І за того угорця. Чому українців на всіх не вистачить
Але проблема на ринку праці в регіоні занадто масштабна, щоб її можна було б вирішити тільки за рахунок трудових мігрантів зі Сходу. З початку року Угорщина видала 10,5 тис. дозволів на роботу українцям і сербам, повідомив міністр національної економіки Міхалі Варга. Це лише п'ята частина квоти на іноземних робітників (59 тис.), встановленої угорським урядом на поточний рік. "В країні гостра нестача кваліфікованої робочої сили", - цитує визнання міністра RTLHirado.
Оскільки квота не вичерпана, українцям, які бажають знайти роботу за кордоном, саме час звернути свій погляд на Угорщину. Країна відчайдушно чинить опір тиску зі сторони Європейської Комісії, яка наполягає, щоб Угорщина розпочала приймати сирійських біженців, які могли б заповнити цю квоту. Дефіцит робочої сили спостерігається в усіх галузях економіки, так що, маючи будь-яку документально підтверджену кваліфікацію, шанс отримати роботу в цій країні дуже високий.
Угорці біжать
У найближчий рік у пошуках роботи в західноєвропейських країнах Угорщину покине 1,2 млн осіб працездатного віку. З них 530 тис. осіб - молоді люди у віці до 30 років, стверджує угорське аналітичне агентство Publicus, що опублікували доповідь трудової міграції. Для країни з населенням в 10 млн чоловік подібний результат призведе до катастрофи на ринку праці та подальшого економічної кризи, стверджують автори дослідження.
Масова еміграція вже набрала хід, підтверджує угорська онлайн-видання index.hu, яке провело свій опитування з метою дізнатися, скільки людей вже виїхало за кордон.
Згідно з даними видання в середньому кожен опитаний нарахував 5,6 членів сім'ї та близьких родичів, хто виїхав з Угорщини, щоб жити і працювати за кордоном.
Також 71% респондентів підтвердили, що вони особисто знайомі з людьми, вже покинули батьківщину. Половина з тих, хто вже сидить на валізах, пояснюють свій намір змінити країну проживання низьким рівнем зарплат в Угорщині. 28% опитаних впевнені, що в країні неможливо заробити достатньо грошей, щоб забезпечити гідне життя своїм дітям. Інші (27%) не можуть терпіти політику правлячої партії "Фідес" і її лідера-популіста Віктора Орбана.
Абсолютна більшість респондентів зазначали, що вони на собі відчули незручності з нестачею персоналу практично в будь-якій сфері життєдіяльності. У країні бракує лікарів і медсестер, з-за нестачі продавців закриваються маленькі магазинчики, в готелях і на курортах недостатньо обслуговуючого персоналу.
Без робочих рук
Ситуація, що склалася на ринку праці Угорщині, характерна і для інших країн Центральної Європи. Кількість людей, які виїхали на заробітки в західні країни, обчислюється мільйонами. Рівень безробіття в усіх центральноєвропейських країнах найнижчий з часів радянської окупації. Для внутрішніх ринків праці характерний низький рівень мобільності: люди працюють в основному там, де живуть, і не бажають переселятися заради зайвої сотні євро надбавки до зарплати. Якщо вже і зриваються з місця, то їдуть в Західну Європу.
"Модель ринку праці, яка за останні десятиліття склалася в країнах Центральної Європи, вже не працює. Єдиний вихід - підвищувати кваліфікацію населення", - цитує Financial Times економіста Томаша Виладека з Barclays.
Угорський міністр Варга також підтверджує, що уряд бачить вихід із ситуації фундаментальної трансформації системи підготовки кадрів. Але подібні реформи потребують часу. "У середньостроковій перспективі неминуче уповільнення темпів зростання економік центральноєвропейських країн", - прогнозує Виладек, додаючи, що уряду просто не встигнуть в повному масштабі реалізувати тренінгові програми до початку економічного спаду.
Те, що вони можуть робити сьогодні і вже роблять, - це підвищувати рівень заробітних плат. У Польщі, до прикладу, середня зарплата у 2017 р. вже перевищила 1000 євро. По цьому шляху готова йти і Угорщина, підтверджує міністр Міхалі Варга. Але це теж несерйозно, оскільки зростання зарплат несе інфляційні ризики і створює передумови для уповільнення зростання економіки.
Більш ефективним рішенням проблеми в короткостроковій перспективі бачиться відкриття ринку праці для працівників з країн Східної Європи, в тому числі з України.
За минулий рік Польща видала українцям 1,3 млн піврічних дозволів на роботу.
