Ранні роки та освіта
Костянтин Петрович Бондаренко (псевдонім – Кость Бондаренко) народився у 1969 році у селищі Погребище Вінницької області.
Коли Бондаренкові було лише 8 місяців, батьки, які працювали викладачами, переїхали до Казахстану. В Україну вони повернулися, коли Костянтину було вісім років.
Бондаренко закінчив середню школу із золотою медаллю. У 1986 році отримав Республіканську літературну премію імені Павла Тичини "Сонячні кларнети" за поетичний переклад "Слова про похід Ігорів" українською мовою.
У 1986 році Бондаренко вступив на історичний факультет Чернівецького державного університету імені Ю.Федьковича, але вже після першого курсу його призвали до Радянської армії. Служив він у стратегічній авіації, у Туркестанському військовому окрузі. Демобілізувався у 1989 році.
Навчання продовжив на історичному факультеті Львівського державного університету імені Івана Франка, який закінчив у 1994 році за спеціальністю "історія міжнародних відносин". Навчався Бондаренко на одному курсі з Андрієм Парубієм.
Парубій є моїм однокурсником і тому я не буду про нього говорити просто з етичних міркувань. У найсвітлішого князя Горчакова і в Пушкіна те ж були ті ж вчителі, вони вчилися в одному класі, але були зовсім різними людьми з різними поглядами.
У 1997 році захистив кандидатську дисертацію на тему "Діяльність Організації українських націоналістів напередодні та під час Другої світової війни (1938—1945): військовий та політичний аспекти".
Це була перша дисертація з історії ОУН за часів незалежної України, яка, до речі, стосувалася не стільки бандерівців, яких я там показував у досить негативному ключі, як мельниковського руху, саме тих, хто справді називав себе Організацією українських націоналістів.
Суспільна діяльність
Після демобілізації, наприкінці 80-х років, Бондаренко вступив до лав Народного Руху України, також був членом Української Гельсінської Спілки та співголовою Спілки української молоді Буковини. Брав активну участь у студентському русі – в Українському студентському союзі.
Під час навчання у Львівському університеті працював в архівах Львова, Києва, Мінська, Москви та Варшави, вивчаючи діяльність націоналістичних організацій у 20-40-х роках XX століття, співпрацював зі Львівським відділенням Інституту української археографії та джерелознавства імені М. Грушевського НАН України.
Після закінчення університету викладав у Львівському політехнічному інституті.
Бондаренко тривалий час займався журналістикою. У 2002-2003 роках був автором та ведучим програми на "Громадському Радіо". Якийсь час він керував відділом політики львівської газети "Поступ", а у 2008 очолив редакцію газети "Лівий берег", але через два роки вийшов зі складу її акціонерів.
Також як журналіст співпрацював із газетами "Дзеркало тижня", "Факти", "Київський телеграф", інтернет-виданнями "Українська правда", "Обозреватель", "Полеміка" та ін. Бондаренко опублікував сотні статей у періодиці, є автором 7 монографій, понад 50 наукових праць.
Крім того, Бондаренко писав книжки. Популярність отримав у 2000 році, видавши книгу про президента Леоніда Кучму та його оточення під назвою "Атланти та каріатиди з-під "даху" президента".
Я досі вважаю, що Кучма був найвидатнішим президентом України. Більше, ніж зробив Кучма, ніхто не зробив. Кучма фактично побудував цю державу, яка сьогодні так чи інакше є продовженням держави Кучми з усіма недоліками: з олігархічним ладом, з корупцією, з усім іншим, але все це було збудовано Кучмою.
Згодом написав ще кілька книг: "Система БЮТ або Блок Ющенка-Тимошенко" (2004), "Леонід Кучма: портрет на тлі епохи" (2007), "Профільні українці" (т.1) (2007), "Леонід Кучма" (2009), "Історія у профіль" (2012).
Політична діяльність
У 1998 році Бондаренко розпочав співпрацю з Народно-демократичною партією, до 1999 року очолював аналітичний відділ Львівської обласної організації НДП.
Після парламентських виборів 1998 року Бондаренко взяв участь у створенні Центру політичних досліджень "Нова хвиля".
Одразу ж після виборів. Ми сіли думати з Маркіяном Іващишиним та Тарасом Стецьківим, що робити далі та вирішили створити центр політичних досліджень "Нова Хвиля". Маркіян та Тарас благословили цю ідею і цей центр практично існував майже чотири роки.
