• USD 39.8
  • EUR 42.4
  • GBP 49.5
Спецпроєкти

У світі про економіку. Чипове диво Малайзії, "Оскар" мимо каси та загадка на $54 млрд

П´ять тем, які ми не могли пропустити 

Малайзія як супервиробник мікросхем, статуетка "Оскар" та популярний продукт із Японії
Малайзія як супервиробник мікросхем, статуетка "Оскар" та популярний продукт із Японії
Реклама на dsnews.ua

У кожній країні своя інформаційна атмосфера. І в місцевих стрічках новин неминуче губляться події, ідеї, лайфхаки з усього світу, які могли б зацікавити читачів ділового ЗМІ. Ми знову вибрали кілька закордонних публікацій останніх днів та подаємо їх у переказах на одній сторінці — саму суть.

Велике повернення: чому компанії переносять виробництво додому

Ще до коронакризи ми писали про сповільнення глобалізації та регіоналізацію виробництва і торгівлі, хоча тоді це була не надто очевидна тенденція. Та через пандемію, а потім загострення міжнародних відносин і геополітичну фрагментацію всім стало зрозуміло, що довгі ланцюжки поставок можуть "провиснути" в критичний момент. І тепер західні компанії масово повертають виробництво на батьківщину (це називається решоринг) або ближче до дому (ніаршорінг), пише BBC в аналітичному матеріалі.

Подовження та ненадійність логістичних шляхів — очевидна, але далеко не єдина причина. Про це написано багато, згадати хоча б закриття маршрутів на COVID-19, атаки хуситів на судноплавство у Червоному морі або обміління Панамського каналу — докладно переповідати не будемо. Не менш важливі інші фактори, які структурувало британське медіа.

Отже, різні мотиви перенесення виробничих потужностей додому або поближче можна поділити на економічні та політичні. Почнемо, звісно, з економіки.

Перший аргумент простий. Раніше західній компанії було дуже вигідно переносити виробництво за кордон (офшоринг), скажімо, в Китай чи Індонезію — там була набагато дешевша робоча сила. Утім, в цих країнах зростала економіка, а отже й оплата праці. А на Заході, навпаки, стало легше утримувати зарплатні фонди, бо нові технології зменшили потребу в працівниках.

Менш очевидний інший фактор, пов´язаний з розвитком технологій. Пришвидшення розробок нової продукції — від гаджетів до авто — означає, що це тепер набагато легше зробити на капіталомісткому заводі в Бірмінгемі чи Балтіморі, ніж на заводі в Пекіні. "Виробничі цикли стають набагато коротшими, продукти змінюються набагато швидше, а доступ до виробників і постачальників у місцевому регіоні робить вас набагато гнучкішими", — каже Денніс Новий, експерт з економіки торгівлі в Університеті Ворвика.

Реклама на dsnews.ua

До того ж з´явився "фактор Амазона" — це коли споживач хоче отримати будь-що вже на завтра. Якщо виробники поруч, то легко задовольнити цей попит, а якщо на іншому краю світу — то доводиться тримати в запасах гору товару (що неефективно) або… думати про решоринг.

Ось приклад: компанія Advanced Chemical Etching (ACE) з британського графства Шропшир, яка виготовляє металеві компоненти для аерокосмічної, автомобільної, електротехнічної та телекомунікаційної галузей переживає бум замовлень. Одна з причин в тому, що відповідні компанії повертають виробництво додому і відтак стають клієнтами ACE.

Ну і як без політики. Лідери США та Європи заохочують повернення виробництва (митні тарифи на імпорт, домашні стимули для компаній, як-от "закон про чіпи" у Штатах) через усвідомлення залежності від потенційно ворожих країн у питаннях передових технологій та поставок.

Утім, не варто думати, що всі компанії повертаються ближче до прописки головного офісу — численні техногіганти, охолонувши до Китаю, шукають інші країни для своїх нових виробництв і нерідко зупиняються на Південно-Східній Азії.