Як тільки наша країна оформила безвізовий режим з ЄС, польський уряд на законодавчому рівні дозволило працевлаштування українцям, що в'їхав в країну за безвизу.
У Чехії місцева Асоціація Експортерів початку лобістську кампанію, мета якої - змусити уряд змінити трудове законодавство і спростити візові процедури для бажаючих отримати роботу з України, Росії і В'єтнаму.
Акцент угорського міністра Варги на незаповненість квот для іноземних робітників зі Сходу говорить про те, що країна включилася в конкурентну боротьбу за українського робітника.
Східного трудового мігранта сприймають як некваліфіковану робочу силу. Заробітчани можуть підлатати дірки на ринку праці в Центральній Європі, але комплексно проблему вони не вирішать. Більш того, їх масовий приплив створить додатковий тиск на місцеві уряди з боку Брюсселя, потребующего пояснень, чому, приміром, українцеві можна отримати довгострокову роботу в Угорщині або Польщі, а сирійцеві або марокканцю не можна.
За рахунок багатих
Країни Центральної Європи не збираються залишатися один на один з проблемами на ринку праці і намагаються підключити до їх вирішення своїх багатих західних сусідів. Причому роблять це в досить жорсткій манері. З початку року в регіоні пройшла серія страйків на заводах відділень західноєвропейських компаній. Основна вимога - підвищення заробітної плати.
З початку року угорські відділення німецьких автовиробників Daimler і Volkswagen (заводи Audi) змушені були погодитися на значну надбавку до зарплат, після того як робітники провели двогодинний страйк. У червні профспілки взялися за британську мережу супермаркетів " Теско - третього найбільшого роботодавця в країні.
Тон у страйковому русі в регіоні задає Словаччина - найбільший європейський хаб по збірці автомобілів. У 2016 р. зі словацьких складальних конвеєрів вийшло понад 1 млн авто. Автозбирання забезпечує 40% річного промислового виробництва і одну третину експорту країни.
Словаки скористалися своїм високим рівнем інтеграції у європейський і глобальний автопром і, шантажуючи автовиробників страйками, почали вибивати собі підвищення зарплат.
Південнокорейської Kia довелося погодиться на 7,5%-ве підвищення заробітної плати, яку компанія охарактеризувала "як найбільша підвищення базової ставки заробітної плати за всю історію компанії".
В кінці червня серія страйків на складальних заводах Volkswagen змусила німецького автовиробника підвищити зарплату словацьким робітником на 14%. Підвищення відбуватиметься поступово протягом двох років. Спочатку словаки вимагали 16%-ної надбавки. На боці робітників виступив уряд Словаччини і безпосередньо прем'єр-міністр країни Роберт Фіцо.
"Наші західний друзі не знаходять адекватної відповіді, коли ми їх запитуємо, чому робітник у Братиславі, що забезпечує найвищий рівень продуктивності та якості роботи при складанні автомобілів класу люкс, отримує одну третину від того, що заробляє на робочий західних заводах, що працює менше, менш якісно і менш продуктивно", - запитав прем'єр Фіцо.
Також озвучив обурення угорського уряду глава її прес-служби Золтан Ковач у листі, опублікованому в місцевому виданні Politico: "Замість того щоб пожирати європейські фонди розвитку, ми відкрили свої ринки для західних компаній, забезпечивши їм сприятливі умови для роботи. Угорщина знизила корпоративний податок до 9% - до найнижчої ставки в ЄС, - що повною мірою користуються німецькі компанії. Але що ми отримуємо натомість?",
Обравши шлях тиску на своїх західних корпоративних партнерів, центральноєвропейські уряду усвідомлюють ризики, пов'язані з подібним підходом.
Компанії можуть перенести виробництва в країни з більш дешевою робочою силою. Але іншого шляху привернути увагу Західної Європи до проблеми розриву в рівні доходів, і, як результат, до масової еміграції працездатного населення, вже не залишилося.
На Заході також починають усвідомлювати, що запропонована Францією і Німеччиною модель "двошвидкісної Європи", при якій одні країни інтегрують свої економічні і законодавчі системи швидше, ніж інші, не спрацює.
Як показало недавнє опитування Chatham House, 77% європейської еліти (яка визначається британським дослідним центром як "індивідууми в позиції впливу") підтримують ідею економічної солідарності з менш розвинутими країнами ЄС. Половина опитаних вважає, що необхідно забезпечувати фінансову підтримку "бідних" європейських країн за рахунок більш успішних членів Євросоюзу.
