Немарне питання. Чи потрібно українцям відмовитися від свят, щоб розбагатіти

Текст опубліковано на "ДС" 6 травня 2019 року

Суперечки, скільки нам потрібно працювати, не вщухають у першу чергу тому, що переводяться у площину світогляду. Хоча в даному випадку, щоб скласти зважену думку, потрібно лишень вивчити факти і згадати історію. Що ми і зробимо.

Справі - час

Найбільше дослідження про час, який витрачають на роботу жителі всього світу, проводить Міжнародна організація праці (МОП). Тут у фокусі уваги робочий тиждень, який може варіюватися від 24 год. у Малаві до 54 год. у Непалі. Проте в переважній більшості з 135 розглянутих країн середньостатистичний працівник працює від 36 до 43 год. на тиждень. І ми потрапляємо у самісіньку середину списку: на одного зайнятого українця припадає 39 робочих годин на тиждень, так само як на угорця, росіянина, японця і жителів ще одинадцяти держав. Серед них, до речі, наш незмінний сусід у глобальних рейтингах Гондурас. Проте в даному випадку це скоріше збіг, тому що сильної залежності між масштабом економіки або рівнем життя і тривалістю робочого тижня немає.

Як бачимо на першому графіку, у топ-20 "найпрацьовитіших" країн входять, наприклад, ОАЕ і Зімбабве, Катар і Монголія, Китай і Пакистан. Між тим в Австралії і Новій Зеландії працюють стільки ж, як в Руанді та Ефіопії - лише 31 год. на тиждень. Ще менше працюють норвежці і ліберійці. Нагадаємо, що ВВП на людину в країнах, які представлені у цьому "рейтингу праці" може відрізнятися в сотні (!) разів.

І тільки в групі держав, які МОП слідом за Світовим банком, відносить до країн з високими доходами, тривалість робочого дня трохи менше - в основному до 39 год. проти середніх по світу 40-41 год. Тут, до речі, простежується кореляція за географічною ознакою. Згідно з даними МОП ні в жодній розвиненій країні на Заході робочий тиждень не перевищує 41 год., а середньостатистичний працівник там зайнятий близько 37 год. Зате в азіатських суспільствах - як багатих, так і бідних, у цілому більш заохочується культура тривалої праці. Однак і на них позначається загальносвітова тенденція до скорочення робочого часу - про це трохи нижче.

Важливо, що всі робочі години визначаються тільки для зайнятих осіб, причому в розрахунок береться лише фактично відпрацьований час (у тому числі і вдома), витрачений на виробництво товарів і послуг, незалежно від того, оплачений він чи ні, і чи легально працював працівник. До речі, рівень безробіття в Україні, за даними МОП на листопад 2018 р., становив 9,4%, що на 4,4% вище загальносвітового.

Проте судити про реальну тривалість роботи людини по одному тижню не цілком коректно. Адже таке фокусування не "вловлює" відпустки, державні свята та інші причини відсутності на роботі, які не зараховуються до фактично відпрацьованого часу і при цьому помітно різняться між країнами. Потрібно ширше розкинути тенети. Тому показовіші будуть дані щодо кількості фактично відпрацьованих годин на одного зайнятого протягом року. Систематично вони збираються тільки по 36 передових країнах, що входять в Організацію економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), а також Росії і Коста-Ріці.

Як бачимо, і тут немає явної залежності між ВВП країни і тривалістю праці працівників. Очолює список, як не дивно, Мексика з 2258 робочими годинами, на другій сходинці Коста-Ріка (2121 год.) і тільки на третьому - Південна Корея (2024 год.), яка славиться "трудоголизмом". У першу п'ятірку також входять Росія і Греція. А найбільш "ліниві" в цьому рейтингу німці, данці, норвежці, голландці і шведи - вони працюють від 1356 до 1474 год. у рік. Якщо усереднити показники по 38 розглянутим країнам, то щорічний фонд робочого часу становитиме 1746 год.

В ОЕСР не досліджують наш ринок праці за показником відпрацьованих годин на одного зайнятого, проте ми бачимо нашу країну на графіку в середині списку. Але як ми зрозуміли, де тут місце України? Якщо розрахувати річні трудовитрати виходячи тільки з 39-годинного робочого тижня, 11 державних свят і тривалість законної відпустки (з особливостями її обліку), то вийде в середньому 1773 робочі години на рік на зайнятого українця. Але ж люди іноді хворіють і не виходять на роботу з інших причин, а з іншого боку, не всі повністю "вибирають" свою відпустку. Скільки ще годин потрібно відняти чи додати?

