"Чорний четвер". Київ зобов'язаний перекваліфікуватися в "євроскептики"

18-й саміт Україна-ЄС передбачувано виявився провальним. Безвізовий режим Брюссель не дав ще і зажадав скасувати мораторій на експорт необробленої деревини.

Інформпростір цій темі приділили дуже багато уваги, враховуючи, що візова лібералізація стала idea fixa. Брюссельське поразка української делегації прогнозовано, але не зовсім заслужено, виливається в подальше падіння рейтингів влади.

Так, Петро Порошенко обіцяв скасування віз на посаді президента два роки. Йому вторили в МЗС, Верховній Раді, різні експерти і громадські діячі. І це незважаючи на постійне перенесення довгоочікуваного "нарешті". І ось нове фіаско. Чому? Об'єктивно Україна виконала всі 144 вимоги, але все одно програла Євросоюзу. І головна причина того - не галочки в переліку умов, а безпосередньо модель поведінки представників української влади.

Визнаємо, Порошенко та іншим делегатам просто не вистачило банального нахабного блефу, гри на грані фолу. А адже можна було тиснути. Дональд Туск визнав, що Україна виконала всі 144 пункту вимог. З нас візьмеш. Проблеми в Євросоюзі, а не в Україні.

У пошуках хоч якогось позитиву президент заявив: "Це був перший саміт, де не Україні задавали питання, а Україна ставила питання, коли Євросоюз виконає взяті на себе зобов'язання. Ми зробили все, і я дуже щасливий сьогодні почути прогноз Туска, він оптимістично налаштований на те, що межинституциональные консультації між Радою ЄС та Європарламентом повинні закінчитися до кінця цього року".

Природно главі держави потрібно пройти через тріумфальну арку на очах у тріумфуючих співгромадян після походу в далекі країни. Правда арка так мала, що протиснешся ледь. Президент намагається нівелювати неприємний осад, виставивши себе шкільним учителем, який по всій строгості відчитав не виконав домашнє завдання le ecolier. Саме таке післясмак зараз намагаються прищепити політики.

Наприклад, віце-спікер Ради Ірина Геращенко заявила, що "чорний четвер" обумовлений внутрішніми проблемами ЄС, які Брюссель спроецировал на Україну. "Я бувала не на одному саміті Україна-ЄС і можу констатувати, що це перший саміт, де Україна не просила щось, а навпаки, ми сиділи з такою позицією, що Україна виконала свої зобов'язання і ми чекаємо виконання своєї частини зобов'язань з боку ЄС", - заявила вона в ефірі "5 каналу".

Парадокс: набір тез, загальна тональність української сторони однакові і для внутрішнього реципієнта, і для європейського. Але при цьому трактування вже стався за кордоном ставить все з ніг на голову. Тобто, сам президент, віце-спікер ВР або Костянтин Єлісєєв з АП кажуть, що діалог проходив дуже жорстко, мовляв, українська делегація шпыняла європейців, проте такого враження не виникає, якщо подивитися той же виступ з Туском, Шульцем і Юнкером. Максимум "жорсткості" був у тонкому подколе Порошенко Юнкера. "Я дуже щасливий сьогодні почути передбачення президента Юнкера про те, що він оптиміст і це можливо до кінця поточного року", - заявив президент на прес-конференції.

Взагалі таке відчуття, що незважаючи на те, що кількість українців, які охоче вивчають інформацію англійською з Заходу, з перших рук, так би мовити, державні мужі, як і раніше вважають, що смертні захоплено займаються своїми незначними справами, не цікавлячись нічим. А значить можна вішати локшину на вуха, коригувати реальність. Ось як це робить сусід на Сході, коли росСМИ "інформують" читача/слухача/глядача про події в тому ж ООН і прийнятих міжнародними інститутами документах щодо України та Росії.

До таких інформаційних і непродуманим маніпуляцій можна також віднести публікацію президента в The Telegraph. Непродуманість знову ж таки в тому, що українці знову проігнорували, зосередившись на європейському читачеві. Стаття - хвалебна ода успіхам України, яка змогла провести реформи з нуля в умовах війни (вже провела?). Читачів британського видання переконують, що в Україні відбулися вільні і справедливі вибори, економіка стабілізувалася після "подвійного шоку", банківська система очищена, створена цілком нова поліція з супутнім знищенням попередньої корупційної системи і т. п. Не сказати, що всі ці успіхи повноцінні і завершені. На виборах фіксують "каруселі", банки проводять якісь мутні схеми, економіка ще далеко не стабілізувалася, в поліції величезна кількість представників старої гвардії. Ну, а електронне декларування показало Європі не стільки відкритість чиновників, скільки вражаючі стану.

На обличчя явний розрив між можновладцями та тими, хто їм цю владу делегував. Цей розрив був присутній і раніше. І після Революції Гідності одні сподівалися на його ліквідацію, але другі цього робити і не збиралися. Принаймні поки що.

Ось і виходить, що залишається лише іносказаннями займатися. До речі, ще один приклад. Ще 27 жовтня на зустрічі дипломатів з країн-членів ЄС деякі з них заблокували безвізовий режим. Проти лібералізації візового режиму між Україною та ЄС виступили Бельгія і Франція - так званий "французький світ", який останнім часом все частіше демонструє силу. Як це було з блокуванням CETA Валлонією. Неодноразово на горло візової лібералізації наступали в Берліні, нехай і не з такою жорстокістю, як у Парижі. Німці і французи не бажають відкривати двері для України і Грузії, оскільки у них на носі вибори. Вигадуються різні відмовки. Так, у Німеччині навіть кивали на ОЗУ вихідців з Грузії, які діють у країні. Ніби грузини з кримінального світу - це корінь зла.

