У світі про економіку. Розпад Глобального Півдня, акумуляторний гігант Європи і електронні цінники в супермаркетах

У кожній країні своя інформаційна атмосфера. І в місцевих стрічках новин неминуче губляться події, ідеї, лайфхаки з усього світу, які могли б зацікавити читачів ділового ЗМІ. Ми знову вибрали п'ять закордонних публікацій останніх днів та подаємо їх у переказах на одній сторінці — саму суть.

Чи врятує економіку Штучний інтелект?

Журнал Economist побачив "безліч загроз" для економічного майбутнього світу. І одну надію.

Про ризики написано багато, які ми перекажемо одним реченням. Ключові центробанки, ймовірно, не будуть швидко знижувати ставки, державні борги зростатимуть, і, що менш очевидно, вичерпаються гроші, які споживачі в багатих країнах накопичили під час пандемії. Тут не так багато нового для досвідченого читача.

А тепер — до позитиву. Економічне зростання — це по суті зростання продуктивності. А зростання продуктивності може бути забезпечене розвитком генеративного штучного інтелекту (ШІ). Як приклад, саме таким є відомий chatGPT (це велика мовна модель, а ми, до речі, вже писали про розробку великої поведінкової моделі, яку буде використовуватися на виробництвах). За цим сценаріям, збільшаться сукупні доходи і прибутки, а отже, високі відсоткові ставки стануть більш прийнятними і менш загрозливими для держав, бізнесів і економіки загалом.

Підстави так стверджувати є: вимірювана продуктивність праці в Америці різко зросла в третьому кварталі. А котирування семи технологічних компаній, включаючи Microsoft і Nvidia втримують від падіння весь індекс S&P 500. Інвестори вірять у генеративний ШІ. Втім, сам Economist сумнівається, що завдяки цьому вдасться перекрити всі інші виклики як для продуктивності, так і для економіки загалом.

Що руйнує ідею Глобального Півдня, але допомагає його країнам

Війна між Ізраїлем і Газою розколола світ. І в багатьох суперечках думки розділилися між умовним Глобальним Півднем і Глобальною Північчю. Власне Глобальний Південь є зручною метафорою, яка найчастіше вживається на позначення країн, що розвиваються (переважно з колоніальним минулим), бо їх значно більше в південній півкулі. Але чи взагалі коректний такий неймінг з погляду сучасності? На ці питання відповідає американський економіст і автор всесвітньовідомого блогу Нао Сміт.

Який він, Глобальний Південь в уявленні офіційних структур? Автор наводить карту Конференції ООН з торгівлі та розвитку (UNCTAD), яка базується на Звіті Брандта від 1980 р.

З тих часів тільки Південну Корею та Ізраїль перенесли до категорії розвинених… Але, наприклад, не Сінгапур — він досі класифікується UNCTAD як розвиткова країна, хоча належить до найбагатших і найтехнологічніших у світі. "Південні" Туреччина та Малайзія в останні десятиліття також стрімко зростали, і їх ВВП на душу населення тепер випереджає декілька країн, які UNCTAD включає до категорії "розвинених". Виходить, економічне визначення Глобального Півдня вже застаріле. Сміт взагалі докопується до правди, що ООН не хоче поділяти країни на розвинені та розвиткові, але рішення так називатися ухвалюються… суверенними урядами, ймовірно, з політичних міркувань. (Так, Південна Корея хоче вихвалятися статусом розвиненої, а Сінгапур не бажає виділятися серед менш заможних сусідів.)

Та повернімося до Глобального Півдня — він дуже неоднорідний навіть економічно. Автор порівняв у динаміці різні регіони, які підпадають під цю геополітичну метафору, та дійшов висновку, що вони мають різну траєкторію розвитку. І називав ключову причину: "Неважко визначити, що відрізняє країни, які швидко зростають, від країн, які перебувають у стагнації — це виробництво". Перші, майже всі, експортують промислові товари, тоді як другі — переважно природні ресурси (викопне паливо, мінерали та сільськогосподарську продукцію). Ця кореляція також пояснюється просто. Через продуктивність. Адже є чимало можливостей для підвищення продуктивності виробництва, на відміну від видобутку ресурсів.

