• USD 39.7
  • EUR 42.5
  • GBP 49.6
Спецпроєкти

Безіменна церква. Чому, не перейменувавшись, УПЦ МП ризикує втратити Лавру

Рішучість, з якої УПЦ МП не бажає виконувати закон і перейменовуватися в РПЦ (У), може призвести до того, що московська церква в Україні офіційно стане безіменній релігійною організацією
Фото: УНІАН
Фото: УНІАН
Реклама на dsnews.ua

Те, що ієрархи УПЦ МП не збираються перейменовувати і відмовлятися від легенди про єдиної помісної і канонічної української православної церкви, було зрозуміло і до того, як народні депутати проголосували відповідний законопроект (злегка побивши в процесі занадто завзято відстоюють інтереси російського православ'я Нестора Шуфрича і Юрія Бойка). Тим не менше, закон прийнято і вже направлений на підпис президенту. І скільки б не закликали ієрархи Московського патріархату главу держави ветувати документ, всерйоз сподіватися на це їм явно не доводиться, а тому в УПЦ МП вже зробили заяву про наміри, що виконувати закон вони не збираються.

"Мені здається, цей закон до нашої церкви ніякого відношення не має, так як ніяк, ніде не прописано, що ми маємо відношення, субординацію, управління з якимсь закордонним центром, де є держава-агресор. У нашій церкві немає жодних підстав змінювати назву у відповідності з цим законом, тому що наш керівний центр не знаходиться в державі-агресора. Це, напевне, про когось іншого", - озвучив позицію церкви прес-секретар УПЦ МП архієпископ Климент. Нічого нового в такій позиції, звичайно ж, немає. Про те, що УПЦ МП "канонічної єдності" ні в якій залежності від РПЦ не знаходиться, московські попи говорили і раніше, але закон, як відомо, обов'язковий до виконання, а за невиконання передбачає якісь санкції.

У випадку з законом, зобов'язуючим УПЦ МП перейменуватися, наслідки його невиконання теж є і відображені в прикінцевих положеннях. Отже, після того, як закон набуде чинності, Міністерство культури як центральний орган державної виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері релігії, протягом місяця має провести религиеведческую експертизу, після чого через "Урядовий кр'єр" і повинен письмово проінформувати релігійні організації про необхідність внести відповідні зміни у свої статути у строк до трьох місяців. Якщо це не буде зроблено, то статут релігійної організації втратить дію, але не весь, а лише в тій частині, яка визначає назву організації. Таким чином, якщо УПЦ МП буде діяти так, як заявив архієпископ Климент, тобто робити вигляд, що закон їх не стосується, навіть якщо в Мінкульті будуть думати інакше, то через кілька місяців формально-юридично УПЦ МП стане релігійною організацією без назви, що досить курйозно і може мати цікаві юридичні наслідки.

Наприклад, ставши юридично церквою без імені, УПЦ МП ніяк не зможе довести, що саме їм передані в оренду приміщення, наприклад, Києво-Печерської Лаври. І у зв'язку з неможливістю достовірно встановити юридична особа-орендар, договір оренди теж може втратити чинність. А офіційно перереєструватися, не помінявши назву на "РПЦ в Україні", УПЦ МП вже не зможе, оскільки це буде порушенням закону. Тоді доведеться або вгамувати гординю заради майна, або вступати в боротьбу не юридичної властивості.

Що ж стосується слів Климента про те, що закон УПЦ МП їх не стосується, то священик Московського патріархату в даному випадку очевидно лукавить. У закони виписані три ознаки, які означають, що релігійна організація входить в структуру організації, центр якої розташований в країні агресора і, відповідно, повинна змінити назву.

Перше, в статуті церкви в Україні, містяться вказівки на входження в структуру релігійної організації в країні-агресора. Друге, в статуті релігійної організації країни-агресора, містяться вказівки на входження в її релігійну структуру організації в Україні та на право прийняття статутними організаціями закордонної церкви рішень у канонічних і організаційних питаннях, які обов'язкові для церкви в Україні. І третє, статутом церкви в країні-агресії передбачено обов'язкове входження керівників церкви в Україні у статутні органи управління церкви в країні агресора з правом вирішального голосу.

Що б не говорив архієпископ Климент, УПЦ МП на рівні статутних документів всім цим ознакам відповідає. Для наочності просто наведемо кілька цитат.

Реклама на dsnews.ua

Статут УПЦ МП

"Українська Православна Церква з'єднана з Помісними Православними Церквами через Руську Православну Церкву".

"У своєму управлінні (УПЦ МП ) керується постановами Архієрейського Собору Руської Православної Церкви"

(УПЦ МП) "є самокерованою частиною Руської Православної Церкви"

"Як Предстоятель Української Православної Церкви, Митрополит Київський і всієї України є постійним членом Священного Синоду Російської Православної Церкви".

Статут РПЦ

"Архієреї Української Православної Церкви є членами Помісного і Архієрейських Соборів і беруть участь в їх роботі і в засіданнях Священного Синоду"

"Рішення Помісного та Архієрейського Соборів є обов'язковими для Української Православної Церкви".

"Суд Архієрейського Собору є церковним судом вищої інстанції для Української Православної Церкви".

"Входять в Російську Православну Церкву Автономні та Автономні Церкви, Екзархати, Митрополичі округи, митрополії, єпархії, вікаріатства, синодальні установи, благочиння, парафії, монастирі, братства, сестринства, духовні навчальні заклади, місії, представництва та подвір'я (далі за текстом Статуту іменовані "канонічні підрозділи") канонічно складають Московський Патріархат"

"Українська Православна Церква є самокерованою з правами широкої автономії"

Таким чином, згідно статуту РПЦ, УПЦ МП є канонічним підрозділом РПЦ", чиї архієреї є членами священного Синоду РПЦ, де рішення приймаються або "загальною згодою", або більшістю голосів, а значить голос українських архієреїв може бути вирішальним. Ну і так далі, всі ознаки підпадання УПЦ МП під нові норми на обличчя.

У цій ситуації прихильники УПЦ МП у Верховній Раді (Вадим Новинський, Нестор Шуфрич та інші екс-"регіонали"), швидше за все, спробують оскаржити нові норми в Конституційному суді. І хоч Головне науково-експертне управління Верховної Ради в свій час не рекомендувало законопроект до прийняття, оскільки були сумніви щодо відповідності його положень 35 статті Конституції, що гарантує свободу віросповідання і відокремлення держави від церкви, перспективи оскарження документа в Конституційному суді досить сумнівні. Конституційне право в релігійних питаннях дуже розмите і може трактуватися по-різному. А враховуючи загальну неспішність і неповороткість Конституційного суду, розгляд цього питання може затягнутися на термін, якого цілком вистачить, щоб УПЦ МП стала безіменній церквою з усіма випливаючими юридичними наслідками.

    Реклама на dsnews.ua