Пір'я в гнізді гусака. Чому ВВП в $1 трлн — не фантастика для України

Згідно з сучасними бюджетними моделями (не тими, що застосовуються у нас, а тими, що успішно апробовані у світі — і в розвинених, і в розвиткових країнах), податки — це "спалювання" грошей в економіці. А бюджетні витрати — це створення "нових грошей" в економіці.

Витрати держави — це не втрати. Це одночасно доходи домогосподарств (соціальні трансферти, зарплати) та доходи бізнесу (держзамовлення).

Мистецтво уряду не у збиранні податків. Податки вторинні. Мистецтво держави — у створенні ефекту мультиплікатора шляхом формування стимулів розвитку виробництв з високим рівнем доданої вартості (спочатку — трудомісткі галузі, потім, зі зростанням продуктивності праці — наукомісткі та високотехнологічні). Коли 1 грн держвитрат призводить до зростання ВВП на 5 грн та збільшення податкових зборів на 1,5 грн.

Ви помітили, де в цьому ланцюжку знаходяться податки? На третьому місці.

• На першому — правильний вибір каналів держвитрат.
• На другому — досягнення ефекту мультиплікатора зростання в рамках циркуляційної моделі економіки.
• І лише на третьому — податки. Як закономірний результат.

У цій моделі держава забезпечує гармонійний фіскальний потік, без перенапруження економічних агентів та "обскубування гусака". Перефразовуючи висловлювання пана Гетьманцева про "гусака", можна сказати, що держава в цій моделі може розраховувати для набивання бюджетної подушки лише на ті пір'я та пух, які залишаться в гнізді гусака.

Є ще ефект акселератора, коли абсолютний приріст ВВП щоразу вищий за попередній.

Потрібно домогтися, щоб доходи населення, заощадження та інвестиції зростали за експонентою. У цьому і є "просте" пояснення численних економічних "див".

Але як домогтися поєднання моделі низьких податків та державних витрат? Нас же вчили "жити за коштами", витрачати лише те, що "заробляєш", первинному бюджетному профіциту.

Цього можна досягти лише за рахунок розширення дефіциту бюджету до 10% ВВП щонайменше на 10 повоєнних років.

Нам потрібний експансіоністський бюджет, а не рестрикційний.

Як за такого дефіциту бюджету досягти цінової та курсової стабільності? Насамперед, за рахунок створення внутрішнього виробництва та зростання пропозиції товарів (а не за рахунок дешевого імпорту). І за рахунок експортного виторгу та припливу інвестицій.

Саме тоді виникає відомий фокус у вигляді зростання валютного еквівалента ВВП на фоні широкого дефлятора. Наприклад, за дефлятора у 20%, стабільного курсу та реального зростання ВВП у гривні на рівні 5%, валютний еквівалент валового продукту зросте на 25%.

Тобто досягнення ВВП у розмірі $1 трлн для України — це не фантастика, а лише результат правильної політики, як би це фантастично нам не здавалося зараз, на економічному дні.

Обмеженість дискурсу наших "лібералів" та "фіскалів" полягає в тому, що вони пропонують вам лише половину коня Мюнхгаузена, який не те що їхати, пити нормально не може.

Перші пропонують повне усунення держави та тотальне урізання державних витрат. Це швидка смерть економіки, розрив серця.

Другі — високі податки для фінансування державних витрат. Це тривала та болісна смерть економіки.

Я ж пропоную модель зниження податків та ефективних державних видатків.

Тобто з'єдную дві половинки коня Мюнхгаузена в одну здорову одиницю. Можна їхати, пастися та пити.

До речі, жоден прихильник "низької ціни держави" так і не запропонував виразну модель економії державних витрат.

Тут усе дуже просто.

• Після війни оборонний бюджет у нас буде на рівні щонайменше 10% ВВП.
• Ще 10% — пенсії.

(Вже 20%! Тільки на двох позиціях: 10 млн пенсіонерів та мільйон реципієнтів сектору безпеки.)

• Далі — наука та освіта. Ще 10%.
• Субсидії, соціалка та наука — 5%.
• Інфраструктурні витрати — щонайменше 5%.

Зауважте, я навіть не беру утримання держапарату. Припустимо, всіх чиновників послали в "Дію" і оцифрували.

Але навіть на мінімальних позиціях ми маємо 40%.

Що різатимемо? Зекономимо на армії? Заморимо голодом пенсіонерів та позбавимо їх права голосу? Запровадимо приватні школи та лікарні? Скасуємо соціальний пакет сім'ям із дітьми в умовах демографічної катастрофи?

Загалом, не вірте данайцям, які приносять економію.

Так само як і не вірте, що всі ці гроші можна зібрати з економіки (потрібно мовляв, "лише" посилити фіскальну дисципліну).

Україні потрібний третій шлях. І він єдино правильний.

Текст опубліковано за згодою автора: оригінал