Чому чехи й угорці забули про радянську окупацію
Цього можна було очікувати з двох причин. Перша - суто раціональна, пов'язана з економічними зацікавленнями політичних еліт. Друга має більш складне і не до кінця усвідомлене історичне підґрунтя.
З економічним аспектом все, загалом, зрозуміло. Окрім загальновідомого остраху перед санкціями, які по слабких економіках "молоших" членів ЄС б'ють сильніше, ніж по сильних економіках країн "старої Європи", варто пам'ятати, що Чехія, Словаччина і Угорщина - такі самі пострадянські країни, як Україна. Ну, гаразд, не зовсім такі самі. Але за деякими показниками не дуже відрізняються. Наприклад, якщо час від часу мережу струшують підозри, що "на зарплаті в Газпрома" сидить канцлер Німеччини, то уявіть собі, наскільки дешевше Газпрому обійшлись би еліти колишніх соціалістичних країн. Те, що ці країни приєдналися до ЄС ще не означає, що вони звільнилися від корупції, яка вживлювалася і роз'їдала їх протягом півстоліття тільки соціалістичного буття. А до того ці країни були провінціями імперії - тобто також осередками корупції. Корупція - зовсім не той історичний багаж, який легко загубити в дорозі.
Інше питання - чому цю політику проковтують - тобто мовчазно схвалюють - не тільки еліти політичні і економічні, в яких є очевидна зацікавленість. Чому мовчить інтелігенція, наприклад? Де духовні нащадки Гавела? Кінець кінцем, ці країни свого часу також сильно потерпіли від "братської допомоги" СРСР під час власних "національних весен". Чим вони так відрізняються, наприклад, від Польщі, в якої, здавалося б, такий самий тяжкий пострадянський спадок?
Різниця очевидна - навіть у дзеркалі відносно недавньої історії. Очевидна різниця між тим, як задалася Німеччині Чехія без єдиного пострілу і тим, як захлиналася кров'ю Польща, чинячи безнадійний опір. Є різниця між Польщею, яка була поділена між Німеччиною і СРСР, і Угорщиною, яка виступила на боці Німеччини в надії відхопити собі частину східноєвропейського пирога. Німці після другої світової дотепер носяться з почуттям історичної провини - а чи хтось чув про покаянні настрої в угорців? А між іншим, на Західній Україні, де у Другу світову стояли угорські частини, дотепер старі згадують мадярів з більшим жахом, ніж німців.
Придушення повстань у соціалістичних Угорщині та Чехословаччині, судячи з усього, стало не стільки уроками для цих країн, скільки травмами. Адже ці повстання захлинулися, і коштували - принаймні, Угорщині, - немалої крові. І їм тоді ані Європа, ані цілий світ не кинулися на допомогу - всі обмежилися "глибоким занепокоєнням" і під сурдинку нагадали один одному про наявність в СРСР ядерної зброї при очевидній нестачі здорового глузду. То чому тепер ці свого часу покинуті напризволяще країни мають чинити інакше щодо України?
Можна шукати пояснення готовності підтримувати новітній російський тоталітаризм у "стокгольмському синдромі". Або у тому, що Чехія, приміром, ніколи і не була повноцінним суб'єктом міжнародної політики, ніколи - від гуситський війн - не виборювала своєї свободи у тяжких боях. Вона, зазвичай, виявлялася об'єктом домовленостей. Навіть якщо ціною цих домовленостей мала стати втрата суверенітету. Або у тому, що Угорщина - свідомо чи напівсвідомо - черговий раз розраховує на великий розподіл чужих територій, з якого вона зможе підібрати свої крихти у вигляді Закарпаття.
Навряд чи Чехія та Угорщина зможуть переважити політику гігантів ЄС щодо санкцій проти Росії. Швидше за все, вони своїми виступами намагаються примусити своїх партнерів по ЄС до компенсацій. Навряд чи вони розуміють, в який саме спосіб їх цього разу використовує Росія - яка також навряд чи має ілюзії щодо ваги слова Чехії у спільному хорі ЄС. Але вона свідома того, як це може відбитися на ставленні, приміром, до етнічних угорців та чехів, які мешкають на Західній Україні. І за малу мзду Кремль отримує не тільки кричущий дисонанс у злагодженому консенсусному хорі ЄС, але й зриму перспективу отримати цікаву картинку вияснення міжетнічних стосунків на Закарпатті, яка дасть зрозуміти якщо не світу, то хоча б власному телеглядачеві, що Україна - це таки failed state, який тріщить по всіх швах.
