Государство

Навіщо Путін грається у миротворця

Цинічний заклик Путіна до «ДНР» та «ЛНР» відкрити коридор для виходу оточених сил АТО під Іловайськом може стати одним з найболючіших ударів по Заходу

Своєю єзуїтською ініціативою президент РФ одним махом нівелював всі "глибокі стурбування" ЄС, США та НАТО з приводу вчорашнього відкритого захоплення російськими військами Новоазовська. Поява такої заяви Кремля свідчить про те, що Путін чудово розуміє неготовність Заходу надати реальну військову допомогу Україні. А якщо так, то чому б не продовжити наступ на сусіда, прикрившись для цього показовою "турботою" про життя рядових солдат.

Чергова гучна заява господаря Росії знову вийшла пізно вночі, тобто орієнтована вона в першу чергу на керівництво США, де в цей час тривав робочий день. Відтак і розцінювати її можна виключно як ще одну цинічну провокацію Москви, адресовану, головним чином, на Захід. І це цілком логічно, адже саме від реакції ЄС, США та НАТО багато в чому залежить те, наскільки далеко може зайти Росія в своїй військовій агресії щодо України.

Вчорашній день показав, що поки західні партнери Києва не готові надавати нам зброю чи іншу військову допомогу. Заява Петра Порошенка про те, що досягнуті якісь домовленості (з ким?) про постачання в Україну сучасних зразків озброєнь (яких?), звичайно, вселяє оптимізм. Але, за останніми даними, російські військові вже готуються до наступу на Маріуполь, а наші військові жаліються на брак навіть звичайних РПГ.
 
Хоча, очевидно, що рано чи пізно ЄС, США та НАТО таки доведеться реагувати, зокрема і на пряме звернення українського МЗС з проханням надати військову допомогу. Адже досвід політики "умиротворення", яка провалилася в середині минулого століття щодо гітлерівської Німеччини, тільки доводить, що запізніла реакція на дії агресора приводить до більших втрат та видатків. Крім того, західна преса дедалі активніше тисне на керівництво Євросоюзу і США з тим, щоб змусити його до більш рішучих дій на українському фронті. А в цьому випадку Захід вже не зможе обмежитися "глибоким стурбуванням", оскільки місцева преса найчастіше лише ретранслює те, що думають виборці. А до їх думок в ЄС і США дуже уважно прислухаються.

Однак, команда Путіна сподівається, що реальна допомога Україні прийде нескоро. Відтак, в Кремлі впевнені, що у них достатньо часу, щоб здійснити заповітну мету – пробити сухопутний коридор до Криму. Що ж стосується безпосередньо ініціативи по звільненню оточених під Іловайськом сил АТО, то тут Москва переслідує одразу кілька цілей. Зокрема, розглядається варіант, при якому Київ прийме пропозицію, припинить вогонь і дасть команду оточеним скласти зброю. Путін готовий почекати день-два, давши їх керівництву АТО та оточеним на роздуми. І якщо його план спрацює, то Путін зможе оголосити себе переможцем і миротворцем. Якщо ж ні, то Кремль наростить свою військову присутність в цьому районі, піде в наступ і спробує захопити якомога більше полонених з числа оточених українських солдат. Адже полонені – це дуже вагомий аргумент як в торгах з Києвом, так і у внутрішній пропаганді в Росії.

У першому випадку керівництво РФ сподівається, що якщо під їх контролем буде кілька тисяч наших полонених, то воно зможе більш активно тиснути на Київ, вимагаючи певних поступок, наприклад, чергового перемир"я. Тобто, полонені потрібні для того, аби продовжити шантажувати Банкову та посилити позиції фейкової "Новоросії". Адже формально саме бойовики цього квазіутворення будуть рапортувати про захоплених бійців АТО та диктувати умови їх звільнення.

Крім того, отримавши сотні чи тисячі заручників з числа українських військових, Путін зможе повністю перекрити інформаційний шум, який в останні дні піднімають матері російських військових, які загинули, потрапили в полон чи тільки відправлені на війну з Україною. Невдоволення рідних російських солдатів набирає серйозних обертів і це може стати масштабною проблемою для влади. Таким чином, Кремль сподівається невдовзі перекрити тему полонених десантників пропагандою про велику кількість полонених бійців АТО. Відтак, солдатські матері відійдуть на другий план і про них в Росії всі забудуть.

Єдине, що може зірвати всі ці плани влади Росії – це ще більш активні дії наших військових по звільненню Донбасу. Керівництво країни і збройних сил повинне усвідомити, що навіть найменший відступ недопустимий. Відтак, потрібно посилювати наші підрозділи і новими бійцями, і озброєнням, і важкою технікою. Крім того, буде не зайвим оголосити загальну мобілізацію в населених пунктах, які знаходяться в зоні ризику подальшого просування російської армії. Кожне місто чи село має перетворитися на "Сталінград" для російських окупантів.