Блокада і нафта. Як війна з Іраном вплине на валютні доходи Росії

28 лютого Корпус вартових ісламської революції (КВІР) фактично оголосив радіоблокаду Ормузької протоки. Що це таке? Корпус почав транслювати повідомлення на міжнародному морському каналі VHF Channel 16 (156.8 MHz), що "прохід через протоку заборонено". Важливо розуміти, що це не класична блокада у юридичному та військовому сенсі. Адже класична блокада передбачає мінування фарватеру, фізичне перекриття кораблями, формальне оголошення через Міжнародну морську організацію (IMO). Натомість Іран застосував так звану VHF-блокаду, що можна віднести до правової "сірої зони". По суті це радіокоманда, яка безпосередньо не перекриває шлях фізично, але автоматично робить прохід незастрахованим, бо страховики Lloyd’s of London і UK P&I Club визнають маршрут як "war risk zone". А без страхування танкер вартістю $80–120 млн і вантажем до $200 млн не може здійснювати рейс.

Це вже має практичні наслідки.Японські судноплавні компанії Nippon Yusen (NYK Line), Mitsui O.S.K. Lines і Kawasaki Kisen Kaisha (K Line) наказали танкерам чекати поза протокою. За даними системи AIS (Automatic Identification System), танкери LNG Bonito LNG, Al Ghariya і кілька VLCC класу (Very Large Crude Carrier) розвернулися біля входу в протоку з боку Оманської затоки. Погляньте на на скрін мапи: трикутники — танкери, що рухаються, кружечки — танкери, що стоять.

Чому Ормузька протока така критична для світу і чому її легко заблокувати? Це вузький морський коридор між Іраном і Оманом, що з’єднує Перську затоку з Індійським океаном. Ширина протоки — 33 км. Але! Ширина власне судноплавного коридору лише 3 км (!!!) в кожному напрямку. Й через це вузьке місце проходить близько 20–21 млн барелів нафти на добу, приблизно 20% світового споживання.

Через Ормуз проходить майже весь експорт Катару LNG (а це 77 млн т на рік). Багато країн критично залежні від цього маршруту: Саудівська Аравія (експорт з Ras Tanura); Ірак (Basra Oil Terminal); Кувейт; ОАЕ (порт Fujairah частково обходить протоку); Катар й власне сам Іран.

Головні покупці — Китай (понад 11 млн барелів на день імпорту), Індія (5 млн барелів), Японія і Південна Корея.

Навіть часткове порушення руху викликає глобальний шок.

Важливо, що удари були завдані у суботу, коли біржі ICE (Лондон) і NYMEX (Нью-Йорк) закриті. Це означає, що повний ціновий ефект буде видно лише після відкриття торгів.

Ключове питання для України — тривалість кризи. Розглянемо три сценарії розвитку подій.

1. Коротка криза (найкращий для України). Політичні обриси швидкого рішення тут нам байдужі (умови з поточним керівництвом, реставрація монархії, демократичний транзит). Ціна Brent короткостроково зростає до $80, а Urals піднімається до десь $65. Отже, загальний дохід РФ від нафтоекспорту такий: 4,7 млн бар./добу × 65 $/бар. = $305 млн/добу. У такому додатковий дохід становитиме приблизно $23 млн/добу, тобто близько $160 млн за тиждень. Це не критична сума для фінансування війни. А після деескалації ціни можуть повернутися до $70 Brent, як це вже було влітку минулого року. Постріляли — розійшлися.
2. Тривала криза, але без масштабного руйнування нафтової інфраструктури. Попри перший шок режим ІРІ залишається й переходить до спротиву. Сторони обмінюються ударами по військовій інфраструктурі, не чіпаючи енергетичну. США намагаються організувати конвої для безпечного руху танкерів, але вони постійно атакуються дронами та ракетами. Страхування танкерів та фрахт дуже сильно зростають. ОПЕК+ вдається до частково ефективних заходів (консультації вже почалися, обговорюється збільшення видобутку на 411 тис. бар./добу або більше) з нарощування видобутку в країнах, далеких від конфлікту. Голоси за зняття санкцій з РФ посилюються, але помірно. Фактично тільки Угорщина та Словаччина активно це підгримують — проте Єврокомісії вдається тримати свій курс. Зараз Іран експортує приблизно 1,5 млн бар. нафти на день. З них 90% — до Китаю. Тож, якщо його поставки припиняються, то РФ може зайняти більшу частку цього сегменту. В таких умовах Brent може стабілізуватися на рівні $90, а Urals — піднятися до $80. І в цьому випадку Росія додатково отримує $94 млн на день, тобто $660 млн на тиждень. Дисконт Urals до Brent може скоротитися з нинішніх ~$13 до $5 або навіть нижче.
3. Масштабна ескалація і фактичне перекриття протоки (найгірший сценарій для України). Сторони (не в останню чергу задля пошуку "срібної кулі" та красивих кадрів) масово атакують енергетичні об’єкти один одного: свердловини, нафтосховища, НПЗ, нафтоналивні термінали в портах, танкери. Перші ж дні війни показали що стан ПВО монархій Затоки не зможе нейтралізувати ефект від таких руйнівних дій. Танкерний рух в регіоні практично зупинено. Конвої американських суден не можуть врятувати ситуацію. Після потенційної загибелі десятків моряків на судна просто неможливо знайти екіпажі. Втрата поставок до 15–20 млн бар./добу лише незначно компенсується ОПЕК. Brent може зрости до $110–120 за барель, а Urals — продаватися за $100–110. І в такому сценарії додатковий дохід РФ може сягнути $235 млн/добу, або $1,6 млрд на тиждень.

Додамо до цього, що вже з'являються чутки та реальна інформація про розширення зацікавленості нейтральних країн у російській нафті (Японія, Південна Корея, Пакістан, Таїланд, Індонезія, Сінгапур). Всі рухи Індії щодо відмови від російської нафти зупинено.

У Європі через зростання цін на паливо за скасування санкцій рішуче виступає весь пропутінський правий інтернаціонал. Крім власне Орбана та Фіцо, з різкими заявами, законопроектами та мітингами виходять АфД в Німеччині, "Конфедерація" в Польщі, Національне об’єднання у Франції, "Ліга" в Італії та інші. 

У підсумку для України критично важливо, щоб війна з Іраном була короткою і не призвела до довготривалого дефіциту нафти, надприбутків РФ та кризи санкційної коаліції. Адже визначальний вплив на російський бюджет матиме лише довготривале здорожчання нафти, а не ціновий сплеск на кілька днів.