На підставі цих знань Тому Нао Сміт виділяє чотири "Глобальних Півдні":

• Переважно розвинені країни. Це індустріалізовані країни, які лише з історичних чи політичних причин досі вважають розвитковими. Серед них Туреччина, Малайзія, а також, можливо, Китай, Таїланд і Мексика.
• Країни, що індустріалізуються. Вони швидко нарощують промисловий потенціал і зростають, хоча все ще характеризуються низькими чи середніми доходами. Серед них Індія, Бангладеш, В'єтнам, Домініканська Республіка, потенційно Філіппіни та Індонезія.
• Експортери ресурсів. Країни з доходом вище середнього, які спеціалізуються на видобутку ресурсів. Серед них Бразилія, Колумбія, Південна Африка, Іран, Ботсвана, Намібія, Казахстан.
• Бідні країни. Ці країни здебільшого експортують природні ресурси, але не мають їх достатньо або страждають від війни і/чи поганого управління. Серед них Нігерія, Ефіопія, Афганістан, Сомалі, Пакистан, Судан.

І щоразу коли країна переходить з другої категорії до першої — умовні лінії між Глобальним Півднем і Північчю починають стиратися…

Автор радить багатому світу, якщо він виступає за демократію та рівноправність, допомагати бідним країнам стати на "ескалатор індустріалізації". "Індустріалізація — це засіб, за допомогою якого скидаються кайдани колоніальної епохи; так ми можемо побудувати світ, де народи поважатимуть одне одного як рівні". Минають ті часи, коли Глобальна Північ контролювала всі високотехнологічні частини ланцюгів постачання, а Глобальний Південь — давав ресурси. Власне це і було ключовою економічною різницею між ними. Але все стрімко змінюється — згадаймо хоча б промисловий розвиток Китаю, Туреччини, Малайзії… А це означає одне: метафора "Глобальний Південь" стрімко втрачає сенс.

Як Польща стала першим виробником акумуляторів на континенті

Світова торгівля фрагментується. Ланцюги поставок подовжуються. Але є п´ять країн, що навпаки набирають ваги як важливі ланки глобальної економіки. Bloomberg назвав їх коннекторами та описав переваги. Найцікавіше для нас, що до цієї п´ятірки, разом з В´єтнамом, Мексикою, Марокко та Індонезією, входить Польща. А її "фішкою" названа акумуляторна промисловість.

Приймаючи такі компанії, як LG Chem, Northvolt, SK Innovation та Umicore, наш західний сусід поступається лише Китаю в рейтингу виробників акумуляторів. Торік продажі літій-іонних батарей, виготовлених у Польщі, становили 38 млрд злотих ($8,9 млрд), що еквівалентно 2,4% усього її експорту.

Виробникам акумуляторів доводиться імпортувати дедалі більше китайської сировини, наприклад графіту. Однак поляків поки що більше надихає негайний економічний стимул, що забезпечує нова індустрія, ніж лякає довгострокова залежність від ресурсів з Китаю. (Попри те, що ЄС загалом намагається протистояти на своєму ринку дешевим китайським електрокарам.)

Як приклад гравців галузі, наводяться кілька підприємств. Серед них завод LG Energy Solution з виробництва літій-іонних акумуляторів у Вроцлаві, який працює вже п´ять років. Це найбільший об´єкт такого типу в Європі! Очікується, що в 2025 р., після завершення розширення вартістю $529 млн, завод щорічно вироблятиме достатньо акумуляторів для живлення 1 млн електромобілів.

А взагалі-то в Польщі планують запустити власний бренд електромобілів Izera, технології для якого постачатиме китайська Geely Holding Group. Виробництво моделі хетчбека та позашляховика планується розпочати наприкінці того ж 2025 р. на заводі в Сілезії. До того ж Польща має багатий досвід в машинобудування і співпрацює зі світовими гігантами типу Volkswagen AG та Mercedes-Benz Group AG.

Нагадаємо, що Україна з багатими запасами літію теж могла б претендувати на "шмат пирога" від світового ринку акумуляторних батарей і електрокарів. Однак майже нічого не зробила для цього ще до великої війни, а зараз фігурує в урядових програмах лише як "ресурсний центр" Європи….

Чому магазини не хочуть захищатися від крадіїв 

У минулому випуску рубрики ми писали про наслідки пандемії коронавірусу. Аж тут з-за Атлантики надійшла звістка, що в США лютує ще одна "епідемія"… крадіжок у магазинах. Як її долають, а точніше чому з нею не дуже-то й борються і поліція, і самі власники торговельних мереж, розбиралося видання Vox, яке поспілкувалося з понад десятком працівників сфери ритейлу і навіть двома злодіями.

Для початку з´ясувалося, що ритейлери називають товари, які могли бути викрадені, пошкоджені або втрачені, "нестачею". Так, за даними Національної федерації роздрібної торгівлі США, середній рівень нестач збільшився з 1,4% у 2021 р. до 1,6% у 2022 р. У відсотках від продажів це означає зростання збитків з $93,9 до $112,1 млрд. Очевидно, що ці показники "допомагають" підвищувати крадії.

