Ганна Улюра

На цю книжку чекали. За останні роки у Артема Чеха сталося три цікавезні книжки. Потужна "Точка нуль" — есеїстика про фронт. Вдумливий "Район Д" — батьківський дім, з якого все життя втікаєш. Яскравий прорив у "Хто ти такий?" — історії дорослішання, де герой дуже сподівається не успадкувати те, що бачить в тих, хто його виховує. Оспівані Черкаси, які ще довго сучукрліт бачитиме лише очима Чеха. Артем Чех — сильний прозаїк, його робота привертає увагу, а відтак його книжки — очікувані новинки. І чомусь на часі забулося, наскільки Артем Чех — автор іронічний, ба зло-дотепний навіть. Ну бо новий роман Чеха — вестерн часів Громадянської війни в США… Що?!

Тридцять два – ой який непростий і сам собою вік, а тим більше за такої, даруйте, кризи середнього віку, що випала на долю нашої країни. Чим би ту, що святкує свої тридцять два, нині потішити? Як би так одночасно привітати, вшанувати і освідчитися – таку молоду і таку уже зболілу? Придивилася до своїх книжкових поличок і зрозуміла, що такий подарунок сучукрліт уже підготував, залишилося його тільки запакувати красиво. Існує бодай одна добра книжка, де місцем дії є одна з областей України, і то не "туристичні путівники" під виглядом романів і збірників малої прози, а власне повноцінне художнє освідчення в любові. Най та любов часом і вибішує обох – того, хто любить, ту, кого люблять. Подумала і зібрала ці книжки в одному місці: читаймо в славу іменинниці і з любові до неї

Шведські академіки оголосили ім’я Нобелівського лауреата з літератури 2021 року. Ним став Абдулразак Ґурна, танзанійський письменник, що пише англійською і живе в Британії

1 жовтня – Міжнародний день людей похилого віку. До свята ми прочитали українські книжки, де героями є літні люди, а написали їхні історії люди молоді

У Чернівцях київський театр показав виставу за п'єсою харківського письменника про окуповані території Луганщини. Театр каже: саме я спроможний зшити країну по живому. Ми дослухаємося

Поет, радіо-журналіст, есеїст, дисидент, прозаїк Померанцев – про "свободу горла", безсмертя і акустичні драми у воєнних репортажах

Говорять "книжки про Чорнобиль" і мають на увазі насамперед свідчення та документальну прозу. Але за тридцять п'ять років і художніх книжок про Чорнобиль написано чимало – в Україні і поза нею

Літературний 2020 рік був непростим. От дивина, можна подумати, що хоч для когось цей рік був простим. Але література – так уже повелося – в соціальних кризах тільки розквітає, включається в проблему, кричить криком, ладнає альтернативні реальності для втеч і роздумів.

2020-й багатий на несподіванки сумнівної якості. Не знаю, як ви, а я уже очікувала в цьогорічних лауреатах Нобелівської премії з літератури чергового Вершника Апокаліпсису і остаточного повідомлення, що цей світ уже не врятувати. Зрештою, в списках букмекерів таки в перших рядках був Харукі Муракамі (який на цю роль прекрасно надається). Мої есхатологічні сподівання розвіяли нагло. Нобелівську премію цього року отримала американка Луїз Ґлік. Кінець світу відклали. Либонь, і 2020-го є місце для помірковано добрих новин