Дід Панас для бідних. Чи створить Саакашвілі в Україні реформаторський рай
За мотивами інтерв'ю Саакашвілі і його призначення на посаду головного "прокуратора реформ" в Україні. Про грузинські реформи та можливості їх імплементації в нашій країні. Про класичну підміну понять, смислові фальсифікації і медійну димову завісу
Будь-яка реформа — це, по суті, створення нової концепції суспільного блага. Реформа — це створення всіх необхідних передумов для "квантового" економічного стрибка цілої країни з одного базового стану в абсолютно інший.
У цьому контексті реформаторами були Ататюрк у Туреччині, Ерхард в Німеччині, Лі Куан Ю в Сингапурі, Ден Сяопін в Китаї. Навіть Бальцерович у Польщі. У всіх цих країнах виникла нова якість економіки, політики, рівня життя. Десь перетворення дали блискучі результати, десь помірні, десь вони ще продовжують трансформуватися у більш ефективні форми. Але в будь-якому разі життя людей різко змінилося на краще. Вони отримали нову якість, новий концепт суспільного блага.
Що сталося у Грузії в результаті "реформ"? Бідна країна залишилася такою ж бідною, з зарплатою в $300-350 і пенсією в $70. Грузія не стала експортером мікросхем, електромобілів або хоча б памперсів. Вона, як і до реформ, продовжує експортувати боржомі і вино, і значна частина її ВВП формується за рахунок туризму. Це найпростіший вид сервісної економіки з токсичними характеристиками у вигляді постійного чистого відтоку капіталу в розмірі до $1 млрд на рік (мабуть, грошам інвесторів не дуже затишно в епіцентрі реформ) і ще більшою трудовою міграцією. Безробіття в Грузії в розпал реформ досягало 17-18% і лише зовсім недавно скоротилося до 10-12%, що, втім, все одно багато для реформаторського раю.
Про грузинські реформи і високі темпи зростання ВВП можуть міркувати лише люди, які не спроможні вивчити специфіку регіональної економіки. А я детально вивчав цей досвід, у тому числі економіку Вірменії, і можу сказати, що високі темпи зростання через канал трудових переказів і грошей діаспори дуже характерні для Закавказзя загалом. Але у нас чомусь ніхто не вивчає реформи прем'єра Вірменії Маргаряна, поваленого президента Саргсяна і нового лідера Пашиняна. Причина, думаю, добре зрозуміла.
І найголовніше — грузинські "реформи", крім деяких деталей, практично не застосовуються в Україні. Наприклад, візьмемо модель митниці. Грузія практично все імпортує, отже, для забезпечення сектору туризму максимально дешевими імпортними товарами потрібно обнулити імпортні мита та встановити "зелений коридор" для більшої частини закордонного ширвжитку. І ця країна практично нічого не експортує, отже, і тут можна економити на адмініструванні. Може собі дозволити таку модель Україна з її промисловістю та протекціонізмом, який стає фактором виживання у світовій економічній парадигмі, що змінилася? Питання риторичне.
"Реформа" грузинського розливу — це рейстайлінг старої системи, тюнінг фасаду у вигляді скляних офісів та спрощення сервісних функцій держави у вигляді миттєвої реєстрації бізнесу і поліції, що не бере хабарі на дорогах. Але реєстрацію бізнесу можна спростити і на Місяці, ось тільки охочих буде небагато. Сам економічний устрій в Грузії так і не змінився, а отже, реформи (в істинному розумінні цього слова) як такої не було.
Можу припустити, роль Саакашвілі в Україні і не передбачає жодних реформ. Тим більше за два місяці, які йому відвів президент. У згаданому інтерв'ю на запитання, яким він бачить вихід України з кризи, він відповів — дерегуляція. І цією відповіддю він видав як повне нерозуміння специфіки української економіки, так і ключових трендів світової економічної думки.
То в чому ж його роль? Думаю, не випадково у своєму інтерв'ю він зробив різкий поворот думки і раптово перейшов до теми недавніх звільнень у податковій, виступивши з критикою на її звільненого голову, хоча розмова йшла явно про інше. Попутно він назвав ДФС замість ДПС. Здавалося б дрібниця, але в дрібницях, як відомо, ховається диявол. Така обмовка говорить про те, що він не дуже і в темі реорганізації податкової служби, що проводиться в Україні. Не хотілося б думати, що він читає з чужого листка, але поки що, судячи з таких застережень, усе виглядає саме так. А це ще більш небезпечно: сьогодні він підставляє своїми виступами плече нинішній владі, а отже, виконує для найбільш турбулентної частини суспільства роль "діда Панаса", що розповідає казочки для міцного сну. А завтра, коли всім стане очевидна порожнеча пропонованих "конструктів"? Адже навіть найміцніший сон закінчується під будильник кризи.
Якщо образно, то грузинські реформи — це такий білий лабораторний щур, якому відрубали хвіст і якого "захаерили" під морську свинку. Але якщо в Грузії ці маніпуляції закінчилися вигнанням самого Саакашвілі і поверненням системи в стан гомеостазу, то в Україні такі маніпуляції можуть закінчитися набагато швидше і найголовніше — невизначеніше…
