Новий радник з безпеки. Навіщо Трампу білий ірландський католик, який перейшов в мормони

Що ж, на цей раз Дональд Трамп перевершив самого себе - він не тільки номінував кандидатуру вже четвертого в своєму терміні радника з національної безпеки, але і зробив це менше ніж за тиждень, уникнувши що стала вже звичної формули розстановки "виконуючих обов'язки".

Хто він?

Безсумнівно, Роберту О Брайєну ще доведеться пройти затвердження Сенатом, оскільки це старший член кабінету, але після минулорічних виборів верхня палата залишилася в руках республіканців. Причому на даний момент переважна більшість консервативних сенаторів вірно президенту, так що із затвердженням його висуванця начебто не повинно виникнути проблем.

Крім того, над американською зовнішньою політикою, передусім на Близькому Сході, згустилися хмари (втім, невідомо, наскільки це хвилює самого американського лідера - якщо він чим і стурбований, то лише долею саудівських військових контрактів), та довго залишати країну без ключового чиновника у сфері оборони і безпеки явно недоречно. Не кажучи вже про зорі президентської виборчої кампанії, в контексті якої підступні демократи намагаються використовувати проти президента-республіканця найдрібніший його промах. Втім, навряд чи це хвилює електоральну базу самого Трампа - адже вона вірить кожному його слову.

Проте хто ж такий Роберт о'браєн, який приходить на зміну Джону Болтону? До недавнього часу це ім'я не було відоме широкій міжнародній громадськості, і елемент сюрпризу полягає, мабуть, в тому, що в черговий раз за бортом посади, відповідної в українських реаліях секретарю РНБО, залишилися традиційні здобувачі.

Правда, цілком можливо, що нинішній радник віце-президента з національної безпеки Кіт Келлог і спеціальний представник США по КНДР Стівен Бігун просто відмовилися від такого небезпечного пропозиції, а вже про молоді з дипломатичного істеблішменту і говорити нема чого, вона думає про свої перспективи. Однак багато що вказує на те, що Роберт о'брайен, у загальному і цілому, здатний, у разі затвердження, досить довго всидіти на своїй посаді. І ось чому.

По-перше, о'брайен - юрист, що передбачувано, і каліфорнієць, що важливо в рамках електоральної стратегії республіканців на майбутній рік: розрахунки штабістів показують, що, якщо консерватори не відвоюють кілька округів, або хоча б не втримають нинішні, президентська партія може втратити на цей раз і верхню палату.

Та й взагалі Білому дому треба якось налагоджувати відносини з найбагатшим штатом, об'єктивно перетворився на бастіон опозиції, причому до такої міри, що президент практично там не буває. А ті представники Каліфорнії, які працюють у його адміністрації, є в певному сенсі ідеологічними відщепенцями, малоздібними залучити в цьому штаті якісь голоси як для Трампа, так і для Республіканської партії. Тому якийсь розрахунок в такому призначенні не побачити не можна.

По-друге, Роберт о'брайен як політичної фігури виглядає скромніше нікуди. Це повна протилежність харизматичному радикалу Джону Болтону. Випускник юридичних факультетів Університету Каліфорнії і Берклі, свою дипломатичну кар'єру четвертий радник Трампа з національної безпеки почав в комісії по компенсаціях Радбезу ООН в Женеві. Там він займався питаннями відшкодування шкоди, зокрема, щодо Кувейту, який пережив напад Саддама Хусейна. Перебуваючи в резерві ЗС США як юрист, о'брайен отримав звання майора.

По-третє, малопомітний о'брайен володіє незвичайним дипломатичним досвідом - у другій адміністрації Джорджа Буша-молодшого він представляв США в апараті Генасамблеї ООН, головним чином з палестинського питання. Під кінець президентства Буша він очолював комітет партнерства між Держдепом і бізнесом у сфері реформи юстиції в Афганістані. Подібні структури різного роду, які вимагали координації ряду американських відомств, іноземних партнерів, Білого Дому і Держдепартаменту, о'брайен курирував як при Буші, так і при Обамі, що дозволяє ідентифікувати його як позапартійного професіонала в сфері міжнародного права.

Далі, у першій половині нашого десятиліття Роберт о'брайен виявився залучений в політико-партійну діяльність на республіканській боці американського ідеологічного спектру. І якщо б Мітту Ромні вдалося перемогти Барака Обаму, то о'брайен зайняв би посаду заступника держсекретаря по роботі з міжнародними організаціями (коли-то цей пост займав Джон Болтон), а якщо б п'ятьма роками пізніше президентом США став губернатор Вісконсіна Скотт Уокер, то саме о'брайен і став би (тадам!) радником з національної безпеки. Але не склалося.