Зарубіжна преса частенько пише про протидію Німеччини і Франції. Але Порошенко намагається всіх переконати в зворотному. 24 листопада він заявив, що Франція не гальмує скасування віз. "Це не правда. У нас були певні дискусії, але Франція говорила конструктивно, і їх підхід був позитивним. Париж допомагає нам знайти рішення, а не шкодить, - зазначав президент. - Не шукайте чорну кішку в чорній кімнаті, де її немає".

Хоча цю практику заперечення очевидного краще б замінили більш впевненою зовнішньою політикою. Так, Євросоюз - партнер і союзник. Але це не заважає також чітко декларувати очікування виконання Брюсселем його зобов'язань. Причому не просто обходитися жорсткими формулюваннями, а, як вже говорилося вище, блефувати, тобто застосовувати повний набір політичних інструментів. Взяти Туреччину. Звичайно, процеси, які зараз там відбуваються - арешти і переслідування активістів, військових, поліцейських, журналістів - це не приклад для України. Однак характер поведінки лідерів, Реджепа Тайіпа Ердогана, Біналі Йилдирима або Мевлюта Чавушоглу, таким прикладом цілком може бути.

Турецький президент зараз ламає через коліно державний лад, маючи намір стати новим султаном. І хоче інтегруватися в ЄС при цьому. Анкара і Брюссель засипають один одного вимогами і критичними випадами, але Ердоган стоїть на своєму. Коли йому вказують на порушення прав людини, він згадує про терористів з РПК, або взагалі заявляє, що деякі країни є стали розсадником тероризму.

Напередодні Європарламент ухвалив резолюцію, яка закликає "заморозити" переговори про вступ Туреччини в ЄС. Брюссель офіційно обурило бажання Анкари повернути смертну кару. Так, верховний представник ЄС із закордонних справ і питань безпеки Федеріка Могерини заявила, що "перехід від слів до дій в питанні смертної кари буде сигналом, що Туреччина не хоче бути членом європейської родини, ні Ради Європи, ні Європейського союзу".

Президент Туреччини перед голосуванням заявив, що, мовляв, плювати на цю резолюцію. А міністр у справах Євросоюзу Омер Челік підкреслив, що резолюція про припинення діалогу не буде мати для країни ніякої юридичної сили, тому її не варто сприймати серйозно. За словами Челіка, документ - справа рук окремих політичних сил, які намагаються натиснути на Анкару. "Але вони повинні знати, що Анкара проігнорує це послання", - сказав він.

Ні, звичайно, Києву не можна так само йти на конфлікт з Брюсселем. Все-таки ситуація в обох країнах відрізняється. Але от додати ультимативності все ж слід. Та й чим чорт не жартує, чому в ситуаціях, коли, як мовиться, правда на нашій стороні, не діставати картку війни на Донбасі, коли нею отже постійно розмахували перед носом європейців. І замість того, щоб погоджуватися скасувати мораторій на експорт кругляка, вимагати безвізовий режим і пообіцяти подумати над цією вимогою ЄС. І стояти в той же час на позиції, що скасування мораторію несумісна з інтересами України. Така політика буде в рази продуктивніше шпаклівки поверх геополітичних провалів.

Ну і останнє. Тепер на владу накинуться всі її політичні опоненти з "демократичного" табору - від Ляшка і Тимошенко до єврооптимістів - мовляв, не виконали обіцянки і провалили безвиз. І, хоча б, з міркувань самозбереження влади пора змінити свою внутрішню "еврооптимистическую" риторику, яка більше виглядає як "... їм в очі, а вони скажуть - Божа роса".

Після "чорного четверга" дуже хотілося б почути від Президента не заспокоєння, що все колись буде добре, а констатації простого факту - Європа нас "кинула". І ми терпіти цього не будемо. Нам абсолютно без різниці, що там думають валлони чи голландці. Це внутрішні проблеми ЄС, який, коли обіцяв нам безвиз в обмін на виконання 144 умов, не згадував про валлонах. А констатація факту, що Європа нас "кинула" повинна продовжитися висновком - вірити ЄС ні в якому разі не можна, і саме на цьому постулаті відтепер буде будуватися зовнішня політика України. Власне, ось це і хотілося б почути від Президента. Це могло б не сподобатися нашим європейським "партнерам"? Ну так це їх проблеми. Грошей не дадуть? Дадуть. Бо зацікавлені у стабільності в Україні. І з тієї ж причини їм доведеться "з'їсти" і жорстку риторику влади з приводу "кидка" з безвизом.

Зрештою, є й інші західні партнери - наприклад, США, Великобританія і Канада, яких ЄС також дратує. Може бути пора і розіграти цю карту? Одним словом, влада давно пора зрозуміти, що українцям не дуже подобається, коли їх країну європейці просто "юзають" і використовують в якості жертовної пішаки для Росії. І, якщо влада не візьме жорсткий тон у відстоюванні інтересів країни з таким "союзником" як ЄС, то її не будуть поважати ні українці, ні ЄС, ні Росія.