У 1999 році перейшов із НДП до партії "Реформи та порядок". До 2001 року очолював аналітичний відділ Львівської обласної організації ПРП, а у 2002 році залишив партію.
У 2002 році Бондаренко консультував блок Віктора Ющенка "Наша Україна". Також цього року став директором центру досліджень суспільних процесів "Експерт".
Під час президентських виборів у 2004 році Бондаренко, за його словами, співпрацював із донецькими, "але не з Януковичем". Однак у ЗМІ висловлювалися припущення, що на той час він співпрацював з Едуардом Прутником та Зіновієм Куликом (до його раптової смерті у травні 2004 року), які були відповідно радником і помічником прем'єр-міністра Віктора Януковича.
Також у 2004 році Бондаренко спільно із російським політтехнологом Станіславом Бєлковським створили Інститут національної стратегії, який Бондаренко очолював до серпня 2005 року.
Під час парламентської кампанії 2006 року співпрацював із Володимиром Литвином, був головним політтехнологом його блоку "Ми", а у 2008 році був політконсультантом Арсенія Яценюка.
Також із середини 2000 років Бондаренко очолював Київський інститут проблем управління ім. Горшеніна. У 2010 році пішов з цієї посади, тому що вирішив зайнятися політикою.
У травні 2010 року Бондаренко став заступником голови партії "Сильна Україна" Сергія Тігіпка. Проте на цій посаді надовго не затримався – пішов уже у вересні 2011 року. Свій вихід Бондаренко пояснював незгодою з рішенням Тігіпка щодо об'єднання "Сильної України" з Партією регіонів.
Це була спроба сходити у політику. Я давно знайомий із Сергієм Тігіпком. І тому коли він мені запропонував стати заступником голови цієї партії, думав майже три місяці. До речі, найбільше проти цього виступала моя дружина. Я довго думав, Тігіпко привозив мені один документ за іншим, в результаті я пішов у політику. Сказати, жалкую я чи ні… Це досвід. Принаймні я знаю, що тепер навряд чи братиму участь у якомусь іншому політичному проєкті. Це потрібно було для того, щоби побачити функціонування апарату партії зсередини.
У березні 2011 року Бондаренко створив та очолив "Інститут української політики". У 2015 році вийшов із числа співзасновників організації.
З 2011 року і досі Бондаренко є головою фонду "Українська політика".
Також у різні роки він входив до громадських рад за президента, спікера Верховної Ради, Міністерства закордонних справ України.
Скандали
У 1989 році Бондаренка заарештували за участь у несанкціонованому мітингу. Його арешт став причиною першого в СРСР студентського страйку. Страйк був ініційований комсомольською організацією та керівництвом Чернівецького університету. Тривав він три дні, після чого рішення про арешт Бондаренка та інших активістів було скасовано.
Бондаренка неодноразово звинувачували у тому, що він завищує рейтинги політиків та партій. Так, у 2012 році Бондаренко заявляв, що, за його даними, на окрузі №221 у Києві переможе "регіонал" Василь Горбаль, однак насправді переміг Леонід Ємець, а Горбаль посів 4-е місце. Під час президентської кампанії 2019 року фонд Бондаренка "Українська політика" у своїх дослідженнях показував, що Олександр Вілкул обганяє Юрія Бойка, а Олег Ляшко нібито посідає третє місце (9,3%) після Петра Порошенка (10,4%) та Юлії Тимошенко (12,8%). Проте за результатами виборів Ляшко посів лише 7-е місце з 5,48%, а Вілкул – 8-е місце з 4,15%, тоді як Бойко – 4 місце (11,68%).
Під час Революції Гідності Бондаренко консультував політиків з оточення Віктора Януковича.
Я не консультував президента, я більше працював із політиками, які формували якісь групи впливу в оточенні президента. Я не працював з однією певною групою. Але всі ці групи були з того боку барикад. Я був все-таки ближче до сторони тих, хто програв.
Також після Революції Гідності Бондаренко працював з "Опоблоком" та колишніми "регіоналами", зокрема Наталією Королевською, Сергієм Льовочкіним.
У 2021 році Бондаренко співпрацював із проросійським блогером Анатолієм Шарієм, записавши низку відео для його Youtube-каналу.
Сім'я
Про особисте життя Бондаренка практично нічого не відомо. За даними ЗМІ він одружений і має трьох дітей.
Бондаренко у соцмережах
Сторінка Бондаренка у Facebook
Сайт аналітичного центру Бондаренка Фонд "Українська політика"