Малайзія стає меккою індустрії напівпровідників

Боротьба між США та Китаєм за передові технології має наслідком збільшення торговельних обмежень. Тому великі технологічні компанії, особливо з таких важливих секторів, як напівпровідники та електромобілі, шукають виробничі локації поза Піднебесною, щоб зміцнити свої потужності та ланцюги поставок.

Наприклад, австрійський гігант AT&S, що виготовляє плати для передових електронних компонентів під роботу ШІ та суперкомп'ютерів, після 20 років інвестицій в Китай вирішив диверсифікувати виробничу діяльність та обрав Малайзію, де вже запустив новенький завод в індустріальному парку Кулим.

Як пише NYT, саме ця країна стає меккою виробництва електротехніки та електроніки для багатьох європейських і американських технологічних компаній. Серед них Intel, Infineon, Nvidia з інвестиціями по кілька мільярдів доларів. А Texas Instruments, Ericsson, Bosch і Lam Research розширюють діяльність у Малайзії.

Які переваги в цієї країни? Передусім це стратегічне розташування в Південно-Китайському морі та давні економічні зв'язки як з Китаєм, так і зі США. Щоправда, сусідні Таїланд і В'єтнам також успішно запрошують до себе виробників напівпровідників, пропонуючи податкові пільги та інші "плюшки". Але Малайзія на крок попереду. Вона ще з 1970-х активно залучала світових суперзірок електротехніки та електроніки, таких як Intel і Litronix (зараз Osram). Країна створила зону вільної торгівлі на острові Пенанг, пропонувала податкові канікули, будувала індустріальні парки, склади та дороги. Дешева робоча сила, чисельне англомовне населення, розвинена університетська освіта — то все були додаткові переваги.

Утім, саме зараз Малайзія дочекалася свого зоряного часу. Іноземні інвестиції стали зростати з 2019 р. завдяки розширенню використання напівпровідників у всьому — від медичних приладів до автомобілів (в одному авто близько 5000 мікросхем!). А тут ще й хвилювання інвесторів щодо Тайваню, найбільшого у світі виробника напівпровідників. До того ж країна вдало скористалася особливостями своєї ніші. Справа в тому, що вона спеціалізувалася на кінцевому етапі поставок напівпровідників — пакуванні, складанні та тестуванні компонентів. Раніше ця діяльність була менш складною та, відповідно, менш прибутковою, але тепер, коли мікросхеми значно поменшали, технічна складність і вартість цих робіт зросла.

Нарешті в Малайзії посилилося "гравітаційне тяжіння": що більше технологічних компаній приходили в країну — то більше туди прагнули інші. Приклад: корпорація Intel будує в Малайзії свій перший закордонний завод з виробництва сучасних 3D-мікросхем. І це викликає "ефект пульсації", коли прихід на ринок потужного гравця з технологічної передової організовує навколо нього десятки нових підприємств.

Отже, вже зараз Малайзія вийшла на шосте у світі місце за експортом напівпровідників… І це для невеликої країни — 33,5 млн людей — просто фантастика, вважають великі гравці ринку.

Лідери прокату не тріумфують на "Оскарі"

Одним з провідних ньюзмейкерів тижня стала Американська кіноакадемія. А "Оскар" — це не лише про мистецтво, а й про бізнес та економіку. Розглянемо цей аспект. Не секрет, що найкасовіші кінострічки,як правило, не перемагають у головній номінації премії. Але який розрив між ними і тріумфаторами "Оскара"? І як показали себе в прокаті переможці? Портал Statista зібрав інформацію за останні шість років та виявив тенденцію. Попри те, що лауреати премії "Оскар" у номінації "Найкращий фільм" не стали лідерами прокату, вони майже завжди досягали комерційного успіху. Утім, тут є значний розкид.

Цьогорічний лауреат "Оппенгеймер" вийшов на третє місце за зборами у 2023 р. з $1 млрд, хоча найбільший успіх мала стрічка "Барбі" з $1,45 млрд, тобто майже на 50% більше. Утім, остання отримала статуетку лише в номінації за найкращу оригінальну пісню, хоча загалом справила великий вплив за межами кінозалів (на музику, на публічний дискурс та зрештою на продажі виробника ляльок "Барбі" Mattel).

Різниця між переможцем у номінації "Найкращий фільм" і лідером касових зборів була особливо помітною у 2021 р. Тоді фільм "Людина-павук: Шлях додому" від Marvel зібрав близько $1,9 млрд, а оскароносний СODA… лише $2 млн.

Такий розрив можна пояснити розвитком технологій. Останніми роками побільшало оригінального контенту на таких стрімінгових сервісах, як Apple TV+, Amazon Prime Video або Netflix. Зокрема, фільми з них виходять обмеженим тиражем на окремих ринках і отримують мінімальний прибуток, необхідний, щоб претендувати на премію "Оскар". Так, стрічка CODA, знята Apple-Studios, була показаний у кінотеатрах лише трьох країн: Італії, Мексиці та Південній Кореї.

На карті світу показали професії мрії

Пілот — це професія мрії! Принаймні такий результат глобального дослідження порталу з пошуку роботи Jobseeker. Аналітики спершу самі склали список з найпопулярніших 35 професій, які найчастіше асоціюються з кар'єрою мрії. А потім з допомогою веб-сервісу Ahrefs (який, до речі, був заснований українцями) проранжували топ-10 результатів типу "як стати <професія>" за січень 2024 р. Нарешті, випустили карти всіх континентів, на яких кожну країну підписали назвою роботи, якою там цікавилися найчастіше. Ось загальна карта:

Світовий рейтинг професій мрії виглядає так:

  1. Пілот
  2. Бортпровідник
  3. Модель
  4. Психолог
  5. Інфлюенсер,
  6. Лікар
  7. Учитель
  8. Юрист
  9. Пожежник
  10. Підприємець

В Україні, за підрахунками цього алгоритму, найбільше цікавилися професією вчителя.

Додамо від себе. Дослідження, без сумніву, дає певне уявлення про професійні вподобання мешканців різних країн, проте його не можна назвати повністю репрезентативним. По-перше, від початку відібрані конкретні роботи, а по-друге, методика підрахунку фраз типу "як стати <професія>" не дає вичерпного уявлення про те, чи справді людина з таким запитом мріє про певний фах, чи їй, для прикладу, просто цікаво, як підіймаються кар´єрними сходинками представники "романтичних" професій — пілоти чи моделі… Також треба врахувати "ефект бази": так, учителів на пострадянських теренах дуже багато — тож не дивно, що про шлях до цієї професії там "гуглять" частіше. 

Огляд ринку у форматі загадки: цікаві факти про відомий товар

І наостанок пропонуємо переказ у новому форматі. Факти зі статті у Financial Times про ринок усім нам відомого товару перетворимо на загадку. Ось тези-підказки:

  • Глобальний ринок цього товару оцінюється у $54 млрд, домінують на ньому японці (вони товар і придумали).
  • Це продукт харчування. Якби весь його проданий за рік обсяг приготувати та викласти в одну лінію, то вона простягнулася б на 6,2 млрд км – далеко за Плутон у глибини Всесвіту.
  • Це найпопулярніша зброя у боротьбі з голодом: у неї чи не найнижча вартість на калорію. Не дивно, що з´явився продукт саме в зруйнованій Японії після Другої світової.
  • Продажі цього товару зростають — на десятки, а іноді й з сотні відсотків лише за кілька останніх років. Причому в таких різних країнах, як США, Нігерія, Бангладеш, Туреччина, Велика Британія, Японія… Аналітики пов´язують це з розкруткою інфляції та здорожчанням харчів загалом.
  • Зберігається довго, готується швидко.
  • Це валюта… в американських тюрмах. Годують там не дуже, тому компактний продукт, що може довго зберігатися, став локальною одиницею обліку, яка легко обмінюється на послуги і предмети серед ув´язнених (ну, поки не буде ум´ята).
  • Це інструмент хеджування від ризику у великому світі. Продукту можна накупити гору — нехай лежить. А загалом звісно, біда, якщо навіть ця їжа дорожчає. Оце вже точно щось не так з економікою.

Отже, цей був короткий опис ринку… локшини швидкого приготування! (А на якій підказці Ви зрозуміли, про що йдеться?)

    Реклама на dsnews.ua