Володимир Огризко: В разі успішного закінчення АТО з Росією можуть бути тільки одні переговори - про компенсації завданих нам збитків
Вчора пізно вночі прес-служба Кремля несподівано оприлюднила звернення Владіміра Путіна з черговим закликом про "необхідність мирного врегулювання конфлікту на Донбасі". Зважаючи на час виходу цієї промови, є очевидним те, що вона була адресована керівництву США, де в цей час ще тривав робочий день. Отже, російський президент поспішав дати своєму основному геополітичному конкуренту певний сигнал. Який саме – про це "ДС" розпитала у колишнього міністра закордонних справ України Володимира Огризка.
- Чому Владімір Путін так поспішав з оприлюдненням свого звернення до "сторін конфлікту на Донбасі"?
- Тому що російський президент чудово розуміє, що, надавши терористам на Донбасі ракетно-зенітні установки "Бук", з якого ті збили пасажирський літак, він перейшов червону межу. І реакція на подальше вдавання Москви, що вона, мовляв, не має ніякого відношення до війни в Україні, буде виключно негативною і дуже гострою. Крім того, Захід почав більш активно тиснути на Кремль, про що свідчать заяви керівництва Великобританії, Нідерландів, США, Австралії тощо. Також, вже завтра відбудеться засідання міністрів закордонних справ ЄС, результат якого також може стати малоприємним для влади Росії.
Путін поспішав, тому що хотів бодай вербально дати сигнал, що він підтримує якнайшвидше розслідування катастрофи Боінга і нібито засуджує те, що відбулося. Хоча, якщо уважно проаналізувати текст звернення, то ми побачимо там закамуфльовані заклики сісти за стіл переговорів з терористами, яких він називає "представниками Донбасу". Не відомо, правда, хто його чи терористів, уповноважував виступати від імені Донбасу. В цілому ж, виступ Путіна, що очевидно, є спробою відвести від Росії нові санкцій.
- Якщо Росія в першу чергу зверталась до США, то чи означає це, що останні каральні санкції, які застосував до Москви Вашингтон, є аж настільки дієвими?
- А вони ще, по-суті, не застосовані, оскільки тільки недавно були прийняті, а процедура введення їх в дію – це справа не одного дня. Але, якщо врахувати, що без ноу-хау в галузі нафто і газовидобування, які постачають в Росію американські компанії, без відповідних поставок готового науково-технічного обладнання, не кажучи вже про військово-технічну співпрацю, Росія, безумовно відчує ці обмеження дуже швидко і дуже болісно. Крім того, в Москві чудово розуміють, що від США великою мірою залежить, наскільки плідною в найближчий час буде економічна співпраця Росії та ЄС. Адже, очевидно, що після жахливого злочину з боку Росії і підтримуваних нею терористів в небі над Донбасом, європейським партнерам буде важко утриматись від конкретних дій на заміну численним, але малоефективним "занепокоєнням".
- Однак, Путін досі наполягає на тому, щоб у переговорах по врегулюванню ситуації на Донбасі брали участь терористи. Хоча категорично проти цього виступають США. Де можна прокласти межу компромісу, яка б влаштувала і Москву, і Вашингтон, і Київ?
- Такої межі не може вже бути в принципі. Всі зрозуміли, що саме Росія представляє терористів, а самі вони не є самодостатньою силою. І як би Путін, Лавров та вся їхня пропагандистська машина не намагалася переконати світ в іншому, це вже не вдасться. Адже, не треба бути великим розвідником, щоб прийти до висновку, що "Бук" не можна купити в магазині, і, тим більше, безперешкодно, без відома Росії, завести його через кордон в Україну. Відтак, стає очевидним, що це російська техніка.
Крім того, наші спеціалісти надали десятки підтверджень цій версії, є вони і в зовнішньої розвідки США. Тому, спроби Путіна звести все до формату "це ваші внутрішні проблеми, а ми ні до чого не причетні", - безперспективні.
- Цих очевидних фактів достатньо, щоб змусити Росію сісти за стіл переговорів без терористів?
- Фактів достатньо. Питання лише в тому, чи Росія взагалі захоче сідати за стіл переговорів. Бо для команди Путіна факти – поняття теоретичне. Крім того, потрібно зважати на те, що в разі успішного завершення АТО найближчим часом, а останні успіхи наших військових вказують на те, що це цілком реально, такі переговори не будуть потрібні взагалі. І якщо Києву і Москві і потрібно буде про щось вести діалог, то він матиме принципово іншу тему: або відшкодування завданих діями Росії збитків, зокрема і при анексії Криму, або про вироблення міжнародно-правових механізмів стягнення з Москви цієї шкоди. Хоча, ми розуміємо, що просто так Росія не погодиться компенсувати завданої нею шкоди. Тоді залишається єдиний шлях – міжнародні суди.
