"Скинути пута буденщини, дати спокій натруженим рукам". Як Перше травня вихідним стало
Свято Першого травня - єдине в календарі України, що безперервно існувало усі роки радянської влади та після здобуття незалежності
Після повалення царату у суспільних настроях відбулися тектонічні зрушення. Одну з тогочасних змін в українському суспільстві образно охарактеризував відомий український інтелектуал Іван Лисяк-Рудницький: "В 1917 р., коли чари імперії розвіялися, тисячі вчорашніх "малоросів" мало не за одну ніч перетворилися на національно-свідомих українських патріотів і потенційних "сепаратистів"".
Основні очікування прихильників Російської революції знайшли свій відбиток у задекларованих ще 16 (3) березня засадах діяльності Тимчасового уряду. Обіцяне загалом було втілене в життя. Росія на короткий час стала справді вільною країною. Щоправда, не надовго. Здобуті навесні 1917 свободи та рівноправність більшовицькі керманичі невдовзі після захоплення влади ліквідували.
У 1917 р. в Росії саме 8 березня (23 лютого) страйком жінок-робітниць розпочалися масові демонстрації, безперервне продовження яких завершилося поваленням самодержавства. Тому не дивно, що перша згадка про 1 травня, яку зустрічаємо у пресі 1917 року, безпосередньо повʼязувала між собою обидва міжнародні пролетарські дні. Але звʼязок для нашого сучасника вкрай незвичний:
Цікаво, що висловлені тоді у звʼязку зі святом 1 Травня уявлення про Людину істотно відрізнялися від комуністичних уявлень та пізнішої радянської практики: "Скинути з себе пута буденщини, дати спокій натруженим рукам, випростатися вільно, почути в собі справді дух живий, знайти у собі людину, не тільки гвинтик чи додаток до якоїсь хитромудрої машини - ось у чому лежить вага цього робітницького свята".
Свято 1 травня — єдине з нині існуючих у святковому календарі України, яке безперервно існувало усі роки радянської влади та після здобуття Україною незалежності. Так, справді, у радянські часи, особливо у роки найсуворішого наступу комуністичного тоталітаризму, цей день став символом його пропаганди. Але чи є це вагомим приводом для його скасування, тим більше, якщо врахувати його первісний зміст та некомуністичний характер останніх років?
