Мир

Чому новий президент Єврокомісії не любить Новоросію

Жана-Клод Юнкер ніколи не числився в друзях Росії

Призначення Жана-Клода Юнкера на пост президента Єврокомісії стало "добре спланованою новиною", проте надіятись на радикальні зміни політики ЄС стосовно України, на жаль, не доводиться. Про це пише Тарас Паньо на espreso.tv.

Колишній прем'єр-міністр Люксембургу був впевнений що займе цю посаду - і публічно демонстрував цю впевненість ще на початку червня. Цю впевненість не могла похитнути навіть позиція Великої Британії - прем'єр-міністр якої, за даними німецьких ЗМІ, попередив канцлера Німеччини Ангелу Меркель, що призначення Юнкера може "дестабілізувати" британський уряд і змусити його провести референдум щодо відмови від членства в ЄС.

У світлі висловлювань нового глави Форін офісу - затятого євроскептика Філіпа Хамонда - подібна теза виглядає вже не кинутою спересердя погрозою, а реалістичним прогнозом. Два політики, котрі отримали високі посади фактично в один день, не виключено, можуть стати причиною розлучення Об'єднаного Королівства та ЄС - при тому розлучення не зовсім мирного.

Врешті, амбіція британців у даному випадку - це радше їхня приватна проблема. Правоцентристська Європейська народна партія, що висунула Юнкера на пост голови Єврокомісії, чесно виграла більшість місць в Європарламенті на виборах у травні, і зуміла узгодити кандидата з Прогресивним альянсом соціалістів і демократів - другою за розміром групою в ЄП. Тому новий президент ЄК може собі дозволити порадити своїм опонентам "не шантажувати Євросоюз".

Новий президент ЄК - "людина з минулим", значний шматок життя якого було покладено на створення ЄС в його теперішньому вигляді. Досить сказати, що Юнкер був одним із авторів та ідеологів Маастрихтського договору, засадничої угоди про утворення ЄС. І головні небезпеки для ЄС він бачить не в геополітичних бурях чи "відродженні Росії", а в економічній слабкості ЄС. Власне, і на посаду він йде з колосальним, майже півтрильярдним планом стимуляції європейської економіки.

Жана-Клод Юнкер ніколи не числився в друзях Росії. "Практикуючий інтегратор", він має ідіосинкразію до різноманітних сепаратистських рухів. Сила парламентської фракції, від якої він прийшов до влади, багато у чому залежить від польських консерваторів. Юнкер не на словах, а на ділі буде забезпечувати енергонезалежність Європи - в першу чергу, від російського газу. І все це - добрі новини для України.

З іншого боку, жертвувати економічними інтересами, ростом та процвітанням справи всього свого життя заради якоїсь східно-європейської держави і захисту її територіальної цілісності він, здається, не буде. І це для нас погана новина.

Ймовірно, що політика підтримки норм міжнародного права - на словах, і політика захисту власних економічних інтересів - на ділі, так добре апробована ЄС стосовно України впродовж останнього часу, буде продовжена. Економічна інтеграція, яка дає чималі переваги обом сторонам, ймовірно, також триватиме і навіть розширюватиметься. Зі всім решту українцям доведеться впоратись самотужки.