Все це час, треба розуміти, Роберт о'брайен практикував як юрист. Він вів відомі справи від імені різних держав і корпорацій, а в якості спостерігача на президентських виборах 14-го року познайомився і з Україною, оскільки входив до делегації Міжнародного республіканського інституту.

Після приходу до влади Дональда Трампа кандидатура о'браєна серйозно розглядалася на посаду міністра флоту - мабуть, тому що він є автором небанальною книги під назвою "Поки Америка спала: відновлюючи американське лідерство у кризовому світі". У травні минулого року президент Трамп призначив о'браєна спеціальним посланником США з питань заручників (і в цій місії він виявився ефективним, можливо, тому що десять років тому вів процеси, пов'язані з Гуантанамо), а півроку тому присвоїв йому ранг посла. Тепер Роберт о'брайен - призначений радник президента США з національної безпеки.

Чому він?

Тому що, якщо дивитися з системи координат Трампа, о'брайен ніколи не займав повністю штатних посад в Держдепі, Пентагоні або спецслужбах. Повноцінним дипломатом, так чи інакше, цього каліфорнійського юриста з ухилом в правозахисну діяльність і політичну есеїстику зробив сам Дональд Трамп, а це обставина для нього цінне.

Крмое того, о'брайен - білий ірландський католик, який перейшов в мормонську церкву, що (по суті, третій рекорд Трампа) робить його самим високопоставленим мормоном не тільки в цьому уряді США, але й історично були міністри, але радник з національної безпеки стоїть вище міністрів).

Це і укол в бік сенатора Мітта Ромні - з одного боку, навряд чи він проголосує проти одновірця, та ще такого з усіх боків позитивного, а з іншого боку, мовляв, бачите, які у нас є мормони, абсолютно не опозиційні! Тонко, що й казати, - хоча, за великим рахунком релігійність членів адміністрації мало хвилює Трампа, в тому випадку, звичайно, якщо вони не мусульмани.

Плюс, принаймні деякий час, такий новий радник не буде заважати держсекретареві Майку Помпео царювати у зовнішній політиці США. Та перечити президенту теж навряд чи стане. О'брайен явно не тієї породи, а специфіка його минулої діяльності не свідчить про симпатії до глобалізму: він концентрувався на питаннях, прямо залучають американські інтереси. При цьому - в гуманітарній площині, що повинно сподобатися ліберальним республіканцям і правим демократам. А залученість в свій час о'браєна в палестинське питання може бути кивком у бік Ізраїлю (який переживає непростий післявиборчий період) і правого сіоністського лобі в США, вірно служить інтересам ізраїлю біньяміна Нетаніягу, який, схоже, зможе утримати за собою прем'єрську посаду як мінімум на якийсь час.

Нарешті, притому що новопризначений радник ніяк не може симпатизувати Ірану, він буде дотримуватися специфічної лінії президента (віддаючи сцену Помпео).

Що стосується Росії, то в миролюбство по відношенню до Володимира Путіна Роберт о'брайен не помічений, і підозрювати його в цьому поки що безпідставно. Інша справа, що він навряд чи буде задавати тон в плануванні американської політики. Стосовно ж України, думається, що і четвертий призначений Трампом радник з національної безпеки спочатку нейтрально-позитивний щодо нашої країни і кола цікавих Києву проблем. Варто, мабуть, очікувати досить швидкого візиту в Україну, особливо в світлі недавніх ревізій і хитань у сфері військово-технічної допомоги.

Як мінімум це призначення можна розглядати як ідеологічно "чисте". Можна припустити, що своєю обережністю воно здивувало і парламентаріїв від обох партій і недружні по відношенню до президента засоби масової інформації - вкусити тут не за що. При всьому тому у о'браєна немає жодних політичних амбіцій - на відміну від Помпео, який, незважаючи на всю його складність, може наступним пізнати гнів президента - має ж хтось відповісти за постійні зовнішньополітичні провали.

А свої ідеї, якщо вони у нього є новий радник цілком може також тихо втілювати в тіні великих дипломатичних заходів. Календарно кажучи, важко собі уявити, щоб Трампа примудрився звільнити і о'браєна до перевиборів. Тим більше що расслабившийся Джон Болтон, як свідчить явно контрольована витік з якоїсь недавньої приватної зустрічі, піддав всю зовнішню політику Трампа, у своєму стилі, нищівній критиці. Так що О Брайєну доведеться хоч якось, але доводити правоту свого боса по всіх актуальних політичних дискусіях.

Від яких, втім, посол о'брайен буде явно триматися подалі. Принаймні, перший час.