад 200 років входила до складу Російської імперії, після розпаду якої проголосила незалежність. Але проіснувати вільної Естонії судилося лише два десятки років - країна була ласим шматком і для німців, і для Росії. За пактом Молотова - Ріббентропа країна увійшла в сферу інтересів СРСР, а в серпні 1940-го і зовсім була включена до складу Союзу. Велика частина істориків вважає ці процеси окупацією та анексією. Західні країни, включаючи США, довгі роки нагадували Москві про те, що не визнають анексію Естонії та інших країн Балтії. Всього за рік після анексії в основному за звинуваченнями в антирадянській діяльності в країні було заарештовано близько 7 тис. осіб, понад 1,5 тис. стратили. У червні 1941-го з Естонії вислали понад 10 тис. осіб - сьогодні 14 червня в країні іменується Днем жалоби. А незабаром Естонію окупувала нацистська Німеччина. В листопаді 1944 р. радянські війська відновили контроль над територією Естонії, і країна знову була включена до складу СРСР. Після цього почалися репресії: кількість постраждалих естонців, за різними оцінками, становила від 10 до 30 тис. чоловік. Всього ж за роки війни і становлення радянської влади Естонія втратила близько 200 тис. - п'яту частину населення.
Знову про незалежності в країні заговорили вже на заході СРСР. Правда, в Естонії відзначають: мова не про отримання незалежності, а про її відновлення. Так, 20 серпня 1991 р. була відновлена незалежність Естонської Республіки, проголошеної 24 лютого 1918 р. Між тим, як і з багатьма іншими пострадянськими країнами, Москва так просто відпускати Естонію не збиралася. Останні частини російської армії вивели з країни тільки в серпні 1994-го, більше 10 тис. колишніх військових воліли залишитися в Естонії.
У 1993-му громадянство отримали тільки ті естонці, які жили в країні до 1940 р. і їх нащадки. Іншим для отримання громадянства треба було здати іспит на знання естонської мови і конституції. Як і в Латвії, Естонії ввели поняття "негромадян". Володарі сірих паспортів не можуть голосувати на виборах до парламенту країни і Європарламент, бути обраними в муніципальні ради, а також створювати партії і складатися в них, однак можуть голосувати на місцевих виборах. Крім того, є ряд обмежень на роботу в силових структурах. Кількість "негромадян" в країні постійно знижується (за підсумками 2017-го їхня частка становить близько 6%). Однак "російське питання" зовсім не вирішене.
У 2007-му в Естонії розгорівся гучний скандал за час незалежності - наміри влади Таллінна перенести пам'ятник воїну-визволителю від німецько-фашистських загарбників ("Бронзовий солдат") та захоронення воїнів з центру міста на військове кладовище стали причиною не просто акцій протесту, але і кривавих сутичок. В результаті заворушень через перенесення пам'ятника постраждали кілька десятків осіб, один учасник акції протесту загинув. У Росії заговорили про те, що рішення естонської влади - наруга над пам'яттю визволителів. Рада Федерації РФ запропонував президенту Путіну розірвати дипломатичні відносини з Естонією, Держдума зажадала ввести економічні та політичні санкції.
У квітні минулого року колишній прем'єр-міністр Естонії Андрус Ансіп заявив: "У "бронзову ніч" багато місцевих росіяни усвідомили, що Естонія є незалежною... Побачивши все те, що відбулося в Криму і на сході України, слід сказати, що ми впоралися". Він зазначив, що напруженість навколо "Бронзового солдата" штучно нагніталася не один рік. "Ми вирішили усунути цю проблему до того, як нам це не під силу", - зазначив Ансіп, проводячи паралелі з подіями в Україні.
Тим не менш естонські політики зазначають: російськомовне населення країни сьогодні стоїть на інших позиціях, ніж населення, яке розмовляє на естонській мові. Вся справа в інформаційному середовищі. "Російські телеканали зі значною держпідтримкою роблять контент для аудиторії у 100 млн осіб, а вся естонська аудиторія - всього пара сотень тисяч. Ми розуміли з самого початку, що буде дуже складно", - заявив в минулому році міністр закордонних справ Естонії Свен Міксер. Приміром, у містечку Кохтла-Ярве на північному сході Естонії всього 10% жителів - естонці. Експерти навіть говорили, що містечко може стати другим Кримом. Так що в плані територіальних загроз в України та Естонії схожі проблеми.
У жовтні 2016-го в Естонії пройшла перша Балто-українська осіння школа ResilienceLeague 2016 - в рамках проекту представники України, Естонії, Латвії, Литви і Польщі вчилися протистояти російській пропаганді. В Естонію тоді приїхали представники міст Донбасу - Слов'янська, Краматорська та Покровська. А російські ЗМІ моментально назвали зустріч школою натовських політруків.
Естонія послідовно підтримує Україну, причому після початку збройного конфлікту на Донбасі ця підтримка лише посилюється. Так, тільки в минулому році на гуманітарну допомогу Україні було виділено 1,2 млн євро.
Середньовічне місто в сучасній обкладинці
Щорічно в Естонію приїжджає близько 4 млн туристів - в 2,5 рази більше, ніж населення країни. Близько 10% економіки країни так чи інакше пов'язане з туризмом. Найчастіше Естонію вибирають для відпочинку фіни, шведи і німці. Багато туристів з Росії та Латвії, з якими межує країна. Як повідомили "ДС" в Естонському раді з туризму, в минулому році Естонію відвідало близько 15 тис. туристів з України. Порівняно з 2006-м турпотік з нашої країни зріс на 19%.
