• USD 36.6
  • EUR 40
  • GBP 44.8
Спецпроєкти

Генеральне прибирання. Що Садовий ніколи не розкаже львів'янам про сміття

Доки українці ламають голову, куди б викинути купи непотрібу, в Європі розмірковують, як обмежити споживання, щоб залишити нащадкам чисту планету
Сміття біля житлового будинку у Львові. Фото: УНІАН
Сміття біля житлового будинку у Львові. Фото: УНІАН
Реклама на dsnews.ua

Напередодні нового року у швейцарському містечку Бонфоль завершили утилізацію звалища 60-70 - хроків. Швейцарці розібрали та переробили 202 тисячі тон сміття, у тому числі відходів хімії. Проект коштував 345 млн євро та тривав п'ять років. Смітник по-перше накрили саркофагом, а потім у скафандрах розбирали і сортували вручну ті, що було поховано 50 років тому. Найскладнішим у цьому "прибиранні" було те, що ніхто точно не знав що і в якій кількості було закопано, як ці відходи прореагували між собою і чого від них очікувати. Швейцарці ледь уникнули катастрофи, бо рік від початку розбору на звалищі сталася пожежа і вони були вимушені переглянути технологію утилізації.

А тепер найцікавіше: навіщо швейцарці полізли на ті старе звалище? А того що звалище, навіть поховане під великим шаром глини, почало забруднювати навколишні підземні води. В Україні, підземними водами поки не особливо переймаються, куди більше кидаються у вічі купи сміття на поверхні, а боротьба львівського міра Андрея Садового з смміттєвою змовою набірає ознак анекдоту. Хоча, смішного тут мало.

Проте Європа велика і неоднорідна. Кожна країна шукає як мінімізувати свої відходи та збитки від них у майбутньому.

Кілька цифр про сміття у Франції: тут кожен мешканець у середньому щороку відправляє на смітник 354 кг побутових відходів (українці вже майже досягили європейського рівня - за рік кожен продукує близько 350 кг сміття). Але це лише вершина айсберга, якщо додати відходи промисловості, сільського господарства та інші колективні відходи.

Виходить що на душу населення Франція продукує 13.8 тон сміття за рік.

Цифра вражає, особливо з огляду на те, що 36% відправляється на звалище, 30% цього сміття спалюється, лише 20% переробляється на вторинну сировину і 14 перетворюється на біомасу.

Реклама на dsnews.ua

У чому проблема? Чому ж і досі навіть у Європі, де земля коштує шалені гроші, продовжують будувати звалища?

Проблема в тому, що переробка, або як модно казати в Європі - рециклінг - вкрай дорогі. Того, іншим найпоширенішим у Франції методом утилізації сміття - є спалення. Українці теж полюбляють цей метод, ми і досі палимо своє сміття у лісі та на містах. Альо палити, особливо в промислових масштабах аж ніяк не вихід, бо продукти горіння викликають алергії, астми та злоякісні новоутворення. І навіть європейські системи фільтрації повітря не можуть забезпечити чисте повітря навколо сміттєспалювальних заводів.

Не кажучи вже про те, що палити в 10 разів дорожче ніж закопати.

Тепер про переробку. Почну з себе. Я намагаюся сортувати сміття згідно з місцевими рекомендаціями. У мене є смітник для скла, для картону і пластику, для відходів, які не підлягають переробці, іще є окремий кошик, в який я збираю батарейки, старі лампочки, зношений одяг та взуття, кришечки від пляшок і неробочі електроприлади. Усе це, при нагоді я сортую і розношу по різних контейнерах, які до того ж знаходяться не в одному місці. Це займає чимало місця та часу.

Французький досвід показавши, що у великих містах, де люди живуть у маленьких квартирах, важко запровадити більше ніж два смітника. А промислові переробники кажуть, що для досконалої переробки сміття треба сортувати принаймні на 15 позицій, бо твердий і гнучкий пластик для промисловості не одне й ті саме, та і кольорове і прозоре скло варто було б збирати окремо.

Загалом, усі ж прогресивні європейські ідеї сходяться на тому, що вихід лише один - треба продукувати менше сміття. Треба взагалі виробляти менше і повернутися до більш тривалого використання.

Поки ремонтувати чайник-фен-праску буде дорожче ніж купити новий, вирішити проблему сміття не вдасться. Ніяк.

Звісно, українцям, які тільки 25 років тому, після краху СРСР вступили до суспільства масового споживання, а всі принади його спробували ледь не напередодні початку кризи 2008 року, непросто погодитися з тим, щоб добровільно споживати менше.

Інше джерело сміття - це упаковка, у Європу повертаються магазини, в яких продають продукти на вагу. Люди приходять із своїм бавовняним мішечком щоб купити макарони чи цукор та з контейнерами для м яса, сіру та йогуртів. Для українців це скоріше добре забуте старе - у нас ще, багато хто пам'ятає "авоську" радянських часів...

Ще один напрямок екологічного споживання є співвластність чи оренда. Навіщо мати вдома кухонний пристрій, який служитиме 10 разів за все життя? Ті саме можна сказати про домашній тренажер, валіза для великої подорожі, електровикрутку, більшість дитячих електронних гаджетів, які вже через місяць перестають бути цікавими. У великих містах Франції тепер навіть святковий посуд можна взяти в оренду.

Проте, найпихатішим сміттєтворним драконом, на мою думку, є мода. Ми, зокрема прекрасне українське жіноцтво, купуємо в рази більше одежі ніж наші бабусі, ми змінюємо телефон, бо в продаж вийшла нова модель, багатіші країни "можуть собі дозволити" моду на меблі та аксесуари побуту, ...

Допоки про масову відмову від надспоживання можна лише мріяти, ціла армія біологів, економістів та мрійників думали як позбавити світ від звалищ.

Німецькі супермаркети платять за повернення пластикової тари, Франція нещодавно ввела закон, який обмежує вживання пластикових пакетів, які повинні бути замінені на пакети рослинного походження (такий підхід вже рокі використовує Італія).

Одразу декілька європейських міст проводять експеримент, який пропонує їх мешканцям зниження місцевого податку в обмін на зниження обсягу сміття. Українцям непросто буде до такого звикнути, проте, сортувати таки доведеться!

Мілан та декілька інших італійських міст довели, що окреме збирання біовідходів (шкаралупи, дерев'яна дерев'яних ящиків та навіть паперових серветок, які ми використовуємо під час їжі) можна перетворити на доходний бізнес, який виробляє екологічне добриво для фермерських господарств. Досить успішно, хоча і недешево можна перетворювати старий одягу на ізоляційні матеріали для приміщень. Я була здивована, наскільки просто із старих вовняних речей роблять ковдри. Із підошв кросівок виходить непогане покриття для занять спортом. Пластикові пляшки перетворюють на м'яка які покривала та досить комфортний одяг.

Нам вирішувати скільки сміття купувати і як його утилізовувати. Але дуже б не хотілося щоб наші онуки розбирали сьогоднішні звалища.

Автор Марина Прищепа - українська дзюдоїстка, майстер спорту міжнародного класу, срібна призерка чемпіонату світу 2009 року, віце-чемпіонка Європи 2009 року, нині проживає у Франції.

    Реклама на dsnews.ua