Боеприпасная проблема. Чому ЗСУ досі залежні від поставок снарядів з-за кордону
Про це свідчить хоча б останні повідомлення про закупівлі боєприпасів за кордоном.
Так, буквально днями з'явилися повідомлення про те, що в жовтні ДП ДГЗП "Спецтехноекспорт" імпортувало через польську фірму Armtech 5000 штук 152-мм осколково-фугасних пострілів болгарського виробництва. Здавалося б, пересічна подія, проте вельми примітно, що купили снаряди повним змінним і зменшеним змінним зарядом для буксируемої гаубиці Д-20 і самохідної артилерійської установки 2С3 "Акація".
Тобто це найпоширеніші снаряди для найпоширеніших у ВСУ артилерійських знарядь. Так, тільки самохідок на озброєнні нині близько 150 штук. У той же час Д-20 взагалі основне артилерійське знаряддя для мотопіхотних бригад.
Наскільки вистачить зарубіжних закупівель в ході ведення активних бойових дій? Для цього достатньо подивитися на наш власний досвід зразка зими 2015 р. Так, в день тільки одна батарея 152-мм знарядь випускала 300-400 снарядів.
Гаразд, візьмемо за основу, що це дані тільки за один місяць і інші купується не менше. Але це колосальні гроші. Вже згадувана партія снарядів була куплена за 4 млн 670 тис. євро, тобто ціну кожного снаряда кожен може порахувати сам.
І ще один момент. Коли пару років тому Міністерство оборони вкладала бюджетні гроші у виробництво вітчизняних 152-мм снарядів від корпорації " ТАСКО, придатних однак тільки для гаубиці 2А65 "Мста-Б", говорилося про те, що для 2С3 - Д-20 таких проблем немає і на складах снарядів такої системи більше ніж достатньо. Тепер виявилося, що це, м'яко кажучи, неправда і нам доводиться закуповувати і їх.
І по іншому вітчизняному боеприпасному проектом виявилося все не так просто і залежність від іноземних комплектуючих виявилася як мінімум більше, ніж говорилося. Так, у березні 2019 р. на одній з прес-конференцій генеральний конструктор - генеральний директор Держккб "Луч" Олег Коростельов говорив: "Немає в нас ні в "Стугна", ні в "Корсар", ні зараз в "Нептуні" або "Вільхі" ніяких іноземних складових частин, крім електроніки загального застосування, яку можна купити в Німеччині, Америці, на Тайвані або ще де-небудь. Ми завжди ставили питання так: вузли, які є унікальними військовими системами (у складі озброєння)... повинні бути вітчизняними".
Однак, як виявилося, судячи за останніми опублікованими даними, виробництво корпусів для керованого реактивного снаряда "Вільха" для РСЗВ "Смерч" досить сильно залежить від турецьких комплектуючих. Так, тільки протягом 2017 р. все та ж ДК "Укрспецекспорт" імпортувала у турецької компанії
Repkon Machine and Tool Industry and Trade Inc. не менше 36 комплектів деталей з високоміцної легованої сталі 32Х2НВМБР для складання корпусів ракети. Були поставки і надалі, якими, судячи з усього, закривали потреби для заводських і державних випробувань.
Звичайно, можна припустити, що згодом вдалося розгорнути серійне виробництво на місцевих потужностях, однак навряд чи це дозволило забезпечити виконання замовлення у 100 ракет "Вільха", про який відзвітувала не так давно. Якщо це реально нові ракети, а не модернізовані радянські, то з великою часткою ймовірності без турецьких корпусів не обійшлося.
А така залежність в певний момент може виявитися для нас критичною. Адже, як показали останні події, для Ердогана немає постійних ворогів і союзників. І він може чудово купувати у РФ ЗРК С-400 і тут же віддавати їх США для відпрацювання систем протидії. А вже пожертвувати співпрацею з Україною заради, наприклад, знижки на газ від Кремля взагалі нічого йому не буде коштувати.
А вже про те, що за шість років війни не вдалося розгорнути навіть виробництво таких відносно технологічних боєприпасів, 60-мм мінометні міни, взагалі соромно говорити. Адже ще в 2016 р. в Польщі були куплені для Сил Спеціальних Операцій як мінімум 50 мінометів натовського калібру.
При всіх очевидних мінусах (слабенька міна, мала дальність до 800 м) легкий міномет маневрений і забезпечує ураження цілей в режимі "тут і вже", без виклику вогню підтримують артилеристів.
Ну і, на відміну від АГСа з усіма його плюсами, міномет дешевше і краще працює за мортирным траєкторіях (дістати мета в окопі, за зворотним скатом, у воронці тощо)., перевершує по потужності боєприпасу.
Тоді ж планувалося налагодити власне виробництво хв для них. Тим більше що пропозиції на ринку були. Ті ж міни від ТАСКО навіть випробували на полігоні в листопаді 2017 р. у присутності тодішнього секретаря РНБО Олександр Турчинов.
Однак, судячи з усього, міни продовжуємо закуповувати за кордоном. Про це свідчить широко гучний скандал в Сербії. Виявилося, що свого часу наше Міністерство оборони придбало через одну з польських компаній партію з 15000 штук 60-мм хв сербського виробництва. І тепер цей факт росіяни намагаються використати проти нинішнього президента Сербії Вучича. І це ще росіяни не знають, скільки сербських боєприпасів було придбано для потреб ЗСУ через ОАЕ.
В цілому ж, незважаючи на те, що того ж "Укрспецекспорту" вдалося налагодити канали постачання зарубіжних боєприпасів. Однак це обходиться досить дорого і зовсім не стимулює розвиток вітчизняної боєприпасної галузі, що в умовах війни просто неприйнятно.