Наш Держстат щорічно публікує інформацію про використання робочого часу в розрахунку на одного працівника, але тільки на підприємствах. Ці ж дані запозичує МОП у своїх тематичних звітах по Україні (від 2011 р. і 2013 р.). Отже, за найсвіжішими підрахунками державних статистів, у 2017 р. українці працювали в середньому по 1678 год. У цій цифрі вже враховані святкові дні, відпустки та інші поважні і неповажні причини невиходу на роботу. Важливо, що і ОЕСР (спирається на національні рахунки) і Держстат підраховують фактично відпрацьовані години, тому порівнювати їх дані можливо, але з обережністю через неминучі розбіжності у джерелах та методології (зокрема, дослідження ОЕСР охоплює і самозайнятих осіб). Звичайно, результат у 1678 робочих годин у рік на зайнятого українця міг би змінитися, якщо додати в дослідження мільйони реально працюючих фізосіб-підприємців та найнятих ними працівників, яких Держстат не враховує. Але при всіх застереженнях отриману цифру цілком можливо використовувати для зіставлення з даними по робочим годинам у країнах ОЕСР. Тому для наочності ми включили у відповідний графік і Україну.

Втіхам - зась?

Однак чи можна, виходячи з сказаного, зробити висновок, чи достатні трудовитрати українців чи слід скасувати частину державних свят і урізати відпустки? Визнаємо, що за наявною інформацією українці не славляться трудоголізмом і, головне, ще не заслужили на "зайві" години для відпочинку, як багато жителів Західної Європи. Адже, як ми з'ясували, відносно менше в середньому працюють тільки багаті суспільства, і то не всі. Так що гучна там ідея чотириденного робочого тижня поки що не для нас. У цілому ж ми не виділяємося в світі по часу на роботу.

А як щодо підняття ВВП за рахунок збільшення кількості робочих годин? Це навряд чи допоможе. Залежність тут слабка, тому що робота - лише одна із складових виробничого процесу.

Якщо ж темпи зростання економіки стримуються через недостатність інших факторів виробництва (природних ресурсів, капіталу, технологій), то додавання на працюючого сотні-двох робочих годин у рік (як і робочих рук на ринку) мало вплине на вироблення.

До речі, в останніх бідах рядові працівники, зазвичай, не винні. Головне, чого нам бракує - технологій, сучасного обладнання та передових практик організації робочого процесу. Історично саме вони, поряд з підвищенням освіченості, багаторазово збільшили продуктивність праці у світі, що вилилося в стрімке зростання виробництва та добробуту.

За минуле сторіччя у нині розвинених країнах (Німеччині, Нідерландах, Великобританії, США, Японії та інших), по яким є статистика, робочий час у річному численні на одного зайнятого скоротився майже на третину: з 2500-2600 год. у 1913 р. до 1400-1800 год. у 1998 р. Цей процес сповільнився, але в цілому продовжився і до наших днів: наприклад, з 1999 по 1917 рр. німці стали працювати менше на 123 год. у рік, американці - на 59 год., а японці - рівно на 100 год. Жителям цих і багатьох інших держав вдалося вивільнити величезну кількість часу, насамперед завдяки новим технологіям, які примножили віддачу від трудових зусиль. Зараз громадяни майже всіх багатих країн працюють у два рази менше своїх прапрабабусь і прапрадідусів - від 35 до 40 год. на тиждень, але і в бідних суспільствах, як ми з'ясували, люди можуть дозволити собі не упахуватися так, як ще сто років тому в передових.

Отже, ключ до процвітання не в тривалості, а в продуктивності праці. І цей індикатор теж вимірюється.

За даними МОП, ефективність працівників у найбагатших країнах в сотні разів вища, ніж у найбідніших. А обсяг виробництва на одного зайнятого українця в 2018 р. склав $7235 (у цінах 2010 р.), якщо ж перерахувати його з урахуванням різниці в цінах між країнами (у нас більшість продукції дешевша, ніж у США) - то буде $19 тис. (у цінах 2011 р.). Для порівняння: у США продуктивність праці працівника оцінюється в $113 тис. і $115 тис. відповідно, тобто в 16 або 6 разів вища. А середньосвітове вироблення на працюючого - $25,2 тис. і $36,6 відповідно.

Тепер відповімо на головне питання статті: збільшення робочого часу (скасування свят, скорочення відпусток тощо), може, трохи і ненадовго підштовхне виробництво, але ніяк не дозволить наздогнати розвинений світ. Це все одно що ще швидше поганяти коней, поки вони не заваляться, замість того, щоб нарешті пересісти на автомобіль. Де його взяти - інше питання, що стосується в першу чергу технологій, але не свят.