В середньому українці проводять в країні два-три дні. Справедливості заради слід сказати, що іноземці з країн ЄС теж часто приїжджають в Естонію лише на вихідні - погуляти по місцевих пабах і зробити покупки, оскільки алкоголь і багато товари в Естонії дешевше, ніж в інших країнах Євросоюзу.
Самий відвідуваний місто країни - Таллінн. Майже 77% українських туристів вирушають саме в естонську столицю. Перша згадка про Таллінні відноситься до 1154 р. Сьогодні це сучасна столиця, зуміла зберегти дух старовини. Старе місто Таллінна - один з найбільш добре збережених ганзейських міських центрів у світі. У 1997 р. Старий Таллінн був включений в список світової спадщини ЮНЕСКО. У місті безліч парків і пляжів, адже Таллінн стоїть прямо на березі Балтійського моря.
Популярна також південно-східна частина країни, де розташовані природні парки і заповідники. Майже 50% Естонії зайнято лісами. Тут можна відправитися в похід по болотах за допомогою спеціальних болотоступов або на кар'єрне сафарі по місцях, де видобувають сланець. Є в Естонії та курортні регіони - Пярну, Хаапсалу, острови, де можна не тільки подихати свіжим повітрям, але і оздоровитися в санаторіях. До того ж в Естонії більше двох тисяч островів, і на деяких збереглися сліди вікінгів.
В Естонії можна знайти розваги на будь-який смак - від карбування монет в старому млині і димної бані до екскурсії по шахті-музею прогулянці по переверненому будинку. Тут катають на фінських санках і собачих упряжках, пригощають старообрядческими стравами з цибулею і запрошують на екскурсії в дивовижної краси замки і собори.
Український слід
Співпраці між українцями і естонцями в освітній сфері більше двохсот років - перші доповіді українських студентів з Тартуського університету датуються XVIII ст. Тарту - студентська столиця Естонії, кожен п'ятий житель тут - студент. Другий за чисельністю місто країни називають музейним, ганзейским і найстарішим містом Балтійських країн (перша згадка про нього датується 1030 р.). А ще в Тарту розташований Естонський університет природничих наук, заснований у 1632-му, Балтійський коледж оборони і кілька інших освітніх установ.
Багато естонські вузи сьогодні співпрацюють з українськими - так, налагоджені контакти між Тартуским і Львівським університетами, Талліннським технічним університетом та Київською політехнікою, Естонської школи дипломатії та Дипломатичної академії України, Талліннським і Київським педагогічними університетами.
Естонські вузи приймають українців - навчатися можна естонською та англійською, а дипломи визнаються у всій Європі. В Україні теж є квота для навчання студентів з Естонії, проте вона практично ніколи не заповнюється: з-за невеликих розмірів країни естонці часто розраховують працювати на міжнародні корпорації або за кордоном, а в цьому випадку знання англійської та диплом європейського зразка мають явну перевагу.
Всього в країні проживає близько 23 тис. українців. Це друга за чисельністю національна меншина в Естонії після росіян. У країні діють недільні українські школи, а також греко-католицька церква. Працює кілька організацій, які об'єднують українців. У листопаді 2017-го тут, приміром, відсвяткували 20-річчя товариства "Просвіта".
Естонців в Україні близько 3 тис. Значна частина з них проживала в Криму - у вересні 2011-го тут навіть відзначали 150-річчя естонців на півострові. До початку російської військової агресії, з 2002-го по 2014-й, в Олександрівській середній школі Криму вчитель з Естонії навчав рідної мови дітей естонського походження.
Досить активний культурний обмін між нашими країнами. У 2001-му в Тарту відкрили меморіальну дошку, присвячену Лесі Українці. У 2003-му Україна і Естонія спільно випустили поштову марку, присвячену дорозі "з варягів у греки". Естонські музиканти часті гості в Україні, а українські - в Естонії. Головним гостем днів опери 2014 р. на Сааремаа була Національна опера України, а в результаті благодійного проекту, проведеного за ініціативи Національної опери "Естонія", школі витончених мистецтв Слов'янська подарували концертний рояль.
Вкрай активно обидві країни співпрацюють на ґрунті кінематографії. У 2009 р. в Києві і Харкові відбувся естонський кінофестиваль "Эстфест", в ході якого українці могли побачити естонські художні та анімаційні фільми. У 2011-му фестиваль естонського кіно пройшов у Львові, естонські стрічки також увійшли в програму фестивалю документального кіно Docudays. У грудні минулого року в Києві пройшов Тиждень естонського кіно - її приурочили до святкування 100-річчя Естонської республіки.
Як Естонія повернула Україні меч вікінгів
В грудні 2015-го співробітники естонської митниці на прикордонному пункті Лухамаа оглядали вантажівка з російськими номерами. У машині шукали контрабандні сигарети і алкоголь, а знайшли іржавий меч.
Експертиза показала, що зброєю цілком могли володіти вікінги - воно створено майже тисячу років тому, в X-XI ст. Його вартість після реставрації може скласти близько 17 тис. євро. Найімовірніше, саме для продажу артефакт і намагалися провезти в ЄС.
Водій вантажівки походження меча пояснити не зміг, так що влада Естонії вирішили передати його Росії, звідки їхала вантажівка. Але український посол в Естонії Віктор Крижанівський попросив Таллінн не віддавати знахідку Росії - українські експерти припустили, що меч родом з України. У підсумку виявилося, що зброя дійсно було знайдено на Волині, а звідти вже потрапило в Росію. У травні 2016-го у Центрі української культури в Таллінні відбулася урочиста передача меча українській стороні. Меч у спеціальному холодильнику привезли до Києва: спершу знахідку відреставрують, а потім обіцяють виставити на загальний огляд. Правда, чиї музейні фонди поповняться цим експонатом, поки невідомо.
Читайте також:
