• USD 26.7
  • EUR 31.4
  • GBP 36.9
Спецпроєкти

Союз Росії і Білорусі. Чим він загрожує економіці України

Путін і Лукашенко узгодили 28 програм з економічної інтеграції в рамках Союзної держави двох країн. Тобто торгівлею між Мінськом і Києвом будуть керувати з Москви

Олександр Лукашенко і Володимир Путін
Олександр Лукашенко і Володимир Путін / Getty Images
Реклама на dsnews.ua

(Не) дружнє поглинання

Президент Росії Володимир Путін продовжує методично дотискати вважючого себе президентом Білорусі Олександра Лукашенка в сторону злиття двох країн. Після зустрічі в Москві увечері 9 вересня Путін заявив, що узгоджені всі 28 програм з економічної інтеграції в рамках Союзної держави (т. зв. «Дорожніх карт»), в тому числі про інтеграцію валютних і платіжних систем, єдиної макроекономічної та грошово-кредитній політиці і єдиному ринку нафти, нафтопродуктів і газу.

Наскільки реальні ці домовленості, покаже тільки час, — Олександр Лукашенко вже чверть століття вміло гальмує інтеграційні устремління Росії. Однак Кремль наполягає, так що конкретики домовленостям вже 10 вересня повинні були надати члени урядів і експерти двох країн. Олександр Лукашенко, що незаконно знаходиться на чолі Білорусі, каже, що після цього інтеграційні програми Союзної держави будуть остаточно схвалені на засіданні Вищої державної ради Союзної держави в листопаді.

Самі ці 28 «дорожніх карт» по інтеграції поки опубліковані в гранично стислому вигляді, так що судити про їхній зміст можна швидше за непрямими даними. Однак зрозуміло, що після їх підписання Білорусь втратить значну частину свого економічного суверенітету — рішення з управління значущими галузями білоруської економіки будуть прийматися в Москві.

Можна навіть сказати, що РФ «купує» РБ — кожен візит Лукашенка до Путіна супроводжується фінансовими впливами Кремля. Нинішній візит принесе начальнику Білорусі $640 млн російських грошей. Але насправді найсильніша економічна підтримка Мінська буде зроблена через енергоносії. Ціна газу в Європі б'є історичні рекорди. Вона вже перевищила $700 за тис. куб. м і зупинятися не збирається, адже попереду опалювальний сезон, а «Газпром» припинив поставки в європейські сховища і демонстративно відмовляється нарощувати транзит через Україну. При цьому зараз ціна на російський газ для Мінська зафіксована на рівні $128,5 за тисячу "кубів", в тому числі на наступний рік. Різниця між цими двома величинами і становить вартість російської підтримки білоруської економіки.

Як інтеграція вплине на Україну

Те, що економічні інтереси України постраждають через втрату Білоруссю економічного суверенітету, сумніватися не доводиться. Ми спробували подивитися, які саме напрями співпраці під загрозою або де виникнуть загрози для української економіки.

Реклама на dsnews.ua

Перше, що перейде в Білорусі під московське управління, — це транзит. Росіяни і не приховують, що збираються взяти під контроль білоруський відрізок газопроводу «Ямал — Європа». Справді Лукашенко занадто часто шантажував їх обмеженням або припиненням газового транзиту в ЄС. Повний російський контроль над трубою «Ямал — Європа» буде означати, що «Газпрому» ще простіше відмовитися від українського шляху транзиту газу.

Схожа ситуація і з транзитом нафти. З початку цього року російські нафтові компанії сильно скоротили поставки нафти на білоруські НПЗ — Путін теж вміє грати в шантаж. Тому Білорусь почала шукати нафту у незалежних постачальників. І якраз 9 вересня, коли Лукашенко вже летів до Москви, стався цікавий казус. А саме: «Белнефтехим» призупинив прокачування російської нафти по трубопроводу «Дружба» в напрямку Словаччини та Угорщини. Про це заявив офіційний представник російської «Транснафти» Ігор Дьомін. За його словами, «до 13 вересня "Белнефтехим" зупинив прокачку по магістральному нафтопроводу "Дружба" в напрямі на Будковіце і Фенешлітке». Нагадаємо, що з даного трубопроводу російська нафта поставляється на білоруські нафтопереробні заводи, а також транспортується через Білорусь, Польщу і Україну в Європу. Офіційної реакції від білоруської компанії не було, але поінформовані джерела вже повідомили, що ситуація пов'язана з прийомом Білоруссю партії нафтової сировини трубопроводом "Одеса-Броди" з України. (Судячи з усього, мова йде про нафту з Азербайджану — танкер з нею прибув до Одеси за два дні до того).

У березні поточного року прокачування нафти по південній гілці «Дружби» через Білорусь і Україну також призупиняли на чотири дні через поставки на Мозирський НПЗ азербайджанської нафти. Нафтопровід «Дружба» в Білорусі розділяється на дві гілки — північну і південну. За першою, від Мозиря до Бреста, нафта йде до Польщі, а потім до Німеччини. Південною гілкою вона прокачується по території України, Польщі, Чехії, Словаччини та Угорщини.

Зрозуміло, що після переходу «Дружби» під російський контроль такі ситуації стануть неможливі, а Україна втратить заробіток на транзиті нафти до Білорусі.

Але ще гірше буде, коли білоруські НПЗ перейдуть під повне російське управління. Це буде означати, що Москва в будь-який момент зможе створити в Україні керовану кризу, припинивши поставки моторного палива з території Білорусі. Україна це, звичайно, переживе, але ж чинників кризи може бути кілька.

Удар по конкурентоспроможності

Союзна програма №15: формування об'єднаного ринку газу. "Сторони домовилися про координацію дій в частині формування цін на російський газ для білоруської сторони на 2022 р., а також розробці принципів функціонування та регулювання об'єднаного ринку газу Союзної держави (до липня 2022 р.)". Зараз, як ми вже сказали, Білорусь купує у Росії газ по $128,5 за тис. куб. м, що в рази дешевше, ніж його вартість в Європі (навіть по трубопровідним контрактами). А після створення єдиного ринку газу Мінськ буде його отримувати за внутрішньоросійськими цінами — по $80 за тисячу кубів. Білорусь споживає 20 млрд куб м газу в рік.

Місяць тому ми вже писали, що це означає: білоруські виробники з енергоємними виробництвами будуть тиснути українських. Навіть при нинішніх цінах на газ для Білорусі українські компанії в серпні платили за газ в 4,5 рази більше, а у вересні — в 5,2 рази більше, ніж їх білоруські колеги. А далі цей розрив ще більше катастрофічно виросте. Про яку конкуренцію можна говорити в таких умовах?

Чи буде удар по торгівлі

Поки точно можна сказати, що офіційний Мінськ збереже суверенітет в сфері зовнішньої торгівлі. Тобто білоруські товари продовжать надходити в Україну, а українські — в Білорусь. Але ось як довго ця складова білоруської незалежності збережеться — невідомо.

«Зараз Росія точно не стане позбавляти Білорусь самостійності у зовнішній торгівлі з Україною. Просто тому, що тут профіцит на користь Білорусі, вона добре заробляє на поставках в Україну, це важлива складова доходів бюджету. Ці гроші зараз Білорусь заробляє сама, а якщо їх не буде — РФ доведеться викладати їх зі свого бюджету, — пояснив «ДС» керівник ГО «Білорусь 2.0: робім разам» Сергій Бульба. — Але ті програми інтеграції, які будуть підписані зараз, — розтягнуті в часі. І через рік-два, залежно від політичної ситуації і стану фінансів в самій РФ, Москва цілком може заявити про перехід до нового етапу. Тоді можна очікувати і перегляду правил торгівлі, в поширенні на Білорусь російських «заборонених» зовнішньоторговельних переліків. Але це, тільки якщо росіяни вже будуть готові взяти на утримання ті білоруські підприємства, які залишаться без доходів».

В першому кварталі 2021 р. обсяг зовнішньої торгівлі товарами і послугами між Україною і Білоруссю склав $1,2 млрд, що більше аналогічного періоду минулого року на 8,8%, в тому числі експорт товарів склав $334,2 млн (із зменшенням на 15,1%), а імпорт товарів, відповідно, склав $884,9 млрд (з збільшенням на 21,6%). Зокрема, торговий оборот товарами між Україною і Білоруссю в першому кварталі 2021 р. був на рівні $1,2 млрд (+ 10,9%): експорт товарів — $305,9 млн (-13,4%), імпорт товарів — $863, 7 млрд (+ 23,1%) ", — відзначили в Мінекономіки.

Нагадаємо, що в минулому році обсяг зовнішньої торгівлі товарами і послугами між Україною і Білоруссю склав $4,4 млрд: зокрема експорт — $1,4 млрд, імпорт — $3 млрд (-23,6%).

За словами експерта, значна частина російської еліти також вважає, що РФ повинна контролювати Білорусь у військовому і в економічному плані, а ось політична інтеграція їм цікава куди менше.

Є, втім, і інші загрози для України. Наприклад, є союзна програма №9 "Інтеграція інформаційних систем державних контролюючих органів по простежуваності товарів" та №10 "Інтеграція інформаційних систем по маркуванню товарів". Крім іншого, це означає, що українські експортери в Білорусь будуть зобов'язані маркувати свої товари відповідно до російсько-білоруських вимог. Також це буде стосуватися і транзитних вантажів, що відправляються через Білорусь, — за неофіційною інформацією, на них доведеться ставити GPS-мітки.

Крім того, до українських товарів, таким транзитом через Білорусь, цілком можуть почати застосовувати ті ж вимоги, що прийняті в РФ (програма №14: "Уніфікація регулювання транспортного ринку"). А інтеграційна програма №21: "Введення єдиних правил доступу до державного замовлення та державних закупівель" може привести до того, що білоруським заводам МАЗ, МТЗ і іншим буде вигідніше поставляти свою техніку не в Україну, а на російський ринок під держзакупівлі.

На зустрічі в Москві було багато сказано про «реальні кроки по інтеграції двох братніх країн», так що інтеграційні програми в жовтні напевно урочисто затвердять. А ось чи виконають — питання. Досвід 25 останніх років показує: зазвичай за підписаними угодами починається довгий торг за умови їх виконання, потім перегляд позицій, заяви Лукашенка в дусі «суверенітет не віддамо» і новий торг, нові угоди. Незмінним залишається лише фінансування Мінська Москвою — кредитами і субсидіями, відкриттям ринку для білоруських товарів та поставками дешевих енергоносіїв.

    Реклама на dsnews.ua