Але бізнес не поспішає хапатися за голову, покривати відеоспостереженням "сліпі зони" в магазинах, закривати товар на полицях, наймати більше персоналу, кажуть самі працівники, які щодня (це не перебільшення) бачать крадіжки. А поліція, за їхніми словами, часто приїжджає невчасно, тож переважна більшість злодіїв уникають покарання. Ясно поліція, але чому не ворушаться власники? Виявляється, посилення боротьби зі злодійством… вважається невигідним. Формально це звучить так: ресурси, необхідні для захисту від крадіжок, не дають віддачі від інвестицій. 

Серед інших, видання наводить приклад магазину парфумерії, в який регулярно заходила купка чоловіків, яка досхочу "набивалася ароматами" і йшла собі. Але компанія все одно не хотіла наймати охоронця біля дверей. Серед великих гравців згадується Walmart, який продовжує скорочувати штат, попри втрати на крадіжках.

Утім, немає надійних даних, скільки зараз компанії витрачають на боротьбу з крадіжками. Насправді важко порахувати, скільки їм коштуватиме посилення такої боротьби. У чому компанії більше менш упевнені, так це в тому, що посилення контролю може погіршити як роботу працівників, так і досвід покупців (кому подобається схема "відкрий шафку — тоді купуй"?). Тим часом бустери (професійні крадії) та перекупники процвітають, а їхні клієнти закривають очі на походження занадто дешевих товарів. До речі, деякі з таких пропозицій можна побачити на Facebook чи Amazon…

…Ми розуміємо, що цей "вірус крадіжок" чіпляється не лише до американців, тож читачам, кому не все одно, варто оминати занадто дешеві пропозиції "з рук" чи онлайн. А бізнесу не завадило б ще раз перерахувати операційні витрати. Можливо, все ж таки дешевше найняти "зайвого" охоронця?

Коли в супермаркетах з´являться "мінливі" цінники

Можливо, ви не чули терміну "динамічне ціноутворення" (surge pricing), але точно відчували його на своєму гаманці. Найбільш поширений приклад — подорожчання таксі в непогоду, під час повітряних тривог, словом — у періоди підвищеного попиту (як в Uber чи "Уклоні"). За таким саме принципом ціни часто коливаються і в готелях, а авіакомпанії використовують його ще з 80-х років минулого століття. Як бачимо, динамічне ціноутворення характерне для індустрії подорожей. Але в інших галузях це було рідкісне явище. Донедавна…

BBC з´ясувала, що цінові хвилі в години пік піднімаються вже на багатьох ринках. Так, у Великій Британії компанія Stonegate Group, яка володіє національною мережею пабів і барів Slug&Lettuce, оголосила про підвищення цін на пиво в години пік. І це вже тенденція. Згідно зі свіжим опитуванням, понад 2000 британських споживачів, майже половина з них помічали динамічне ціноутворення, по більшості — на їжу та напої в пабах і барах у години пік.

І це тільки початок, бо далі до справи долучаються технології. "Офлайн-бізнеси впроваджують електронні етикетки на полицях, які дозволяють коригувати ціни в режимі реального часу залежно від часу доби, рівня запасів і терміну придатності товару", — каже голова Оксфордської освітньої групи Сарвар Хаваджа. І ця технологія, ймовірно, призведе до того, що ціни в барах, які використовують електронні таблички, зростатимуть під час вечірнього ажіотажу, у вихідні та святкові дні. Або ж супермаркети зможуть коригувати ціни протягом дня чи тижня залежно від кількості покупців.

Дедалі частіше "хвилі цін" бувають на інтернет-магазинах. Тільки на Amazon.com протягом дня відбуваються мільйони цінових змін (часом дуже суттєвих), що відповідає зміні ціни кожні десять хвилин на товар… І в онлайн-комерції це явище, схоже, стане стандартом. Все завдяки штучному інтелекту, що буде навчений виводити оптимальні ціни залежно від рівня запасів продавця, попиту та інших змінних.

Водночас варто розуміти, що покупців зазвичай дратують такі "цінові хвилі". Захоплення ними може зіграти злий жарт з компаніями, особливо у сферах, залежних від лояльності обмеженої кількості постійних клієнтів. Різке підвищення цін у час пік може призвести до того, що клієнти втратять довіру, наприклад, до улюбленого пабу… І більше не прийдуть.